Авдіївка. Один зі зруйнованих російськими окупантами будинків міста. Фото: ФБ-сторінка поліції Донецької області
Триває відчайдушна спроба відсунути окупантів від "дороги життя"
— Яка зараз ситуація в Авдіївці?
Ситуація зараз критично важка. Коксохім (Коксохімічний завод в Авдіївці – ред.) – це дуже потужна фортеця і її можна тримати дуже довго. Нагадаю, що нинішні штурми Авдіївки тривають вже чотири місяці, але там можна триматись, поки працює логістика – "дорога життя", по якій заїжджає БК, а звідти виїжджають поранені. Ця дорога, на жаль, вже рашистами перекрита. Рашисти вийшли до єдиної траси, яка там є, перебили її і після цього туди було відправлено Третю штурмову. Думаю, що не треба ходити до ворожки, щоб розуміти, з якою задачею їх туди направили. Це не задача сісти в обороні і окопатися. Не дарма направили саме штурмову бригаду. Зараз робиться відчайдушна, дуже тяжка, але з шансом спроба відбити рашистів назад від траси, відсунути їх на позиції, де вони були хоча два тижні тому. Якщо спроба відсунути їх від траси хоча б на кілометр вдасться, тоді туди можна буде ще завозити підкріплення, посилювати оборону і ще хоч чотири місяці там триматися. Якщо ця спроба не вдасться – я "вангувати" не буду, адже багато речей пізнається в бою.
З нашого боку Третя штурмова – однозначно потужна частина, але і з того боку вже далеко не тільки зеки. Останні два тижні на Авдіївку перекинули останні підрозділи спецназу, які взагалі залишилися в російській армії. Це, на жаль, дуже хороші професіонали з дуже великим бойовим досвідом. А чисельна перевага ворога над нашими там приблизно в десять разів.
Тож якщо вдасться відсунути окупантів від траси, це буде одна історія, якщо буквально за день-два відсунути їх від траси не вдасться, тоді, гадаю, та сама Третя штурмова в якості плану Б має наказ зробити коридор для виходу із Коксохіму. Думаю, найближчі 48 годин усе це покажуть. Тримаємо кулаки за наших хлопців і дівчат, які поки що ще пробують зробити спробу контрудару.
Окупанти за одного нашого воїна кладуть 12 своїх бійців
— Ворог постійно активізує роботу на тому чи іншому напрямку, зокрема на Сході. Називаються міста, де дуже сильно активізується наступ. Днями Головнокомандувач ЗСУ Сирський зауважив, що саме росіяни продовжують вдаватися до тактики "м’ясних" штурмів. Наскільки спрацьовує ця тактика і які ще ходи вони використовують?
Нічого нового вони не винайшли і є враження, що й не шукають. У них логіка така: це працює, значить продовжуємо. "М’ясні" штурми – це єдине, що в них дійсно спрацьовує. В росіян перед нами зараз дві переваги. Одна – по артилерійських снарядах, тож привіт Трампу. Після того, як республіканці заблокували нам допомогу, в них велика перевага по артилерії, приблизно п’ятикратна. Разом з тим, весь цей час в РФ лише одна перевага – це дуже велика кількість гарматного "м’яса". І от цю перевагу вони експлуатують.
"М’ясні" штурми – це страшна річ, яку жодна інша армія світу, включно з нашою, ніколи б собі не дозволяла. Росіяни вважають, що можуть собі це дозволити. Поки що вони ставляться до своїх солдатів буквально як до розхідного матеріалу. В тій самій Авдіївці на піку цих "м’ясних" штурмів доходило до 1:12, тобто вони собі дозволяють за одного нашого захисника покласти 12 своїх і вважають, що це нормальна прийнятна ціна. Жодна адекватна армія так, звісно, не вважала б. Тому поки в них не закінчиться "м’ясо", не закінчаться "м’ясні" штурми, тому що це єдине, що в них хоч якось спрацьовує. Відтак вони й надалі будуть гнати за забій цю біомасу. Кирило Буданов вже порахував наскільки в них цієї біомаси залишилося, цифра не така страшна. Виходить, що тієї біомаси, яка вже в них в строю, лишилось на від місяця до двох, тобто максимум до квітня. Цілком можливо, що після так званих "виборів" Путіна вони проведуть нову велику хвилю мобілізації, таку, як вони робили восени 2022 року. Але якщо вони почнуть її буквально в день виборів, 17 березня, то все одно це +4 місяці, поки ці підкріплення з’являться.
.jpg)
Євген Дикий. Фото: ФБ-сторінка "Evgen Dykyj"
— Пане Євгене, а чому вороги концентруються саме на Авдіївці? Подарунок Путіну чи якесь стратегічне значення?
Стратегічне значення є, причому більше для них, ніж для нас, тому що Авдіївка прямо біля Донецька. Ми звідти діставали Донецьк артилерією. І взагалі вона як виступ вглибині окупованих територій, а їм дуже хочеться фронт вирівняти. Крім того, не вважаю російських генералів геніями і стратегами, але вважати їх повними ідіотами теж не випадає. Тому якщо вони йдуть на настільки страшні втрати, як в Авдіївці, думаю, навіть їхні генерали добровільно цього б не робили. Там явно є саме політичний наказ. Государ–імператор сказав "подайте мені до виборів Авдіївку за будь–яку ціну".
До західних партнерів "дійшло"
— Поговорімо ще трохи про "Рамштайн" (зустрічі координаційної групи держав-союзниць України щодо подальших поставок їй зброї та військової техніки – ред.), уже відбулося багато засідань. І якщо на попередніх засіданнях про необхідність зброї дальнього радіусу ураження завжди говорила українська сторона, то, за словами начальника управління преси та інформації Міноборони Іларіона Павлюка, на останньому говорили самі партнери. З чим пов’язані такі зміни?
Це процес поступового усвідомлення, що від початку їхня стратегія, базована на тому, щоб давати вибірково і не сприяти ескалації конфлікту, була абсолютно хибною. Що саме через неї Путін знову отримав шанс на перемогу. На жаль, вони вчаться лише на помилках, які забирають дуже багато часу. Але, здається, до них дійшло, що поки вони намагалися Росію зрозуміти, що ціна цієї війни завелика і тому треба домовлятися, Росія використала це винятково для того, щоб переломити хід війни на свій бік. Нарешті збільшується кількість країн, які розуміють, що росіян можна тільки розгромити або розгромлять вони. Не буде жодних проміжних компромісних варіантів. Якщо на початку це були ми, балтійські країни, Польща і Британія, а всі решта країн Заходу не хотіли цього розуміти і вважали, що задача саме зробити ціну війни такою, щоб Путін почав домовлятися. Тепер нарешті, здається, кількість тих, хто сподівається домовлятися, різко зменшилася, хоча такі країни досі є. Далі вже вступають голоси військових, які пояснюють, що добити Путіна, поки ми змушені воювати тільки на рівні лінії фронту, неможливо. Без ударів по тилах війни не виграються.
Чергове засідання"Рамштайн". 14 лютого 2024 р. Фото: mil.gov.ua
