Єдина користь від гризуна, коли він лабораторний — експерт

Єдина користь від гризуна, коли він лабораторний — експерт

Проти гризунів треба діяти систематично і контрольовано, тоді можна тримати їх популяцію на якомусь прийнятному рівні, вважає головний аудитор Держпродспоживслужби Києва Ярослав Кічула. В інтерв'ю Українському Радіо експерт повідомив, що на території столиці України працює більше 50 суб'єктів господарювання, які займаються дератизацією (комплексними заходами проти пацюків, мишей тощо). Але "якість надання таких послуг у деяких випадках жахлива", – стверджує Кічула. Він розповів, що до 2010 року в містах Європи, в тому числі у Києві, на одну людину припадало три щурі. Зоолог, кандидат біологічних наук Ігор Загороднюк зазначив: "Останніми роками ситуація ускладнена відсутністю активної господарської діяльності й, відповідно, заходами проти гризунів". І головне – дається взнаки війна, резюмує науковець. 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото із сайту Pixabay

 Ми не можемо порахувати кількість шкідників

– Чому в Києві зараз спостерігається зростання чисельності гризунів? 

Ярослав Кічула: Офіційної статистики чи підрахунку кількості дрібних ссавців чи гризунів в Україні не існує. Ми можемо сказати, що йде збільшення кількості через звернення, через систему укладення договорів, через замовлення послуг і так далі. Але наше законодавство на сьогоднішній день розділяє позицію боротьби зі шкідниками на дві частини – шкідник продукту харчування і профілактика інфекційних хвороб. І якраз, власне, профілактика інфекційних хвороб має дуже суттєве значення. Але при цьому ми не можемо порахувати кількість шкідників. Бо якщо взяти операторів ринку продуктів харчування, то вони мають обов'язок вести відповідну документацію, убезпечувати унеможливлення попадання шкідника на територію, потім в приміщення, а потім вже в приміщенні здійснювати заходи впливу. Тобто коригувальні дії – це вже називається дератизація, дезінсекція А при здійсненні профілактики інфекційних хвороб – це якраз проведення дератизації, дезінсекції, яке є обов'язком усіх суб'єктів господарювання. Я вже не буду говорити про приватний сектор. Наприклад, ми маємо лікувально-профілактичний чи навчальний заклад. Він має в своєму складі необхідність проведення профілактики інфекційних хвороб і необхідність здійснення заходів, тому що там є продукти харчування. Далі, ми маємо житловий сектор – ОСББ, ЖКГ.  Ми маємо відповідне законодавство, яке передбачає необхідність здійснення таких заходів, ведення графіків, укладання договорів і так дальше.

– А в чому головна небезпека? В тому, що щурі десь погризуть мішок з борошном чи від того, що вони когось вкусять в лікарні? 

Ярослав Кічула: І одне, і друге. У більшості випадків вони є переносниками інфекційних хвороб. Не просто інфекційних, а особливо небезпечних інфекційних хвороб. Наприклад, лептоспіроз. Небезпека такої хвороби – це дуже короткий термін інкубації. І якщо вчасно не встановлено діагноз, то наступає смерть людини. І якщо навіть людина буде вилікувана, то в неї було вже ураження лептоспірою і печінки, і селезінки. Щурі, ці сірі пацюки, в більшості випадків фактично не хворіють, вони не носять на собі. Хоча в них можуть бути і на тілі, і у виділеннях патогенні мікроорганізми.

"До 2010 року на території європейських країн на 1 людину припадало 3 щурі"

– Щурі – мешканці винятково підвалів чи можуть залізати і вище? 

Ярослав Кічула: Щурі взагалі-то живуть в природі. І якщо без людини, то вони навіть роблять собі гнізда на деревах. Це означає, що вони можуть жити на будь-яких територіях і площах. Вони піднімаються і по вертикальних поверхнях, і через каналізаційні системи попадають в приміщення. Система боротьби з такими "заразюками" є досить складною. Статистично було визначено, що до 2010 року на території європейських країн, в тому числі міста Києва, на одну людину припадало три щурі. В Індії їх в середньому було 10. Там палицями з ними навіть борються. А в нас є трошки не доопрацювання, наприклад, в житловому секторі. Я навів такий приклад з огляду на те, що інспектування закладів, де є обіг продукції харчування, дає підстави вважати, що туди прибігають харчуватися шкідники з прилеглих територій і особливо з підвальних приміщень житлового сектору.

                                                            Ярослав Кічула. Фото: ipdo.kiev.ua

"Якість надання послуг дератизації в деяких випадках жахлива"

– Як проводиться професійна дератизація? Чи треба її проводити зразу в цілому кварталі? 

Ярослав Кічула: Заходи впливу на шкідника повинні проводитися систематично. Якщо це буде контрольовано, то популяцію ми не знищимо, але будемо тримати її на якомусь прийнятному рівні. Стосовно якості проведення дератизації. Зараз на території Києва працюють більше 50 суб'єкти господарювання. Наше Управління провело систематизований аналіз виконавців таких послуг на території.  І якість надання таких послуг в деяких випадках жахлива. Це можна побачити в "Прозорро", це не я придумав. Декларують застосування таких хімічних засобів, які впливають на щура, але заборонені до використання в школах. Замовники не контролюють. Вони в принципі довіряють професіоналізму, а професіоналізм зазвичай хромає.

– Де можна почитати рекомендації або подивитися хімічний склад того, що використовується? 

Ярослав Кічула:  При закупівлі послуги я повинен вимагати документи, якими засобами будуть користуватися. Там є витяг з реєстру МОЗ України, де які засоби можна використовувати. Ми маємо реєстр МОЗ дозволених засобів. Не внесені засоби можуть бути також зареєстровані іншою структурою, але для іншої галузі – для поля, лісу і так далі. Але є багато доведених випадків, що використовуються серед людей.

"Відсутня активна господарська діяльність"

– Чому і звідки зростає популяція гризунів саме в період повномасштабного вторгнення? 

Ігор Загороднюк: Популяція зростає щороку. Треба про це пам'ятати. Оскільки у нас сезонний клімат, то всі гризуни мають певний життєвий цикл, у них завжди є зимова і частково весняна пауза в розмноженні. А потім чисельність наростає, бо йде кілька хвиль розмноження. І, власне, до початку зими ми завжди маємо високу чисельність. Але цього року і в останні роки ситуація ускладнена ще тим, що відсутня активна господарська діяльність і, відповідно, заходи з обмеження чисельності гризунів. Тобто санепідслужби, служби захисту рослин, лісівники і так далі. Всі, хто так чи інакше регулює чисельність тих чи інших тварин в природі зараз фактично бездіяльні, порівняно з тим, що було раніше. А тому чисельність гризунів не контролюється людиною і зростає. Це ускладнюється тим, що стан популяції багатьох видів хижих птахів і ссавців теж не задовільний. Бо вони розлякані, особливо в зонах наближених до бойових дій. Плюс у нас багато років дуже слабка активність мисливців, полювання регулярно заборонено. Зокрема, це почалося в 2014-му році і триває в багатьох регіонах дотепер. 

"Забудова і прилеглі зелені ділянки - це коти. Все інше -– дикі тварини"

– Чи є природні вороги у гризунів в місті? 

Ігор Загороднюк:  Звісно є. Треба тільки розуміти про що ми кажемо. В місті є зелені зони, а є забудова. Забудова і прилеглі зелені ділянки - це коти. Все інше – дикі тварини, які теж їх споживають і тим самим регулюють їхню чисельність. 

                                    Ігор Загороднюк. Скрин із відео "Nas of Ukraine"

Єдина користь для людини від щура – це коли він лабораторний

– Як і чим боротися? 

Ярослав Кічула: Спочатку. Єдина користь для людини від щура – це коли він лабораторний. А все інше – ми повинні здійснювати на нього вплив. Впливи у нас є три: фізичний, хімічний і біологічний. Біологічний – це котики. Хімічний - це застосування різного типу хімічних препаратів. І фізичний – це механічне  відловлювання (прилипання, пастки, капкани). Основний метод впливу на щурів і мишей – хімічний. Сьогодні є досить серйозні і хороші препарати на основі діючої речовини 4-го покоління, яка дає летальний наслідок навіть після одного поїдання. Є різні типи – тістова принада, парафінові брикети, зернова принада. Але всі ці препарати повинні бути зареєстровані і внесені в державний реєстр МОЗ. Якщо там немає такого препарату, то ви використовуєте його на свій страх і ризик. Тобто використовувати отруєне зерно, як таке, без застосування зон обмеження його рознесення я би не рекомендував.