"Це приблизно ATACMS першої генерації", – Жирохов про наземні бомби GLSDB

"Це приблизно ATACMS першої генерації", – Жирохов про наземні бомби GLSDB

Якщо всі заявлені характеристики дійшли до серійного виробництва, то очевидно, що це доволі точна і потужна зброя. Так військовий експерт Михайло Жирохов оцінив потенціал реактивних боєприпасів GLSDB, які американці обіцяють передати Україні. В ефірі Українського Радіо Жирохов підтвердив, що наразі дуже мало відомо про ефективність цих бомб, оскільки їхній проєкт був відкладений у "довгу шухляду". Між тим, зауважив експерт, за дальністю ураження – 150 кілометрів – вони майже не поступаються ATACMS. "Це приблизно ATACMS першої генерації. Але боєприпаси GLSDB більш потужні. Тому що це все таки авіаційна бомба, її бойова частина більш потужна і може завдавати більшої шкоди", – сказав Жирохов.

0:00 0:00
10
1x

Реактивний снаряд GLSDB. Ілюстративне зображення saab.com

Це авіаційна бомба з реактивним двигуном

Боєприпас GLSDB (англ. Ground Launched Small Diameter Bomb, дослівно "бомба малого діаметра наземного запуску" – ред.). Що це за вид зброї?

Це боєприпас до реактивної системи залпового вогню. Це не зброя, як така, це боєприпас до РСЗВ. Вона використовується тільки з пускових установок, які є в українській армії, які передані нам європейськими і американцями союзниками.

Вона працює як бомба-ракета? Як це на практиці відбувається?

Це авіаційна бомба з реактивним двигуном, з реактивного снаряду, який використовується в РСЗВ, і має складальні крила для того, щоб збільшити дальність польоту. Але треба сказати, що це все чисто теоретично. Тому що ніякого фото чи відео немає, тільки описи від виробника. 

Чи можемо говорити, що Україна, по суті, стане першим місцем, де ця ракета буде застосована в реальному бою?

Абсолютно точно. Проект був розроблений раніше. Але американська армія настільки високотехнологічна, що вирішила, що це не потужна зброя і вона їм не потрібна. Вони можуть собі дозволити велику кількість ATACMS і тому це відклали у "довгу шухляду". І лише, коли Україні знадобилася велика кількість далекобійної зброї, про цей проєкт згадали.

З якою зброєю GLSDB можна порівняти за характеристиками і можливостями загалом?

Дальність ураження – 150 кілометрів. Це приблизно ATACMS першої генерації. Але боєприпаси GLSDB більш потужні. Тому що це все таки авіаційна бомба, її бойова частина більш потужна і може завдавати більшої шкоди. 

Чи може вона стати дзеркальною відповіддю КАБам, які зараз масово використовує Росія?

Поки що не зрозуміло, в якій кількості ці ракети-бомби будуть нам передані. Якщо це будуть "гомеопатичні" дози, то на певних ділянках може будуть відповіддю. Якщо буде масово, то буде зовсім інша ситуація. Поки що не зрозуміло і це правильно, тому що триває війна і ця інформація засекречена. 

"Це доволі точна зброя"

У відкритих джерелах пишуть, що бомба може обходити гори і навіть повертатися назад після відстикування. Що це означає? 

Це досить унікально. Але яким чином це реалізовано і чи реалізовано взагалі, важко сказати. Очевидно, що якісь функції реалізовані, а якісь ні. 

Що відомо про точність ураження цієї ракети?

На зразках, які випробовувалися і про які говорили виробники, використовувались три системи наведення. Вони дублюючі. Якщо це дійшло до серійного виробництва, то очевидно, що це доволі точна зброя.

GLSDB запускається тільки з землі чи з повітря теж?

Це боєприпас виключно для запуску з пускових установок реактивних систем залпового вогню М270, європейські MLRS, ось ці модифікації. Поки не зрозуміло, чому неможна запускати з М240. Але можливо ця функція залишилася секретною.  

Яка принципова різниця цього боєприпасу від далекобійних ракет?

По-перше – використання вже готових елементів. Тобто, якщо ракети – це корпус, який робиться окремо, окремо двигун робиться, окремо система управління, то це такий мобілізаційний варіант. Тобто, береться стандартна бомба, стандартна ракета і комплект доопрацювань: система управління і ці складені крила для коригування польоту. Це простіше. Тут не потрібні якісь технологічні лінії. Це просто виготовлення комплектів. І наскільки я розумію, ці комплекти можуть робитися мало не в польових умовах. Тобто їх можуть поставляти невеликі підприємства. Це дешевше і можна зробити досить масово. Плюс, основа для цих реактивних снарядів знаходиться не на озброєнні армії Сполучених Штатів,  а на складах зберігання. Це був проєкт для того, щоб дати друге життя цим реактивним снарядам. І вийшло так, що він, я думаю, дуже стане в нагоді саме Україні, під час нашої великої війни. 

ФОТО: Facebook/Михайло Жирохов

"Вся справа в фінансуванні і в часі"

Ми можемо колись отримати Tomahawk чи на це не варто сподіватися?

Ні. Tomahawk – це оперативно-тактична зброя. Це вже стратегічні цілі. Наприклад, для ураження в Москві, в Підмосков'ї, в Архангельську чи Мурманську. Тобто дальність їх польоту дозволяє знищувати такі цілі. І навряд чи наші західні союзники на це підуть, бо це досить потужна зброя і вона постачається в рамках НАТО тільки окремим країнам. 

Тим не менше, наші дрони вже не раз долали досить великі відстані і вражали цілі за сотні кілометрів. Чи означає це, що ми принаймні частково можемо перекривати відсутність далекобійних ракет своїми розробками? 

Так. Але потрібно сказати, що ці розробки далекобійних дронів зараз тільки на початковій стадії. Поки що недостатньо потужності бойової частини. Але роботи йдуть, вся справа в фінансуванні і в часі.

Чи можуть у цьому нам допомогти партнери? Наскільки в них пріоритетним є розробка саме різного виду дронів?

Російсько-українська війна повністю перевернула західну військову думку. Зараз Захід намагається зробити якісь виставки. І один з них – це роль дронів. Тому на Заході зараз вкладаються колосальні кошти в розробку нових видів озброєнь, зокрема і ударних дронів. Зрозуміло, що в них є величезна технологічна перевага і в них це вийде швидше. Я думаю, що якимось чином вони будуть допомагати і нам. Наприклад, турецькі ударні дрони, той же Bayraktar – це поєднання західних компонентів. Там станція слідкування канадського виробництва, двигун швейцарського, ракети вітчизняні, але в основі американські і європейські компоненти. Тому, я думаю, що цим шляхом зараз йдуть і наші розробники. 

Економічні санкції західних союзників не працюють

Росія, очевидно, теж не стоїть на місці. Чи видно зараз там рухи в напрямку розробки чогось? Чи вона задовольняється тим, що має?

На жаль, потрібно сказати, що економічні санкції, які наклали західні союзники, не працюють. Росіяни змогли налагодити постачання необхідних компонентів за допомогою так званого сірого імпорту. Так, ці компоненти для них стали дорожчими, але поки у них є покупці на газ і нафту, це для них не важливо. Вони зараз, по-перше, масштабують виробництво своїх дронів і ударних, і розвідувальних. Працюють в три зміни. Будуються нові потужності. По-друге, вони їх модернізують, і модернізують з урахуванням бойового досвіду. Ті ж "шахеди" вже не іранські. Це вже фактично російські "герані". Вони змінили і корпус, і різну апаратуру. Завдяки цьому, вони змінили і тактику використання цих "геранів" і "шахедів". Дуже багато чого змінено. 

Днями оглядачі Defense News повідомили, що 31 грудня в межах угоди на суму 174 млн доларів компанія Rheinmetall Italia передала Україні батарею системи ППО Skynex. Наступна очікується в березні. Що про цей вид захисту можете сказати? 

Це високотехнологічна зброя. Вона ніколи не використовувалась в бойових умовах і західні виробники дуже до цього відносяться добре. Тому що будь-яка зброя, яка має бойовий досвід, ціниться на міжнародному ринку в рази більше. Крім того, що ця установа є дуже ефективною проти дронів, завдяки використанню спецбоєприпасів, там є радіолокаційна станція, яка може виявляти дрони на низьких висотах. Про її бойову ефективність у відкритих джерелах поки що нічого немає. Але думаю, з часом такі факти з'являться.