Микола Маломуж. Фото: Український кризовий центр
"Головне завдання зовнішньої розвідки — упередити підготовку ворога до стратегічних наступальних операцій і завдання нових ударів по Україні"
— Відзначення Дня зовнішньої розвідки — це не лише визнання професійної роботи розвідників, а й нагода наголосити на важливості розвідувальної роботи під час повномасштабного вторгнення. Як війна вплинула на діяльність роботи зовнішньої розвідки?
— Зовнішня розвідка — є стратегічною, оскільки виявляє плани і задуми противника. І, зокрема, ми говоримо про Російську Федерацію. І ті напрацювання, які ворог мав перед війною — позиція Путіна, Генерального штабу Росії, спецслужб Росії і конкретні операції, які плануються — перебували у сфері компетенції стратегічної розвідки. Тому і розвідка України, і, відповідно, наші партнери, з якими ми уклали угоди, зокрема, розвідка Великобританії, Німеччини, Франції — з різних позицій давали (інформацію — ред.), що ворог готує агресію проти нашої держави. Тому Служба зовнішньої розвідки України разом із нашим Головним управлінням розвідки Міноборони відпрацьовувала інформаційні матеріали для керівництва держави і заходи протидії цим агресивним намірам. І тут передбачалося, що розвідка рекомендувала на рівні керівництва держави згуртувати лідерів країн світу, які впливають на світові процеси — це президент США Джо Байден, прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон, канцлер Німеччини Олаф Шольц, президент Франції Еммануель Макрон, голова КНР Сі Цзіньпін, керівник Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган та інші країни. Тобто ті, які визначають стратегічну перспективу світу, які разом повинні були чітко заявити Путіну, щоб він припинив агресивні наміри і не розпочинав війну. Розвідка це бачила, знала, рекомендувала – навіть за декілька тижнів.
Але такого, на жаль, не сталося, не було достатньої політичної волі в наших партнерів. Певною мірою і ми не зорієнтувалися, щодо реальності загроз, які виявила розвідка і про які чітко доповідала, що вони будуть реалізовані Російською Федерацією. Були сумніви, що як же в XXI столітті може бути така глобальна війна і Росія піде проти України. Багато політиків, представників військового сектору, і особливо наші партнери в це просто не вірили. Хоча розвідпідрозділи це чітко бачили, знали про ці плани і попереджували, що не тільки механізмами політичного впливу треба зупинити ворога, але й готуватися до потужних військових операцій щодо захисту кордонів нашої держави. Це пріоритетні напрямки — північ країни на кордоні з Білорусю, Південь, зокрема, Чонгар, а особливо Схід. Якраз ці стратегічні напрямки — були в компетенції розвідки, а саме тривала робота, щоб виявити плани ворога на політичному рівні, підготовчі сценарії з залученням військових сил та спецпідрозділів, наприклад, Росгвардії, ФСБ, Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації, Головного управління розвідки Генерального штабу Росії. Тобто це всі суб'єкти Росії, які були націлені проти нашої держави. Другий етап — це формування потужної системи захисту на пріоритетних напрямках. А нині — це вже виявлення конкретних планів, стратегічних задумів на затягування війни, на проведення спецоперацій проти нашої держави в країнах Європи, США, Китаї, арабських країнах, підготовка спільних проєктів з Північною Кореєю, з Іраном — цим сьогодні й займається розвідка. Тобто великими і стратегічними питаннями щодо загроз для України та на лінії зіткнення.
— Наскільки вдосконалилися і змінилися підходи у роботі розвідників, які працюють на зовнішній арені?
— Насамперед посилили напрямки, які раніше були послаблені. Це проникнення в ті структури Росії, які визначають стратегію щодо України, агресивну політику, які формують конкретні плани. Це надзвичайно складна робота, тим більше в період війни. Ворог також залучає контррозвідувальні заходи для того, щоб виявити наших розвідників. Тому це надзвичайно високий ризик. З іншого боку, це виявлення конкретних об'єктів, які готують війну. Це не тільки політичне керівництво, а конкретні штаби, командувачі, які координують цю роботу за вказівкою Путіна, центри прийняття рішень, зокрема штаби і стратегічного, і польового рівня, а також об'єкти військово-промислового комплексу, які готують ракети, аеродроми, розташовують пускові установки різних типів. І ми з партнерами цими ділимося, щоб взяти їх на контроль разом з союзниками і не допустити їх застосування. І це дуже сьогодні важлива тема — упередити підготовку ворога до стратегічних наступальних операцій і завдання нових ударів по нашій державі.
"Війну Росії щодо України вдалось упередити 5 разів, але цього разу Путін не зупинився"
— Ви сказали, що у російській верхівці дуже багато тих, які і відповідають за війну і хочуть війни. Але чи є ті, з ким можна потенційно працювати, щоб вплинути і зупинити війну або змінити хід такої політики Путіна? Чи є такі люди серед оточення?
— Є. П'ять разів Росія готувала військові операції і стратегічні напади на нашу державу. Але за рахунок наших впливів на цих людей, і на самого Путіна, і на тогочасного президента РФ Мєдвєдєва, ми зупиняли війну. Зокрема. 8 серпня 2008 року передбачалось, що в період подій в Грузії російський Чорноморський флот завдасть удар по флоту України, замінує акваторію, і почнеться вже глобальна війна. Але в нинішній ситуації Путін передбачав, що він вже має такі ресурси, які можуть диктувати свою позицію світу. І ми доповідали і президенту України, і нашим партнерам, що він не зупиниться.
"У Путіна немає шансів зреалізувати глобальні плани щодо захоплення України та взяття під контроль країн колишнього Радянського Союзу"
— Голова Служби зовнішньої розвідки України Олександр Литвиненко для видання Economist зазначив: "Росія сподівається, що перемога над Україною допоможе відновити контроль над колишніми республіками СРСР. У Росії переконані, Захід у разі другої за три роки після Афганістану нищівної поразки швидко втрачатиме вплив у світі". За його словами, "нині Україна вийшла із зони російського впливу, що є важливим для майбутнього світопорядку". І також Олександр Литвиненко зазначає, що у Росії усвідомлюють, що не лише омріяна перемога над Україною матиме глобальний ефект, а й те, що "досягти своїх цілей в Україні Росія не може, не зруйнувавши глобального порядку. Якщо Росії не вдасться перемогти Україну на полі бою, її глобальні цілі будуть суттєво підірвані". Чи зупинить агресора, чи лише на певний період?
— Після величезного провалу Путіна щодо захоплення України за три тижні він зрозумів, що легкої перемоги вже не буде. І ось чому він пропонував в березні укласти угоду, й навіть певною мірою вони вже готували проєкти. Тому що розумів, що перспектив немає. Зараз він намагається все-таки згенерувати зусилля, щоб хоча б якимось чином взяти частину України під контроль.
— Він йде до кінця?
— Глобально, я думаю, що в нього перспектив немає виграти протистояння з Україною. Особливо в ситуації, коли народ України об'єднався з Заходом, який має вищу індустрію, економіку, і особливо високотехнологічний військовий комплекс. Україна на передньому краї виборює конкретні перемоги. Рамштайн, який відбувся визначив, що всі країни-учасниці, включаючи США і Європу особливо, розробили довготермінові програми підтримки України. Це і ракетні системи, бронетанкова техніка, радіоелектронні системи, які знецінюють діяльність ракет та дронів, відповідно, створюючи електронні щити, та авіація. Це те, що дає на перспективу, щоб Путін не реалізував великі плани. Я вважаю, що в нього сьогодні немає технологічного, військового і кадрового потенціалу, щоб зреалізувати глобальні плани щодо захоплення України, взяття під контроль країни колишнього Радянського Союзу, зокрема країни Балтії, і тим більше розширити зону впливу в Європі... Шансів точно немає. Початок війни з НАТО пришвидшить його кінець.
Угоди з партнерами щодо безпеки
— Щодо угоди між Україною та Великою Британією, голова Служби зовнішньої розвідки Олександр Литвиненко в колонці для видання Economist зауважує, що ця угода може виявитися набагато важливішою, ніж ми її зараз окреслюємо. Це перша угода між Україною та великою державою, яка закріплює нові геополітичні реалії. Яка її важливість і чи стане вона орієнтиром для інших країн? Адже якщо інші країни Заходу дадуть подібні гарантії, то агресію Росії можна буде стримати.
— Угоду ми зараз розглядаємо як глобальну модель підтримки, тому що це активна підтримка озброєнням, технікою, боєприпасами. Це 2,5 мільярди фунтів стерлінгів. Це конкретні види новітнього озброєння, зокрема Storm Shadow, якими ми б'ємо по окупованій території і кораблі, і підводні човни, і пускові установки, і склади боєприпасів. Британія конкретно показала, що вона буде допомагати, і це чітко визначено в угоді. Точно так же визначені механізми довготермінового забезпечення України озброєнням, технікою, розвідданими. До речі, ті угоди, які ми підписуємо з розвідкою і контррозвідкою Британії — МІ-5 і МІ6 — зараз працюють повнокровно. Тому що там потужна і агентурна розвідка потужна і технічна, вони отримують інформацію з всіх секретних систем Росії. Тому майбутня перспектива такої угоди забезпечує нам пріоритети на полі бою, в оперативному плані та у політично-дипломатичному. Точно такі ж механізми зараз розробляються з іншими країнами. 20 країн вже готові до підписання. І, зрозуміло, сьогодні ще є 28 країн, з якими ведеться активна співпраця на всіх рівнях. Такий формат буде забезпечувати й більш системну і стабільну підтримку. Це щоденні визначені пріоритети та фінансування під це, і, зрозуміло, це гарантії на випадок нової агресії. Тому Путін дуже-дуже подумає, чи розпочати нову агресію.
Якщо ми сьогодні отримаємо гарантії від наших країн-учасниць, Путін більше ніколи не піде ні на Україну, ні на країни НАТО. В нього шансів не буде… Розпочати щось нове надзвичайно буде складно. І вже зомбування російського народу не працюватиме. Уже зараз близько 70% росіян вже не хочуть воювати. Я не говорю, що вони підтримують Україну. Якщо буде наша перемога, я реально передбачаю в 2024-му році, навіть до кінця, це буде величезне розчарування російського суспільства, яке працюватиме вже проти Путіна.
