Ілюстративне фото: Facebook "Командування Об'єднаних Сил ЗСУ"
"Обговорення в комітетах відстали від життя більш ніж на рік"
Який порядок вдосконалення правил мобілізації запропонували б ви? Які б там були основні акценти?
Особисто для мене ситуація абсолютно однозначно. Давайте почнемо з часових меж. Наш діалог зараз, всі ці обговорення в комітетах, вони відстали від життя більш ніж на рік. Це мало відбутись у жовтні 2022 року. До вересня 22-го року лишався шанс, що ми можемо провоювати цю війну і перемогти силами тих людей, які масово пішли до армії навесні-влітку 2022 року. Коли у вересні путін розпочав в Росії масову мобілізацію, то далі було очевидно, що нам теж цього не уникнути. Є речі, через які не перестрибнеш. Воювати значно меншими силами, ніж у ворога, можна якийсь час, але ми його вже більш ніж вичерпали. Нам треба виставити еквівалентну кількість бійців, а по-хорошому ще й створити перевагу. Можливо, я когось здивую, але ми весь цей час воюємо меншою кількістю солдатів, ніж у нашого ворога. І всі успіхи, які ми здобули, ми здобули в меншості. Але всьому є межа і ми її давно пройшли.
"Люди не мають купляти квиток в один кінець"
Але що робити зараз?
Ми втратили більше року. Тепер ми наздоганяємо потяг, який пішов. І в цій ситуації внесення альтернативних законопроєктів мені видається абсолютно хибкою практикою. Законопроєкт, який вніс Кабмін, дуже недосконалий. Але він цілком придатний для першого читання. А далі є механізм внесення депутатських правок. І, на мою думку, в цьому законопроєкті немає нічого такого, чого б не можна було б "допиляти" саме між двох читань. Особисто я вважаю необхідними сім правок в цей законопроєкт. Ключові з них:
Перше. Закон містить критично важливу норму про введення граничного терміну служби, навіть під час війни. Я думаю, що без цього все неробоче. 36 місяців. Люди не мають купляти квиток в один кінець і йти на війну назавжди. Але 36 місяців в Київському гарнізоні і 36 місяців в Авдіївці – це дуже різні місяці. Тому цю норму треба доповнити тим, що саме на "нулях", в бою, день рахуватиметься за два або за три. Тоді ця норма стане остаточно робочою. І заодно вирішиться питання, що не буде потреби одночасно демобілізувати багато людей. Бо на нулі кожен провів різний час, відповідно люди будуть демобілізовуватися поступово. Буде час їх замінити. 700 тисяч людей замінити одноразово – нереалістично.
Друге. Деякі депутати пропонують прибирати норму про посилення відповідальності ухилянтів. Однак, тоді весь закон стане абсолютно неробочим. Ці драконівські норми про адміністративні стягнення з ухилянтів виникли не від хорошого життя, а через те, що в нас зараз величезна дірка в законодавстві. Якщо ти одягнув форму, то крок вправо, крок вліво – ти дезертир, 5 років тюрми. А якщо ти просто відмовляєшся брати повістку, тікаєш від воєнкомів, взагалі не стоїш на обліку – за це штраф 1 700 гривень. Це не серйозно. Так, там пропонуються драконівські абсолютно речі з блокуванням карток, водійських прав, з відчутними штрафами. Це абсолютно правильно, це неминуче. І те, що їх накладатимуть саме воєнкоми, а не суди – це теж, на жаль, неминуче. По-хорошому це мали б робити суди. Але в реальному житті, якщо ми завалимо їх десятками тисяч ухилянтських справ, то за тиждень судова система стане і жодна справа не буде розглядатися.
Ці драконівські заходи, які даються в руки воєнкомам, дійсно створюють не просто корупційний ризик, а в даній редакції просто "припрошують зловживати". Ці норми дуже спокушають. Тому, замість того, щоб їх ліквідувати і залишити ухилянтів безкарними, треба їх доповнити двома рядками: по-перше, має бути прописаний механізм швидкої апеляції на накладені санкції, тобто людина повинна мати можливість їх оскаржити в незалежній інстанції; по-друге, має бути введена кримінальна відповідальність за незаконне накладання цих санкцій. Отак балансується цей корупційний ризик.
Євген Дикий. ФОТО: Суспільне
Наскільки має бути всеохопною мобілізація і чи реально поставити всіх на облік?
Військовий облік має бути всеохопним. З цього абсолютно не витікає, що всі потраплять в окопи. Набирати в армію все одно треба не всіх, а рівно стільки, скільки треба. А далі їх треба буде замінити. І в залежності від того, скільки триватиме війна, до когось дійде черга, до когось ні. Але на обліку мають бути всі.
А тренуватися мають всі?
Давайте будемо реалістами. Хтось піде тренуватися, хтось ні. Дай нам Боже нормально організувати навчання для цих півмільйона, кого ми мобілізуємо. Навіть півмільйона набрати за короткий термін – це дуже складна задача. Ми це витягли позаминулого року. За весну 2022-го 700 тисяч ми набрали. Але, як тоді це відбувалось? Допомагали всі місцеві ради, волонтери. Тобто це робили не лише ТЦК. Це дійсно була спільна справа, яку ми разом витягли. І зараз до цього треба знову поставитися відповідально. ТЦК і навчальні частини ЗСУ не витягнуть таку цифру за якийсь не розумний термін. А казати, щоб ми 3-4 мільйона одночасно навчали – це нереальні речі.
"Або мобілізація, або окупація"
Скільки може тривати робота над цим законом?
Якщо місяць-два – це називається саботаж. Я дуже сподіваюсь, що скоріше. Тут питання дуже просте. Вибір у нас насправді із двох опцій – або мобілізація, або окупація. Третього варіанту нам ніхто не пропонує. А от чи розуміють це під куполом Ради, чесно, я не знаю.
Підвищення виплат військовим може стати стимулом, щоб пожвавити мобілізацію?
Не може. Ті, хто воюють на нулях, зараз отримують достатньо непогано. А платити більше тим, хто просто служить, нам нема де взяти. І факт той, що нам доведеться і бюджет переглядати під велику мобілізацію. Це очевидні речі. Тобто, це і так фінансова проблема, а ще й збільшувати оплату, думаю, нема з чого.
Щодо стимулів. Зараз ніхто не воює заради грошей. Якщо в людини дуже серйозний страх війни, а це природно, то це не перебивається ніякими грошима. Людина, по-перше, має усвідомити, що якщо не піде воювати зараз в наше військо, то потім прийдуть росіяни і їхні воєнкоми. Кримчани живий приклад цього. У нас в полоні зараз багато кримчан, яких "вигребли" з півострова і кинули воювати проти нас. Про ЛНР і ДНР я просто мовчу. По-друге, зараз на мою думку, у нас є вибір – йти на війну назавжди, або заплатити 1 700 гривень. А в людини має бути вибір – йти на війну на 3 роки, а якщо на фронті, то й менше. І далі гарантовано повернутись, скільки б не тривала ця війна. Або на ті самі роки піти в тюрму. Це набагато простіше.
