Фото: Суспільне
"Ми вже спробували і у нас виходить!"
— Чи реально нині зрозуміти сучасних підлітків, створюючи проєкт для їхньої аудиторії?
Юлія Дичук: Ми ще далеко не все зрозуміли про підлітків. Нам треба ще довго їх вивчати і з ними спілкуватися, враховуючи те, як вони швидко змінюються. Я вчора була в Богданівці, де модерувала подію для дітей. Ми багато говорили про освіту, про читання, про їхні смаки. Вони змінюються швидко і постійно. Змінюється їхній настрій, платформи, які вони дивляться – змінюється все. Тому перш ніж робити цей проєкт, ми провели велике дослідження разом з Суспільним і нашими підрядниками. Ми пішли спілкуватися з тисячами підлітків і їхніми батьками, давали їм тести, дивилися їхні чати в телефонах. Ми довго вивчали і аналізували цю інформацію. І що ми отримали? Насамперед те, що підлітки споживають багато російського контенту, і вони про це чесно кажуть. Коли їх запитують, чи зважають вони на якусь громадянську позицію, вони чесно відповідають – ні. Зараз у трендах добірок, зокрема музичних, на перших місцях російський продукт.
Олександр Педан: Насправді, зрозуміти, чого хочуть підлітки, неможливо, адже їхні забаганки справді змінюються постійно. Але pedan|buro працює з цією аудиторією вже кілька років, ми зробили кілька проєктів для підлітків, і при цьому уважно їх вивчали, зокрема, і завдяки вже згаданому дослідженню, проведеному разом із Суспільним.
Олена Левандовська: Наш проєкт для підлітків – це лише перший крок у цей синій океан. Ми хочемо спробувати, потестувати, подивитися і рухатися далі.
Олександр Педан: Та ні! Ми вже спробували і у нас виходить! Глядач голосує переглядом або лайком. Якщо відео в ТікТок має мільйон переглядів, значить ми все робимо правильно.
"Та невже?"
— Отже, що таке ваш освітній проєкт для молоді "Колайдер"?
Олена Левандовська: "Колайдер" - це дуже класний сучасний канал, в якому ми розробили айдентику, формати, наповнення, сценарії. Щодо форматів, їх три. Один із них – пізнавальний, едьютейнмент (освіта в розважальному форматі – ред.), в якому ми прагнемо конкурувати з, на жаль, російським каналом AdMe. Ми аналізували коментарі на цьому каналі й переконалися в тому, що досі українські діти не просто його дивляться, а ще й коментують українською мовою. Нам точно треба бороти цього дракона, тому перший формат саме такий. У кожному відео формату едьютейнмент буде щось про Україну, це для нас дуже важливо.
Олександр Педан: Називається він "Та невже?"
Юлія Дичук: І там дуже класні теми. Перший епізод був про космос, вчора вийшов випуск про тварин. У випуску про космос, де є українська локальна складова, ми розповіли про кратер на Волині в Маневичах. У коментарях під цим відео прийшли діти з Маневичів, з Волині і почати писати, як це круто, і що вони про це не знали. А хтось знав, але написав, що ми в чомусь не мали рації. Словом, почалася справжня жвава дискусія.
— Я подивився одне відео, побачив, як все миготить і зрозумів, що дивитися неможливо… (Гучний сміх)
Олександр Педан: Ще трішки, і ти випадеш з аудиторії молоді, як і я. Але це саме той формат, та швидкість, яку сприймають підлітки. Ми принагідно хочемо звернутися до батьків, які також думають, що це миготіння укачає дитину. Але це саме те, що вони дивляться. І це саме те, що утримує їхню увагу. Їм потрібна дуже швидка зміна кадрів. Якщо раніше, коли ми робили проєкти, ми виводили на екран якийсь текст на цілих 5 секунд, то нині цього робити не можна. Якщо потрібно, вони натиснуть на паузу і роздивляться. Вони весь час хочуть бігти, бігти, бігти. Такі речі дозволяють зрозуміти аудиторію, і тому воно їм "влітає". Ми намагаємося знайти ту золоту середину, коли корисну інформацію ми подаємо дітям цікаво, прикольно, якісно, в їхньому стилі.
— Цей проєкт – замість школи чи плюс до школи?
Юлія Дичук: Це плюс до школи. Вчора в Богданівці, яка була місяць окупована, ми говорили з дітьми, їхніми батьками і педагогами. І обговорювали саме оцю розподілену відповідальність, коли батьки кажуть, що вони не мають часу слідкувати за навчанням, мовляв, ми привезли дитину до школу, нехай вчителі їх навчать. Вчителі кажуть, що вони теж – не замінник всього життя, вони просто роблять свою роботу. Тобто все це не може бути замість чогось. Ми на себе також не беремо відповідальність за те, що 18-ма відео ми замінимо все. Ми дуже хочемо зайняти нішу, заповнену російським контентом, витіснити його з діджитального інфопростору для підлітків.
Фото: Суспільне
Олена Левандовська: І ми розуміємо, що не ми єдині. Ми хочемо дати поштовх у цей ринок, надихнути блогерів, великі й малі продакшни, всіх, у кого буде натхнення долучатися. Це той рух, де один у полі точно не воїн. Ми шукаємо однодумців, щоб разом створювати більше. Нам потрібна конкуренція.
Другий формат – це популяризація науки. Він називається "Хто тут Ейнштейн?". Ми запрошували блогерів, яких дивиться наша цільова аудиторія. Це блогери-мільйонники. Тут будуть хімічні і наукові батли, і вони теж будуть легкі, швидкі, без зупину, зі швидкими яскравими кадрами, мемами і музикою.
Фото: Суспільне
"Кожне відео, яке ми робимо для Ютубу, розкладається на безмежну кількість ТікТоків"
— Як "підсунути" підлітку ваш продукт?
Олександр Педан: Просто включити. Запропонувати, але не примушувати. Сказати: "А не хочеш глянути новий український формат?". У нас у всіх є діти, ми протестували на них, і вони всі вижили.
Юлія Дичук: Ми розуміли, що підлітки люблять хизуватися, мовляв, я знаю щось про динозавра, а ти знаєш? Тому показувати їм ці відео треба. Звісно, що не всі діти люблять космос, музику чи спорт. Саме ми тому ми обирали різні теми, враховуючи ці потреби.
— Як підбирати ведучих для підліткового проєкту? Хто має стояти в кадрі? Якими словами говорити?
Олена Левандовська: Для формату "Хто тут Ейнштейн?" ми шукали людину, яка буде близька за віком до цільової аудиторії. Це мала бути людина класна, сучасна, симпатична, яка до того ж розбирається в науці. Спасибі нашим партнерам – Малій академії наук . Серед їхніх класних і дуже крутих учнів ми проводили кастинг і знайшли дуже класну 17-річну Софію, яка тепер наша ведуча.
Олександр Педан: Ми знімали в Музеї науки, це для нас був крутий майданчик. А щодо ведучої, ми також вивчали це питання. Це має бути дівчинка на 5-6 років старша від аудиторії, яка має з нею спільні інтереси, і вона точно буде для неї прикладом. Крім того, що вона симпатична, вона ще й розумна. Вона не занадто стрибає й веселиться в кадрі, вона в міру серйозна, і це класно. Діти хочуть щирих, простих ведучих. І можливо, я сам, як ведучий, так би не поводився в кадрі, але ми враховуємо запит нашої цільової аудиторії.
— Як довго ви плануєте утримувати дитячу і підліткову аудиторію, у якої фокус уваги змінюється досить швидко?
Юлія Дичук: Ми зробили для перших кількох місяців дуже багато контенту. Кожне відео, яке ми робимо для Ютубу, воно об’ємне, воно розкладається на безмежну кількість ТікТоків. Ми щодня прилітаємо в ТікТок з новою інформацією. Зараз ми почали тиждень міфів про тварин, і там безліч спростувань того, що ми чули в дитинстві. Чи надовго ми тут? Надовго! Рedan|buro в цьому напрямку працює вже кілька років, а Суспільне тільки починає цей шлях. І це має бути наш вектор.
"Кібер Хата"
— Розкажіть про третій формат.
Олена Левандовська: Третій формат дуже важливий, і можливо навіть розрахований на дещо старшу аудиторію. Називається він "Кібер Хата", і він пов’язаний з кібербезпекою. Вона завжди була важливою, а в умовах повномасштабної війни – поготів. Наші діти повинні розуміти, хто їм пише і чому, вміти фільтрувати інформацію, відрізняти правду від брехні. Цю інформацію ми також подаємо легко, з мемами і приколами. І це також надважлива місія, тому що, працюючи над цією темою, ми зрозуміли, що боротися з фейками нині потрібно потужно.
Фото: Суспільне
Олександр Педан: Цей формат – про критичне мислення. Ми розкладаємо його на складові та вчимо мислити критично. Для цього потрібно навчитися розуміти, що те, що тобі втюхали – неправда, але ти міг на це повестися. Треба навчитися аналізувати, перевіряти тощо. Можливо навіть цей формат буде дещо програшним. Адже очевидно, в ньому користь перемагає розваги. Подивимося, як наша аудиторія на нього відреагує. Але я переконаний, що наша аудиторія свідома. Об’їхавши всю Україну і спілкуючись з підлітками, я переконався, як вони класно мислять і все розуміють. Ми очікуємо на класний фідбек від них.
Юлія Дичук: Це справді складний формат. Він більш серйозний. Але ми всі сподіваємося, що він зайде аудиторії. Зрештою, ми тут для того, щоб спробувати. Допомагайте нам, поширюйте наші відео, давайте вчителям та директорам в школах, сусідам, друзям. Покажіть наш "Колайдер" і дайте нам зворотній зв’язок. І наступного разу ми зробимо щось інше.
