Як дозволити собі святкувати, коли війна? — поради психолога

Як дозволити собі святкувати, коли війна? — поради психолога

З ялинкою чи без? Та й взагалі, святкувати різдвяно-новорічні свята чи ні, адже в країні другий рік триває війна? Як зробити правильно, аби нікому не нашкодити й, водночас, що відповідати на критику, якщо ви таки дозволили собі свято? Ці питання викликають гарячі дискусії чи не в кожному українському місті й оселі. Тож ведучі шоу РанокПро на радіо Промінь Анна Заклецька й Денис Денисенко запросили розставити крапки над "і" в цьому питанні психотерапевтку, кандидатку медичних наук Соломію Коломієць. 

 

Фото: УНІАН

"Часто для людей свята — це про збереження традицій та емоції, а позитивні емоції, однозначно, нам потрібні. Але важливо, щоб святкування не зашкодило оточенню."

Соломіє, привіт. Все одно ресурс потрібно відновлювати. Не святкувати взагалі нереально і, можливо, навіть шкідливо. Як відчути, що це святкування — чи то Коляди, чи дня народження, чи ще якогось свята — вже перебір? 

В першу чергу потрібно орієнтуватись на себе та свої почуття, тому що свято — це більше про настрій, стан, які створюються за допомогою певних обрядів, ритуалів, звичок. І часто для людей свята — це про традиції, про цінність збереження цих традицій і, відповідно, про емоції, а позитивні емоції, однозначно, нам потрібні. Це такий спосіб "переключитись" і "наповнитись". Іноді думка про збереження традицій дає відчуття певної стабільності і безпеки. З року в рік я прикрашаю ялинку — це такий "острівець безпеки", бо завжди це було пов’язано з позитивними емоціями. Але потрібно пам’ятати, що наш соціум зараз дуже емоційно чутливий. Й важливо, щоб це святкування, якщо є рішення про те, щоб святкувати, не зашкодило оточенню. Щоб це не було надто гучно чи дуже яскраво. 

Якщо ти вдома сидиш і святкуєш, — то це одна справа. Але мене цікавить інше питання. Буквально на днях розгорнулась дискусія в соцмережах про доцільність встановлення ялинок і проведення різдвяно-новорічних подій, хоча муніципалітети міст сказали: буде невеличка ялинка, але жодних гучних святкувань не буде. Попри це все одно емоційна напруженість підливає олії у вогонь роздумів про те, взагалі наскільки це доцільно робити? Як реагувати правильно людині, яка начебто й хоче скромно відсвяткувати, а їй "прилітає", мовляв, як ти смієш? 

В подіях, в яких задіяне суспільство, не буває однозначного "так" або "ні". Завжди людям треба якийсь простір, щоб розмістити емоції. І це може бути один з варіантів, коли моя думка "проти" й я маю можливість таким чином розмістити емоції. Тому варто розділяти, якщо хтось засуджує, але я нічого поганого не роблю, то, можливо, просто тій людині  зараз варто розрядитись. Якщо "прилітає" якийсь осуд, а ми зараз не застраховані від цього ніяк і в людей в умовах війни реакції бувають абсолютно різни, це не означає, що цей осуд є конкретно до мене, до моїх дій. Це просто, знову ж таки, спосіб розрядитись емоційно, тому що вже сильний накал негативних емоцій і їм потрібно кудись діватись. 

"Іноді промовчати може бути екологічніше. Іноді просто виразити співпереживання, мовляв, а чого тобі хочеться?" 

Можливо, є правильні слова чи думки, щоб коректно зупинити такий потік негативу в свій бік? Чи промовчати? 

Тут варто дивитись індивідуально. Іноді промовчати може бути екологічніше. Іноді просто виразити співпереживання, мовляв, я розумію, що тобі складно, що в тебе з’являються негативні емоції, і допомогти людині звернутись до неї: а чого тобі хочеться? Коли ми відчуваємо свої потреби, своє бажання, ми можемо й іншим людям таким чином надати підтримку. Тому що насправді проігноровані потреби — це проігноровані емоції. Воно може призводити до фрустрації, незадоволення, а далі до апатії й упадку сил. І тоді ми вже не будемо ні ефективними, ні ресурсними ні для кого. І в такому випадку просто можна допомогти людині звернути увагу на її саму: ти відчуваєш незадоволення, а чого би тобі хотілось? Підтримки. Але ніяким чином, навіть якщо це агресія, не реагувати агресивно.