Понад 250 російських військових здалися в полон за проєктом "Хочу жить"

Понад 250 російських військових здалися в полон за проєктом "Хочу жить"

Понад 250 російських військовослужбовців скористалися можливістю зберегти своє життя і відмовилися воювати проти України, констатував спікер проєкту "Хочу жить" Віталій Матвієнко в ексклюзивному інтерв'ю Українському Радіо. "Хочу жить" – державний проєкт України, націлений на військових РФ, котрі хочуть добровільно здатися в полон. Як зазначив Матвієнко, такі військовослужбовці можуть зайти на сайт "Хочу жить" і ознайомитися з перевагами тих, хто здається сам, а не потрапляє в полон безпосередньо під час бою. Але всі, хто здається сам, оформлюються як взяті під час бою. Це гарантія їхньої безпеки по поверненню в Росію, розповідає Матвієнко. Проєкт "Хочу жить" діє і для громадян України на тимчасово окупованих територіях. А умови перебування в українських таборах для військовополонених дуже комфортні, зауважив Матвієнко. 
 
 

0:00 0:00
10
1x

Фото: ФБ-сторінка "Хочу Жить" (Единый центр приема обращений военнослужащих РФ по сдаче в плен. Государственный проект "Хочу жить")


"Понад 250 росіян уже скористалися можливістю зберегти своє життя"

— Розкажіть про  проєкт "Хочу жить", коли він почав діяти і які його успіхи?

"Хочу жить" – це державний проєкт, створений Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими за підтримки Міністерства оборони України та Головного управління розвідки. Він націлений на військовослужбовців РФ, які не бажають воювати проти України, не бажають виконувати злочинних наказів путінського режиму і хочуть добровільно здатися в полон, таким чином зберегти своє життя. Станом на сьогодні ми можемо констатувати, що проєкт повністю успішний. 

— Скільки росіян за час дії проєкту здалися в полон?  І в який найчастіше спосіб вони звертаються?

Понад 250 росіян уже скористалися можливістю зберегти своє життя. Щодо способів звернення, то можна зателефонувати до наших операторів, можна написати в месенджер WhatsApp, можна написати в чат-бот в телеграмі "Хочу жить". Найбільш дієві – це месенджери. І один із основних кроків, які має зробити потенційний військовополонений російський – залишати всю необхідну інформацію в чат-боті. Після цього інформація у нас фіксується, передається на захищені сервери. Це може бути навіть попередня така здача, коли він ще перебуває на території так званої Росії, і таким чином він висловлює своє ставлення до України, що не бажає воювати проти нас і хоче здатися в полон. 

— Яку саме інформацію він має залишити в чат-боті?

Свої основні дані: ПІБ, дата народження, де він служив, якщо служив, де працював чи працює. Плюс додаткові моменти, якщо його примусово мобілізували і він вже в якійсь із військових частинах РФ чи на навчаннях. Про ці кроки свого пересування він постійно нас інформує. 

— Яка частка з тих, хто звертається, зрештою здається в полон? 

На початку проєкту до нас в основному зверталися родичі потенційних військовополонених, або потенційних мобілізованих. З відома останніх, бо самі вони боялися. Думали, що це проєкт ФСБ, яка таким чином намагається виявити в себе "неблагонадійних". Але після того, як вони поспілкувалися з нашими операторами, і впевнилися, що це проєкт – український і почули гарантії, які вони отримують при здачі в полон, то їхній інтерес до проєкту був набагато більший. Ця інформація вже йшла як сарафанне радіо між росіянами. І з часом відсоток звернень російських військовослужбовців переважив відсоток звернень їхніх родичів. 

— Але тут може бути і зворотній бік медалі. ФСБ теж може вам писати, аби щось для себе вивідати. Такі випадки є? 

Їхні намагання, з одного боку, логічні, але вони неефективні й ніякого результату їм не дадуть. Що з того, що якийсь агент ФСБ через проєкт "Хочу жить" здасться у полон? Він усе одно буде виявлений. Тому по цьому проєкту ФСБшних агентів у нас не було. 

"Роскомнадзор" за минулий рік понад 260 разів блокував наші сайти"

— Росіяни намагаються завадити вам працювати? 

Так. Якщо говорити про наш офіційний сайт, то "Роскомнадзор" за минулий рік понад 260 разів блокував наші сайти. Але наші спеціалісти працюють нон-стоп і створюють сайти-дзеркала, де все одно інформація є. І той, хто бажає здатися в полон, може зайти на сайт і ознайомитися з усім алгоритмом здачі в полон, а також перевагами тих, хто здається сам, а не потрапляє в полон безпосередньо під час бою.

— Які гарантії ви надаєте російським військовослужбовцям, і що з ними відбувається після того, як вони здаються в полон? 

Після того, як відбувається операція по безпечному виходу на українську територію, такий вже військовополонений потрапляє в табір для військовополонених. Попередньо з ним проводяться відповідні процеси – це спілкування, встановлення агент це чи ні, додаткові заходи безпеки. Далі такий військовополонений, якщо захоче, може повернутися на територію РФ. Його можуть обміняти. Він має таке право. Якщо ж не захоче, то він може попросити прихистку в Україні чи в деяких країнах Європи. Але можливість залишитися в Україні чи переїхати в Європу в нього буде тільки по завершенню війни. До завершення війни такий військовополонений перебуває безпосередньо в полоні в Україні. 

— А яка статистика тих, хто хоче повернутися в Росію?

Ми працюємо вже більше року. І першу половину проєкту, до квітня цього року, відсоток тих, хто здалися по проєкту "Хочу жить" і бажають повернутися додому, був досить великий. Чому? Тому що в них там сім'ї, може бути хвора мама, батько чи дружина. В них дуже дивна мотивація, насправді. Але тим не менш, ті, хто бажають повернутися додому до завершення війни, потрапляють в обмінний фонд і завдяки ним же ми можемо повертати наших захисників та захисниць. А це одне з ключових завдань нашого проєкту. 

— Тобто тепер частка тих, хто хоче піти на обмін, зменшується? 

Не зовсім. Тут залежить, хто здається. Якщо такий військовополонений не встиг нічого скоїти, не вчиняв воєнних злочинів і дійсно "чистий" перед українським народом, то в нього право залишитися в Україні чи переїхати в деякі країни Європи є. Думаючи, може зрозуміти, що повертатися в так звану Росію йому немає сенсу. А є можливість по завершенню війни змінити своє життя. Чим менше їх буде на фронті, тим краще. Тому Україна повністю готова прийняти абсолютно всіх в полон. 

— І російська сторона не знатиме, що вони добровільно здалися? 

Вона не знатиме. Тому що всі, хто потрапляє в полон за проєктом "Хочу жить" оформлюються нашою стороною, як ті, хто був взятий в полон під час бою. Це гарантія їхньої безпеки по поверненню в Росію. Паралельно це зберігає їм усі виплати, згідно з їхнім законодавством. З ними проводяться ще додаткові розмови щодо того, як себе вести і як спілкуватися зі спецслужбами РФ після повернення. І можу сказати, що в тих, хто повернувся по обмінах додому, зараз усе добре. 

"Умови перебування в таборі для військовополонених дуже комфортні"

— Ті, кого ЗСУ беруть у полон під час бою, теж можуть йти на обмін за бажанням чи ні? 

Хто взятий в полон безпосередньо в бою, він – військовополонений і автоматично потрапляє в обмінний фонд. Тобто, права вибору, як в нашому проєкті, в нього немає. 

Додатково хочу сказати про умови перебування в таборі для військовополонених. Україна – демократична держава, ми дотримуємося норм гуманітарного права і норм Женевських конвенцій щодо поводження із військовополоненими. Тому умови перебування в таборі для військовополонених дуже комфортні. Це і триразове харчування, і можливість отримання медичної допомоги, і операції додаткові проводяться, якщо потрібно. Вони мають відповідну уніформу, можуть працювати і навіть заробляти гроші. Вони можуть отримувати і посилки від своїх рідних із Росії. Там до 20 кілограм – печиво, цигарки, засоби гігієни. Плюс юридичний супровід і постійна присутність Міжнародного комітету Червоного Хреста, який якраз і дивиться за умовами перебування.

Умови утримання російських військовополонених. Фото: ФБ-сторінка "Хочу Жить" (Единый центр приема обращений военнослужащих РФ по сдаче в плен. Государственный проект "Хочу жить")

— А як ці люди вибираються з російський окопів чи таборів? Щось можете розповісти? 

Кожна операція по здачі в полон є індивідуальною. Конвеєру тут немає. Все-таки це лінія зіткнення, де відбуваються бої. Якщо ми говоримо про дуже гарячі точки, такі як Бахмут чи Авдіївка, то там подібні операції відбуватися не можуть, перш за все з точки зору безпеки як наших Спеціальних сил, так і того, кого виводять на нашу територію. Щодо спокійніших ділянок фронту, то там подібні операції тривають. Абсолютно по-різному це відбувається. Від отримання людиною повістки в Росії до потрапляння в полон може минути тиждень, а може і декілька місяців. До нас також звертаються ще не мобілізовані. Але вони розуміють, що їх у будь-якому разі мобілізують, це питання часу. 

Проєкт "Хочу жить" діє і для громадян України на тимчасово окупованих територіях

— Ця програма діє тільки для російських громадян чи і для мешканців наших окупованих територій? 

Проєкт "Хочу жить" діє і для громадян України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. У нас теж є звернення від таких громадян, і ми намагаємося їм максимально в цьому допомогти. 

— Чи є кореляція між подіями в Росії або на фронті із кількістю звернень? 

Так, кореляція є. Наприклад, на початку 2023 року кількість звернень у нас зросла вдвічі. Якщо в грудні 2022 року було 1,5 тисячі звернень, то в березні ми отримали понад 3 тисячі звернень на місяць. Деякі телефонували і прямо казали, що їм страшно. У них загалом дуже низький морально-психологічний стан усередині армії. Плюс контрнаступ, плюс успішні операції Головного управління розвідки Міноборони України. Це теж дуже впливає.