Як Україні не стати смітником світового будівельного непотребу — Салій про ринок будматеріалів

Як Україні не стати смітником світового будівельного непотребу — Салій про ринок будматеріалів

В Україні скло для вікон не виготовляють. До великої війни його імпортували з ворожих країн — Білорусі та Росії. Сьогодні ремонт пошкоджених росіянами будівель є надактуальною темою, але чи з’являться в Україні склозаводи? Яка ситуація з експортом та чию сировину зараз використовують в Україні? Чи очікує нас восени дефіцит скла? В ефірі Українського Радіо ці питання прокоментував Костянтин Салій, президент Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів.

0:00 0:00
10
1x

 

Фото: з відкритих джерел

 

"Зараз українського листового скла немає взагалі"

У нас були склозаводи. Але російські та білоруські виробники шляхом корупційних зв’язків у нашій владі протягом десь 15 років "клали" галузь — перекуповували та закривали підприємства. У нас навіть не було допуску до наших надр. А останній завод, який  міг би виробляти скло у достатній кількості, залишився у Лисичанську. Це була цілеспрямована акція, щоб Україна купувала лише білоруське та російське скло. Ми повинні були з часів Кравчука видобувати газу й нафти стільки, щоб не купувати російську нафту жодного дня. Але то був бізнес президентів. Росіяни намагалися приховати інформацію і щодо інших копалин, до того ж створити для нас такі кодекси з надрокористування, які неможливо було виконати, щоб доступитися до надр навіть маючи спецдозвіл. Багато таких питань були інспіровані саме з Москви. Зараз українського листового скла взагалі немає. Ми завозимо його з Туреччини, Азербайджану, Киргизстану, а також це киргизькі та індонезійські заводи, також Європа. Але Європа не може виробляти ту потребу скла, що буде нам необхідна, коли почнеться відбудова. Тому що вони виробляють свої потужності саме на потребу Європейського Союзу, не більше.

"Потрібно буде як мінімум 750 млн квадратних метрів листового скла"

Україна до 2021 року споживала приблизно 29-34 млн квадратних метрів листового скла саме на вікна, ми не говоримо тут про автомобілі чи медицину. А зараз, за підрахунками профільних асоціацій, потрібно буде як мінімум 750 млн квадратних метрів листового скла завтовшки 4-5 мм, з якого виготовляють склопакети. Нам готові підставити плече і китайські виробники, щоб возити скло морем. Зараз багато хто хоче зайти на наш ринок будівельних матеріалів — і друзі, і нейтральні країни, і вороги.

У нас є велика когорта людей, яким гроші не пахнуть, багато особистих перемовин бувають у кулуарах різноманітних заходів. Там люди кажуть, що призвичаїлися тягати з Польщі білоруське скло Гомельського заводу по сто й більше фур, і митниця це пропускає. Люди не бажають писати звернення, побоюючись якихось кримінальних переслідувань. До речі, гомельське скло відрізняється супернизькою якістю, це знають усі скловиробники. Там є чорні цяточки, напливи, воно погано пропускає світло, що дуже негативно впливає на зір і навіть на психічний стан. Цим склом можна обробляти лише теплиці у селі.

Фото: фейсбук-сторінка Костянтина Салія

"Вже пішло безліч підробок"

Сьогодні наша митниця особливо не перевіряє походження жодного будматеріалу. Діє 303-тя постанова Кабміну про те, що український ринковий нагляд не може виходити на перевірки того, що саме пропонують українцям наші чудові продавці, окрім скла. До війни у нас було 30-40% фальсифікованих будівельних товарів, міністра нафтогазу це взагалі не турбувало, а зараз виробники фальсифікованої продукції тільки й чекають на початок відбудови. Вже пішло безліч підробок. Перший удар — по будівельних сумішах. Хочу закликати українців: не купуйте на базарах будівельні суміші, бо це буде що завгодно, але точно не те, що написано на упаковці. Намагайтеся знайти офіційного дилера — у вас буде більше шансів отримати титульного виробника і товар саме з тими характеристиками, які він пропонує. Не можна брати на базарі  мішечок дуже дешевого цементу і сподіватися, що це справжній цемент, а не зібраний і підфарбовний пилок. Україну зараз розглядають як майбутній великий смітник всього будівельного непотребу світу, тому що ми його зможемо спожити за об’ємами.

"Вимагаємо повернути ринковий нагляд"

У нас перед війною встигли здійснити мрію українських виробників будматеріалів — ринковий нагляд, є спеціалізовані інспектори, хоча зараз їм пов’язали руки 303-ю постановою, яка заборонила перевірки. Але на мою думку, під час війни саме такі речі і треба перевіряти, бо будівельні матеріали вже є критичним товаром на ринку. Відсутність фахового підходу від держави ми відчуваємо вже понад 500 днів.

Перший наслідок безконтрольного руху на ринку будматеріалів — спекулятивне підвищення ціни, бо це стає дуже цікавим для пройдисвітів, які планують продавати фальсифікований товар. Візьмемо умовний кар’єр, з нього виходить тонна товару за ціною 20 доларів, а на будівельному майданчику в Києві ця цифра перетворюється на 140 доларів. Так живиться наша чудова корупція, усі "відкати" й "відбудови". Правоохоронні органи про це чудово знають, але їм вигідно не реагувати. Уявіть, скільки пройдисвітів кинуться за цей маржинальний ринок. Тому ми вимагаємо повернути ринковий нагляд — насамперед у крамниці будівельної продукції, великі публічні шоуруми. Ми вважаємо, що українець має право купити чесний товар, і щоб цей товар не завдавав шкоди ні токсичністю, ні радіаційним випроміненням. Адже людині, яка хоче дорого продати непотріб, абсолютно байдуже, з-під якого могильника він узятий.

"Інвестувати лише після перемоги"

Ми ведемо спільний пошук таких інвесторів, але багато хто хоче почати розгляд питань лише після перемоги. А нам треба відбудовувати звільнені регіони вже сьогодні. Люди готуються до зими, їм потрібна шиферина і шибку вставити. У нас, до речі, 9 заводів з виробництва шиферу закриті без жодного перепрофілювання, залишився один в Івано-Франківську. Шифер заборонили, так зробіть тоді національну програму заміни дахів, як у Європі.

"Окрім скляного, потрібен ще содовий завод"

Гарне скло виробляється не лише з польовим шпатом, але й із содою. 51% світового виробництва соди йде на виготовлення саме скла, інші частки розподіляються між фармацевтами та станціями знезараження води. Зараз Україна імпортує соди на понад 300 млн доларів щорічно. За рік можна все зробити. У держави є Фонд державного майна, який спокійно і наполегливо міг би знайти зі свого балансу покинуті підприємства будівельного спрямування і створити державно-приватне партнерство.