Українцям треба міфи чи правдива історія? Батл істориків

Українцям треба міфи чи правдива історія? Батл істориків

"Українські міфи, створені за 30 років Незалежності, є не менш шкідливими, ніж російські міфи, створені проти нас", — стверджував в ефірі Українського Радіо історик, керівник експертної групи з питань внутрішніх комунікацій Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій Василь Павлов. На його думку, суспільство хоче отримати зручну для себе історію, де ми завжди були героями та боролися проти ворогів. "Наші предки були не тільки жертвами чи героями, а й злочинцями", — каже Василь Павлов.

Натомість директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський наголошує: в українського суспільства, особливо історичної спільноти, відсутній страх перед власним минулим. Якби він був, не було б за 30 років стільки зроблено з історії Другої світової, Голокосту, з історії сталінських часів. "Втім я згоден, що мешканці України в історичній ретроспективі, очевидно, були не тільки жертвами-героями, а й покидьками та злочинцями. Однак що нас відрізняє від Московії — ми не боїмося про це казати. А попит на правдиву історію є".

0:00 0:00
10
1x

На фото: історик Василь Павлов vs історик Анатолій Подольський

Василь Павлов: "Українські міфи, створені за 30 років Незалежності, є не менш шкідливими, ніж російські міфи, створені проти нас"

Попиту на пізнання правдивої історії в суспільстві абсолютно немає, вважає історик Василь Павлов. На його думку, суспільство хоче отримати зручну для себе історію, де ми завжди були героями та боролися проти ворогів. Тобто мати власний героїчний чи трагічний міф. "Якщо ми говоритимемо про історію України різних часів та періодів, то ми скажемо, що наші громадяни, наші предки були не тільки жертвами чи героями, а й злочинцями, вони не завжди ухвалювали правильні рішення. Тож зараз стоїть питання в тому, що ми маємо дати інструментарій, навчити суспільство критично мислити, шукати історичну правду, відрізняти факти від історичних міфів. Тому що українські міфи, які створені за 30 років Незалежності, є не менш шкідливими, ніж російські міфи, створені проти нас", — вважає історик.

Павлов наголошує: неправильне розуміння минулого призводить до неправильного розуміння сьогодення. Перебуваючи в міфологічній ідеологемі, у вигаданому минулому, ми маємо хибне розуміння сучасності, відповідно, хибне бачення майбутнього. Тому, коли ми говоримо про історичне знання, ми маємо говорити, що нашому суспільству варто отримати саме знання, а не міфи, "щоб у нас не плодилися міфи про Сірка, який викладає в Сорбонні чи який бився під Дюнкерком". І щойно ми почнемо називати речі своїми іменами, у нас почнеться сенсова війна. "У нас значно міфологізована історія козацтва. Хоча козацтво — це доволі складний і суперечливий період української історії. У нас міфологізована історія Української Народної Республіки, Української повстанської армії. Основна ознака сенсових війн — це право називати речі своїми іменами. Але іноді ці імена бувають правдивими, а іноді — вигаданими. І тут у нас і буде конкуренція між правдою та міфом", — пояснює він. Люди сприймають інформацію, яка їм подобається, стверджує Василь Павлов.


Василь Павлов. Фото: armyinform.com.ua

Анатолій Подольський: "На відміну від Росії Україна має попит на правдиву історію"

Директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський не згоден з тим, що в українського суспільства абсолютно немає попиту на правдиву історію. "В українського суспільства, особливо історичної спільноти, є така характеристика, як відсутність страху перед власним минулим. Якби він був, не було б за 30 років стільки зроблено з історії Другої світової, Голокосту, з історії сталінських часів, де є незручна тема колаборації. Інша справа, що є важка історія минувшини. Втім я згоден, що мешканці України в історичній ретроспективі, очевидно, були не тільки жертвами-героями, а й покидьками та злочинцями. Однак що нас відрізняє від Московії — ми не боїмося про це казати. А попит на правдиву історію є. У мене на фронті зараз багато моїх студентів і учнів, які займалися дуже складними студіями з історії 19-20 століття, і вони вчать своїх побратимів", — наголошує Подольський.

Анатолій Подольський. Фото: Український центр вивчення історії Голокосту

Директор Українського центру вивчення історії Голокосту зауважує, що героїзація — це не унікальна риса України, а "коли нас кожного дня бомблять та вбивають, ми маємо за щось триматися". "Але очевидно для мене, що історія національних меншин України чи історія українських євреїв відкриті. Навіть у контексті історії Другої світової війни ми дискутували з цілою плеядою істориків, і йдеться, що сьогодні ми маємо щонайменше три підходи до історії Другої світової війни — націоналістичний, пострадянський чи неорадянський та ліберальний, тобто примирення з минулим. І є ті, хто відстоює той чи інший підхід. І це нас відрізняє від країни, яка на нас напала", — резюмує Анатолій Подольський.