На фото: Державна секретарка у Міністерстві фондів розвитку та регіональної політики Польщі, Уповноважена уряду з питань польсько-українського співробітництва у сфері розвитку Ядвіґа Емілєвич. Фото: Світлани Мялик
― Хочу подякувати Польщі, польському уряду, вам особисто за ту допомогу, яку ви надаєте Україні у важкі й трагічні часи війни. Ви нещодавно були з візитом в Україні. Якими є результати візиту та якою ви бачите найголовнішу допомогу Україні від Польської держави?
― Це не тільки ми, не тільки адміністрація, а насамперед поляки допомагають з першого дня війни. Те, що відбулося за цей рік між нашими націями, між нашими суспільствами ― такої сторінки спільної історії ми ще ніколи не мали. І ці позитивні суспільні відносини, сподіваємося, є добрим фундаментом для нової спільної польсько-української історії. Цей останній візит до Києва ― це візит, успіх якого перевершив навіть мої очікування. Перш за все, я не очікувала, що так багато польських підприємців не злякаються, а захочуть сісти з нами в автобуси і поїхати до Києва. І це якраз показує, наскільки ми близькі. Понад шістсот польських підприємців працюють в Україні. А понад дві тисячі заявляють про бажання працювати в Україні, розвиватися в Україні, налагоджувати бізнес-зв'язки з українськими компаніями.
― І навіть зараз, коли триває війна, є ризики, російські ракетні удари, повітряні тривоги, постійна небезпека для життя?
― Навіть зараз, оскільки також всі розуміють, що війна йде не по всій Україні. І ваша адміністрація заохочує, представляючи плани відбудови, оголошуючи тендери, показуючи, що Україна не тільки воює, але й намагається жити нормально, тож польські компанії справді хочуть брати участь у цьому процесі. Те, що нам вдалося зробити ― і це було основною метою візиту ― це повернення польської економічної місії до Києва. Тобто зовнішньоторговельного офісу Польської агенції інвестицій і торгівлі. Після півтора року відсутності агенція повернулась до Києва. Сьогодні ми мали дистанційний зв'язок в офісі прем'єр-міністра з керівником нашого офісу і нашими транспортними, логістичними та експедиторськими компаніями. Я знаю, що офіс докладає усіх зусиль, щоб допомогти польським компаніям налагодити зв'язки саме в Україні. Такою була наша мета, і я думаю, ми її досягли. Також важливо, що ця історія відбудови не є романтичною історією. Є багато труднощів, які пов'язані не лише з війною в Україні, але й у зв'язку з тим, що ми маємо різні правові системи. Нерозуміння цієї системи є певним бар'єром. Також є питання спрощення у багатьох сферах ― це те, чого чекають польські компанії. Але це, безумовно, голос не лише польських компаній, а й французьких, американських, голландських, італійських компаній, які сьогодні говорять про входження в Україну для здійснення будь-якого виду підприємницької діяльності. Вони також звернуть увагу на ці спрощення. Віцепрем'єр-міністр України Олександр Кубраков, віцепрем'єрка Ірина Верещук і голова Агентства відновлення та інфраструктурних проєктів України Мустафа Найєм почули це, але не від мене як політика, а від керівників великих компаній. Результат ― була спільна домовленість, що ми спрощуємо законодавство, спрощуємо там, де це можливо, тому що часто це не потребує законодавчих змін, а лише якихось процедурних. І ми почули такі речі готовності з боку українського уряду. Сподіваюся, що до кінця серпня ми підготуємо "дорожню карту" про взаємні бар'єри. Тому що, звісно, Україна також вказує на різні обмеження з польського боку, тож ми поставимо собі терміни і дати та будемо намагатися зняти ці обмеження.
Ядвіґа Емілєвич і Світлана Мялик. Фото: Світлани Мялик
― Хотілося б уточнити про ці процедурні моменти, щодо яких досягли порозуміння. Чи можете конкретизувати, що саме має зробити український уряд, щоб польські компанії могли нормально співпрацювати з Україною у питаннях відбудови?
― Це стосується функціонування польських компаній у сфері державних закупівель, будівництва доріг, мостів, реконструкції державних установ, тобто всіх контрактів, які виконуються за державні кошти. Наприклад, такі речі, як визнання електронного підпису. Це прості банальні речі, але дуже складно буває в роботі, особливо коли ти не є українським суб'єктом. Типові контракти, які будуть підписуватися ― це практика, відома на території Європейського Союзу. До кожної тендерної процедури додаються типові контракти. У нас такого немає. Зразки актів приймання-передачі, як часто кажуть наші підприємці, та їхній досвід, навіть довоєнний, говорять про те, що коли ми отримуємо контракт і виконуємо його, наприкінці у нас виникають проблеми з розрахунками. Тому що масштаб питань або сумнівів щодо товщини стіни, розміру вікна, які виходять за рамки замовлення, надзвичайно великий. На такі дуже конкретні речі нам вказували польські підприємці, і ми передали це українському уряду.
― Упродовж якого часу планується усунути розбіжності?
― Упродовж кількох тижнів ― така наша спільна мета. У нас також є такі символічні історії, не найщасливіші, пов'язані з польським кредитом українському уряду на спільні транспортні проєкти, переходи через кордон. Дискусія про цю угоду почалася ще до війни, і вона прискорилася, звісно, через війну. У рамках цього кредиту реалізується розширення прикордонних переходів. І тут у нас є один тендер, який має історію, про яку, я думаю, ні українська сторона не хотіла б більше говорити, ні ми. Справа не в самій сумі грошей, яка є в цьому тендері, адже це не дуже великі гроші. Якщо тендер триває 18 місяців, компанія виграє його, надає документацію, а потім тендер скасовується з невідомих причин і оголошується новий, а якась "плітка" каже, що вже відомо, хто виграє цей тендер ― то це не ті історії, які заохочують підприємців брати участь у процесі відбудови... І я кажу, що ці питання ми повинні вирішити. Тому що тендери мають бути прозорими, це вже не просто питання польських компаній. Йдеться про будь-які інші країни, які сьогодні декларують певні суми. Коли вони йдуть на відбудову, то всі матимуть однакові сумніви. І я думаю, що ми б не хотіли, щоб відбудова України відбувалася таким чином, коли державні, публічні кошти Світового банку, Європейського інвестиційного банку чи Європейського банку реконструкції та розвитку розподілялися б в Україні без участі українських громадян. Тому що буде дуже багато занепокоєння щодо того, чи правильно розподіляються ці кошти. Якщо ми вирішимо ці питання з польськими компаніями і з польськими тендерами, то Україна вирішить питання своїх економічних відносин з усім світом.
― Як пані міністр оцінює преференції для польських компаній в Україні? Якщо порівнювати з французькими чи німецькими компаніями, чи можна сказати, що польські мають більші преференції?
― Я б не хотіла порівнювати, тому що я не маю таких знань. І тому, звісно, що існують різні журналістські чутки та історії про те, що це інші компанії, що в Україні вже все по-іншому...
― Я запитую, тому що Польща допомагає Україні найбільше, вона першою почала допомагати, коли почалася війна. І було б логічно, щоб польські інвестори мали б певні преференції…
― Я не хочу порівнювати з іншими країнами, тому що я про це не знаю. Це було б очікуванням з боку польських компаній, у зв'язку з величезною соціальною допомогою, яка надається постійно... Але також дуже прагматично, що вся допомога, вся відбудова України буде проходити через польську територію, так само, як сьогодні гуманітарна і військова допомога проходить через Польщу. Так само буде і з відбудовою України. Найдовший західний кордон України ― це кордон з Польщею. Тому, хоча б з цієї причини, певні преференції для польських фірм були б справді всебічно добрим сигналом. Адже Україна ― це величезна країна і за площею, і за населенням, і на українському ринку знайдеться місце для багатьох бізнесів. Якщо подумати, українським компаніям, напевно, легше співпрацювати саме з польськими компаніями, ніж з будь-якими іншими, через культурну та мовну близькість, з багатьох причин. Отже, такого роду особливі привілеї для польських компаній на українському ринку були б дійсно очікуваними і бажаними. Сьогодні ми не відчуваємо, що маємо такі преференційні умови. Скоріше не маємо. Я б радше сказала, що ці преференції ― це географія та активність польських компаній на українському ринку ще до війни. Так, ці 600 компаній там є, вони працюють, реалізують свої проєкти, але чи мають вони якісь преференції сьогодні? Це і великі гравці, і малі та середні підприємці. Ніхто з них не каже, що їм легше, тому що вони польська компанія. У реєстрах зафіксовано близько 660 компаній. І у нас є дві з половиною тисячі компаній, які подали заявки два місяці тому до Польського агентства інвестицій і торгівлі ― вони зголосились до відбудови України. Компанії з транспортної, комунікаційної, фармацевтичної та ІТ-галузей бажають брати участь у процесі відновлення. Насправді, важко назвати галузь, якої немає.
― Які сфери є найбільш привабливими для польських інвесторів та польських компаній?
― Безперечно, будівельна галузь більше зацікавлена в об'ємному будівництві, ніж у лінійному, тобто цікавить більше будівель, ніж доріг чи мостів. І в цій будівельній галузі, я думаю, ми також маємо певні конкурентні переваги, особливо у Східній Польщі. У нас є багато компаній, які пропонують послуги модульного будівництва. Це готові будинки у хорошому дизайні, за хорошими стандартами, які цілими модулями можна швидко й відносно легко транспортувати. Саме тому, що фірми розташовані у Східній Польщі, їхня продукція швидко йде до України. Далі модульне дерев'яне будівництво. Це також сфера, в якій польські компанії, безумовно, були б зацікавлені. Коли ви заходите в квартиру у Києві, то побачите багато предметів інтер'єру, що виготовлені на польських фабриках в Україні. Зараз, якщо ми говоримо про перспективу будівництва нових лікарень, дитячих будинків, громадських будівель або житла, то всі ці галузі бачать тут великий потенціал. Також широко розвинена будівельна хімія. У нас є компанії, які сьогодні мають свої заводи в Україні. Донедавна, до війни, продукція цих заводів задовольняла потреби не лише українського ринку, але й експортувалася до Росії та далі на схід. Тож потенціал для того, щоб виробляти більше в Україні сьогодні, безперечно є.
― Хотілося б запитати про гарантії, фінансову підтримку та кредити для польських компаній, які хочуть інвестувати у відбудову України. Що пропонує польський уряд для таких компаній? А для самих польських інвесторів відбудова ― це перш за все бізнес, чи це допомога Україні?
― Це дуже хороші інструменти. З одного боку, це інструмент, який дозволяє компаніям, які хочуть відбудувати Україну, вести бізнес. Але без страхування від ризику виходу на український ринок, який постраждав від війни, важко уявити, що будь-яка компанія сьогодні могла б там діяти. Це класичне страхування експорту, гарантоване Державним казначейством, гарантоване державними коштами. Ми маємо таке в Польщі та в інших країнах. Але до цього часу жодна європейська страхова агенція не пропонує жодного страхування для компаній, які хочуть інвестувати в Україну. Жодна ― тому що ці агентства працюють на основі звичайного аналізу ризиків, визнаного фінансовими органами, які не враховують ризики, пов'язані з війною. Цей ризик набагато вищий, тому потрібно знайти спеціальне рішення. Ми прописали це спеціальне рішення у законі, сказавши, що Експортно-кредитна страхова корпорація зможе застрахувати компанію в країні, знизивши рівень ризику через важливий державний інтерес. І цим важливим державним інтересом для нас сьогодні є територія України, тому можна буде надавати таку кредитну дію. Кошти, передбачені на рік, становлять 30 мільярдів злотих, тобто трохи менше 10 мільярдів євро. І це кошти, яких завжди було достатньо. Якщо буде потреба та більше зацікавленості, то з польського боку є готовність розширити цю програму. Це важливо насамперед для польських компаній. Але Страхова корпорація каже, що це не тільки для Польщі. Українські компанії, які хочуть щось робити в Україні, також зможуть отримати вигоду.
― А коли це стане можливим?
― Наразі ми перебуваємо після так званого першого читання у Сеймі. Ми припускаємо, що законодавча робота в Сеймі завершиться до кінця липня, і щойно Президент Польщі підпише законопроєкт ― Корпорація страхування експортних кредитів буде готова з продуктом одразу ж. Сподіваюся, що цього літа перші компанії зможуть скористатися цим страхуванням. І що важливо ― інтерес до цього продукту настільки великий, що австрійські та італійські компанії, знаючи, що ми підготували таке рішення, вже запитують Експортно-кредитну страхову корпорацію, чи зможуть вони ним скористатися.
― Якими є умови цієї програми? Вони однакові для всіх?
― Умови однакові для непольських компанії. У випадку непольської компанії, наприклад, австрійська корпорація повинна буде забезпечити 30 процентів так званого локал-контенту, тобто якщо вона будує лікарню в Україні та користується страхуванням Експортно-кредитної страхової корпорації, то повинна буде, наприклад, замовити вікна, двері або підлогу у польських компаніях. Так, це буде 30 відсотків від загальної вартості інвестиції. Це є страхування. А якщо є страхування, то банк готовий дати кредит. Бо не боїться ризику війни ― якщо щось трапиться, то є страхування.
― Українські компанії можуть так само брати кредити у польських банках?
― Звісно, вони можуть брати кредити і в польських банках. Більше того, польський Bank Gospodarstwa Krajowego, Польський банк розвитку пропонують програму кредитів для малих і середніх українських компаній, яка розповсюджуються в Україні поки що лише через "Кредо банк". Але я знаю, що до Bank Gospodarstwa Krajowego звернулися й інші українські банки, які готові розповсюджувати ці кредити серед малих і середніх компаній в Україні.
― Про які суми йдеться?
― Якщо я правильно пам'ятаю, це перший транш кредитів. Це було 10 мільйонів євро, але я знаю, що банк вже звернувся з проханням про збільшення обсягу. Безумовно, буде продовження цієї програми.
― На політичному рівні багато говорять про діяльність Люблінського трикутника. Чи є співпраця Польщі з Україною з точки зору відбудови частиною цього трикутника в економічному плані?
― Я думаю, що Люблінський трикутник зосередився у першу чергу на питаннях безпеки. Це було головною темою, але в міру розвитку ситуації, прихильності з нашого боку та зацікавлення з українського боку, теми відновлення стануть одними з перших і головних, якими ми будемо займатися. Цей формат Люблінського трикутника є дуже президентським форматом, а також, з огляду на залученість президента Анджея Дуди в економічні процеси, я переконана, що це була одна з тем. Економічні питання, позиція польських компаній на тендерах в Україні ― це одне з найважливіших питань. Тому я переконана, що економічні питання також будуть домінувати в Люблінському трикутнику, хоча б з тієї причини, що без сильної економіки не буде сили, зокрема, військової. А елементом економіки є, наприклад, транскордонні зв'язки, шляхи сполучення, без яких не буде безпеки ані для України, ані для Польщі.