Фото: Пресслужба ONUKA
Ми розуміємо, що сьогодні живі, а завтра може статись так, що не буде кому залити відео на YouTube.
Що і кому тобі було важливо розповісти піснею "PEREMOHA"?
Думаю, що це пісня для і про всіх українців. Звісно, в першу чергу вона про наших воїнів і волонтерів, тому що я їх не розділяю в плані важливості, оскільки волонтери, мені здається, надзвичайно потужне прикриття і підтримка для наших воїнів. Коли розумієш, що це прості хлопці та дівчат, які роблять дива ― доставляють, підвозять, збирають, то усвідомлюєш, що вони теж по-своєму воїни, просто ось такої специфікації. Ця пісня для тих українців, які продовжують жити тут і за кордоном, продовжують донейтити, працювати всупереч, робити щодня більше, ніж можемо. Мені здається, що ми так живемо вже досить довго, до всього призвичаїлись. І функціонуємо на потужності, яка за межами розуміння.
У тебе також вийшов кліп на пісню "PEREMOHA". Як він створювався?
Кліп ми відзняли в кінці березня ― на початку квітня. Це дуже швидко. Зазвичай у нас відео набагато довше готуються, але зараз, знову ж таки, всі правила скасовані щодо того, як викладати реліз, як його анонсувати. Бо ми розуміємо, що сьогодні живі, а завтра може статись так, що не буде кому залити відео на YouTube. І я, на жаль, не перебільшую. Тому робили швидко. Ми хочемо за місяць випустити альбом, хоча в мирному житті влітку ніхто б ніколи такого не робив, але всі ці правила дійсно залишись у минулому. Тому живемо, як можемо, творимо, збираємо, робимо максимум.
У ONUKA не просто відбувся реліз пісні, ти також долучилась до благодійної ініціативи фонду "Птахи". Розкажи, будь ласка, що це і в чому мета цього проєкту?
Це благодійний збір на тактичну медицину. Його робить дуже відома волонтерка Тата Кеплер. Протягом року вона допомагає пораненим воїнам. Такмед ― це те, що рятує життя наших захисників на полі бою, що допомагає транспортувати їх до лікарень. "Птахи" ― надзвичайно важлива ініціатива. Я рада, що ми змогли долучитись. Окрім просто зборів, які люди роблять своїми силами, всі наші стрімінгові моменти від монетизації різних платформ також йтимуть на цей збір. Його мета — півтора мільйона гривень. Я бачу, як українці швидко й у яких масштабах збирають кошти з різними ініціативами, тому не сумніваюсь в реалістичності нашої цілі.
Шкода, що ми переживаємо такі часи, але я щиро вірю в те, що наші діти не будуть цього всього відчувати.
Ми всі чекаємо на велику спільну перемогу, яка складатиметься з мільйонів перемог всіх українців. Що особисто тобі доводиться перемагати щодня на цій війні?
Перемагати почуття, які з'являються після прочитання поганих новин. Я вже, здається, до всього призвичаїлась: до обстрілів, повітряної тривоги… Але такі новини, як про греблю Каховської ГЕС, про зачинені укриття, настільки вибивають землю з-під ніг, що відновлюватись важко. Звісно, ми адаптувались до того, що наш сусід ― варварське стадо нелюдей. Це вже всі зрозуміли, як і те, що від нього можна очікувати чого завгодно. Та коли усвідомлюєш, наскільки постраждали люди на Херсонщині, ні в чому не винні тварини, земля наша, це дуже пригнічує. Інколи здається, що те, що ми робимо, є настільки малою краплиною в морі… Але потім, звісно, це минає. Мабуть, наша нервова система стала залізобетонною. Шкода, що ми переживаємо такі часи, але я щиро вірю в те, що наші діти не будуть цього всього відчувати, що ми достойно пройдемо постпереможні часи, які також будуть дуже складними. Нині йдеться про високу мету ― побудувати країну наших мрій для дітей. Тому маємо зібратися і робити максимум.
Росіяни з перемоги у Другій світовій створили культ війни. Як нам, українцям, убезпечити себе від повторення цього досвіду?
Це складне питання. Скажімо, мене набагато більше розчаровують новини про 300 барабанів для укриття, ніж чергові обстріли русні. Коли розумієш, що свої ж люди в важку для країни хвилину роблять ось таке, у мене опускаються руки. Здається, що у нас якісь метастази корупційні. Це дуже засмучує. Та коли я спілкуюсь, наприклад, зі своєю аудиторією, серед неї стільки свідомих людей! Молодих, з дітьми, які правильно їх виховують, з правильними цінностями. Надія тільки на те, що таких людей буде більше, що вони за собою поведуть конформних людей, які іще живуть постсовковими стереотипами. Глобально я і до війни дуже вірила в Україну. А зараз ще більше вірю саме в наших людей, адже бачу, на які подвиги вони йдуть щодня. Це окриляє.
На початку інтерв'ю ти сказала, що влітку готуєш альбом. Яким він буде?
Це буде альбом, який ми плануємо представити в липні. Він називатиметься "Room". Я помітила, що діяльність більшості українських артистів спрямована на те, щоб з різних ракурсів показати нашу країну світові. Я це розумію. Але, думаю, ми трошки забули про нас самих, про тих, хто є тут. Мені б хотілось показати, які ми сильні, скільки всього пережили, зі скількома викликами стикнулися і як достойно це все переживаємо. Кожна з пісень буде присвячена певній проблематиці. Зрозуміло, що "PEREMOHA" ― це така військово-волонтерська ода, але також буде пісня про жінок, які через дітей вимушено поїхали й живуть без родин, без чоловіків. Буде пісня про тих, хто отримав ПТСР. І таких людей серед нас дуже багато. До того ж кожна пісня буде закріплена за певною ініціативою, за тією чи іншою фундацією, яка займається порушеною у ній проблематикою.
Всі треки альбому ― про нас, про те, як багато всього ми пережили. Хотілося б, щоб люди рефлексували та, можливо, знаходили конкретні відповіді на свої запитання, могли звернутись кудись конкретно по допомогу, якщо відчувають те саме, про що йдеться в пісні. Виходить, певним чином, психологічно-музичний матеріал. Ми плануємо їхати з альбомом в тур Україною і світом, щоб продовжувати збирати, донейтити, думаю, це буде актуально ще довгий час, на жаль.
Редакторка текстової версії ― Анастасія Герасимова.
Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
