Чи варто змінювати календар святкових днів під час війни?
На думку Катерини Левченко, ідея декомунізуватись і змінювати певні свята — абсолютно слушна. Тому що ворог веде війну з Україною не лише з допомогою ракет, гармат і танків, а вже багато років точиться війна за свідомість. "Виграти її складніше, ніж криваву війну, яку сьогодні маємо. Тому що війна за свідомість стосується тих усталених стереотипів, поглядів, які нашаровувались у суспільстві протягом багатьох років, і сьогодні ми маємо вибухонебезпечну суміш стереотипів та упереджень, що поєднують радянські, російські, якісь лівацькі або праворадикальні погляди. І дійти до істини буває дуже складно. Для цього створено Центр протидії гібридним загрозам, а також проводять дослідження громадські організації та наукові установи. Через ті структури свідомості, які сформувалися саме в радянські часи, якраз і забезпечується збереження сучасної московської матриці", — вважає пані Катерина.
Про 9 травня
"Весь світ відзначає саме 8 травня як день перемоги над нацизмом. Ми маємо повернути цей день, тому що Росія і всередині власної країни, і на міжнародному рівні активно приватизувала собі цю перемогу. А отже, перемога Радянського Союзу над нацистською Німеччиною тепер сприймається як перемога Росії, хоча було чотири українські фронти, які звільняли нашу територію, загинули мільйони українців. Сьогодні це замовчується і на перший план висувається саме заслуга Росії в боротьбі з фашизмом".
Про 1 травня
"Це свято, яке було взято на озброєння Радянським Союзом, відзначається у більшості демократичних країн світу — День міжнародної солідарності трудящих. Тому що люди завдяки своїй праці створюють додаткову вартість, завдяки праці ми живемо і маємо шанувати тих, хто працює. Завдання української громадянської еліти та держави — позбутися радянських нашарувань, які існують на низці свят, зокрема це 1 травня. Якщо ми сьогодні говоримо, що Україна формує порядок денний світової політики, то маємо бути її частиною. Міжнародна організація праці вважає це свято необхідним, тому що це вшанування людей праці".
Про 8 березня
"Це Міжнародний день захисту прав жінок, який відзначають в усьому світі від початку ХХ століття, коли ще не було СРСР. У 1977 році цей день Генасамблея ООН зафіксувала як Міжнародний день прав жінок. Останніми роками ми все робили, щоб і в Україні 8 березня став днем прав жінок. У Радянському Союзі його почали святкувати як вихідний день у 1960-ті роки, коли потрібно було щось подарувати людям. І його перетворили на день весни, краси, квітів і любові. Хоча сьогодні маса прихильників саме такого свята 8 березня дуже сильно зменшується. Проводиться роз’яснювальна робота, працює жіночий рух, тому що у нас має бути Міжнародний день прав жінок. Бо в усьому світі порушують питання щодо дискримінації жінок, насильства, нерівної оплати праці, нерівного доступу до тих чи інших видів професій тощо. Саме цього дня проводиться засідання комісії ООН зі статусу жінок. В Україні проходять щороку активні марші на підтримку прав жінок. На мою думку, автори пояснювальної записки на одну маніпуляцію наклали іншу. Тому що інформація представлена неправильно, і під гаслами декомунізації ми повертаємось до часів, коли питання прав жінок не артикулювалися взагалі, як це було в Радянському Союзі".
Про День матері
"Цей день у другу неділю травня відзначався у нас неформально. Проводили багато заходів і на національному, і на місцевому рівні. Саме цього дня ми вшановуємо наших матерів. До речі, в Україні 2019 року було запроваджено також і День батька, це третя субота червня. Бо вшанування батьків є хорошою українською традицією, яка перегукується з традицією багатьох інших народів. Ці дні встановлюються задля привернення уваги до важливого феномену — батьківства. Роль татуся весь час в культурі замовчувалась. Адже культура формувала розділення сфер — приватна для жінок і публічна для чоловіків. Це дуже збіднювало життя чоловіків. Тому все, що є в суспільстві, має соціокультурний вимір".
Куди зник фемінітив "захисниць" у назві Дня захисників України?
"Мене насторожує в законопроєкті те, що внесені пропозиції виводять жінку з публічної сфери, де жінки відіграють дуже важливу роль. Наприклад, пропонують прибрати Міжнародний день прав жінок або забрати з назви свята "День захисників та захисниць України" слово "захисниць". Причому в пояснювальній записці до закону про цю пропозицію немає жодного слова. Але проведення певних дій без візуалізації є також видом маніпуляцій. Нагадаю, що з 2014 року щорічно зростає кількість жінок у лавах ЗСУ. Станом на літо 2022 року понад 50 тисяч жінок проходять службу у Збройних силах, серед них близько 5 тисяч на передовій. У Нацполіції жінок майже 28%, у прикордонній службі та службі з надзвичайних ситуацій п’ята частина жінок, у Нацгвардії 10% жінок. Цифри достатньо високі і свідчать про те, що захист України — це справа і чоловіків, і жінок. Ця ідея саме і знайшла відображення в законі 2021 року, де було зафіксовано зміну назви свята на "День захисників і захисниць".
До розмови долучився народний депутат Ярослав Юрчишин, представник фракції "Голос", один зі співаторів законопроєкту. Він зазначив: "Якщо це не помилка, то це недоречність у законопроєкті. Треба визнавати величезний внесок наших жінок і дівчат у справу нашої оборони. Тому під час другого читання це точно буде виправлено. Я розумію, що є велика категорія виборців, які вважають, що поняття "захисник" взагалі ґендерно не орієнтоване і поширюється на обидві статі, але тут треба запитувати захисниць".
Катерина Левченко у свою чергу пояснила: "Жінкам до ХХ століття дозволялося бути активними лише в сім’ї. І якщо тебе немає в соціальній сфері, тебе ніяк не будуть називати. Мовна норма, що традиційно чоловічий рід множини відображає і жінок — вчителі, лікарі, держслужбовці, захисники — є пережитком того стану, коли жінки у цих сферах не були представлені. Вважаю, мова буде змінюватися. Моє законне право, щоб мою посаду і професію називали не чоловічим, а жіночим родом. До речі, фемінітиви — це те, що нас дуже сильно відрізняє від росіян і російської мови".
Депутат Юрчишин запевнив, що закон не буде ухвалено без суспільного обговорення: "Ми побачили, що зробили низку помилок і у змісті законопроєкту, і в пояснювальній записці. Дуже позитивна річ, що закон почав викликати дискусію".
Про 25 лютого як День української жінки
На думку Ярослава Юрчишина, Україна — поліетнічна держава, тож День української жінки стосуватиметься жінок усіх національностей, які живуть в Україні. "Логіка була в тому, щоб дати альтернативу святу 8 березня, але наскільки ініціатива приживеться, невідомо. Проблема історичних постатей в тому, що часто їх вшановують далеко не так, як би вони хотіли. Але маємо почути жінок, громадянське суспільство і врахувати їхню думку. В законопроєкті насамперед йдеться про скасування трьох радянських свят, все решта — до дискусії", — пояснив народний депутат. У свою чергу Катерина Левченко зазначила: "Не бачу на сьогодні змістового наповнення цього свята. Ми будемо говорити про особливість українських жінок? Це дуже небезпечний шлях, який може призвести швидше до розколу, ніж до об’єднання суспільства. Тому потрібно дискутувати. Адже війна за свідомість продовжується, будуть використовуватися моменти маніпулювання і навколо консерватизму, тому кожен термін і поняття мають бути дуже чітко визначені".
Фото: vsim.ua
