"Фемінітив "зашитий" в українській мові давно"
Фемінітив — похідне від латинського fēmina — жінка, fēminīnus — жіночий, тобто це жіноча назва. Фемінітиви притаманні литовській і латиській мові, тому вони належать до балто-слов'янської єдності мов, починаючи ще зі VII ст. нашого часу. Як пояснює нам мовознавиця Орися Демська, є лінгвістичне поняття фемінітиву і є саме явище фемінітиву. Явище фемінітиву притаманне українській мові давно. Воно "зашите" в ній. Мовознавиця наводить приклад українських прізвищ. "Візьмемо Кайдашеву сім'ю: він Кайдаш, вона Кайдашиха, син Кайдашенко, а донька Кайдашівна. Або Коваль, Ковалиха, Ковалівна, Коваленко, навіть Ковальчук". Як видно з цих прикладів, сама мова "дає нам посил для визначення спеціальної назви жінки". Це як кличний відмінок: Петре, Галю, Наталю, Людмило. А от лінгвістичний термін, каже Орися Демська, є науковою реальністю дуже давно. "В мові немає нічого просто так. Що ми можемо сказати світові через фемінітиви? Ми можемо цим сказати, що у нас в Україні є гендерна рівність. Вона відображена в мові".
Ми вчасно зупинилися від тотального зросійщення
"У нас давно колись були жіночі роди. Ми віддалилися від цього. Бо вирішили, що нам буде краще жити в Російській імперії, ніж у Речі Посполитій. Російська ж імперія нищила все, що не відповідало її світобаченню. Сама ж присутність української мови не відповідала цьому світобаченню". До XX століття, нагадує мовознавиця, йшли заборони на українські книжки, українську мову. "Саме XX ст. вже почало нищити автентичну граматичну систему мови. Почалося тотальне зросійщення. Якби цей процес затягнувся ще хоча б на одне покоління, то відмінність між українською і російською на початок XXI ст. була би приблизно такою самою, як відмінність між українською і білоруською станом на XVI ст. Майже ніякою". Ми, на жаль, потрапили під вплив РФ як соціальний, так і вербальний.
Фото: Українське радіо
""Учітєльніца" — похідне від української. Ми теж залишили свій вплив на російську"
Колись і українська свого часу мала великий вплив на російську мову, зазначає Орися Демська. "Чи не тому в Росії досі кажуть "учітєльніца"? Наша мова формувала в Росії світогляд. Зараз 7 мільйонів українців опинилося на заході, вони трансформують побутову культуру Заходу". Мовознавиця розповідає, що є запит в Польщі на працівників саме зі знанням української мови. Тому той, хто володіє мовою, має роботу. Українська мова набуває статус престижності. Колись таке було притаманно лише світовим мовам: англійській, наприклад, французькій або німецькій. "Від нас самих залежить, наскільки престижною буде наша мова".
Членкиня, посолка, міністерка: конфлікт і несприйняття чи… просто незручність?
Конфлікт в сучасному світі є запорукою розвитку. Там, де немає конфлікту, немає розвитку. Так вважає Орися Демська. І вірить, що багато людей, які поки не готові вживати фемінітиви, з часом до них звикнуть. Це більше психологічний момент. Радить: "100 разів повтори і стане зручно. Процес мовотворення триває, триває набуття звички. Той, хто легко щось підхоплює, зазвичай легко і кидає. І ті, хто через себе пропускає фемінізацію, у тих вона залишається назавжди. Саме такі люди більш послідовно послуговуються мовою".
Читати також: Театр під час війни: інтерв'ю з режисером Дмитром Богомазовим
Фемінітивність притаманна європейській традиції
Зараз триває стандартування мови для дипломатичної та медичної галузі. Дипломатія є дуже консервативною, каже Орися Демська. Треба розрізняти розмовний варіант і офіційний, це два різні рівні. При цьому треба бути послідовним і розуміти, коли і де ми вживаємо пан та пані, коли варто вживати пані президент, пані ректор, пані міністр, а коли президентка, ректорка, міністерка. "Якщо високий рівень спілкування, то вживають звертання пані посол, пані дипломат. Така модель добре функціонує в Німеччині. Неофіційно до Ангели Меркель зверталися канцлерін, офіційно — фрау канцлер. Це типова європейська модель. "Коли в мові є рівно представлені і чоловіки, і жінки, тоді для нас не є чимось надзвичайним те, що жінка виконує функцію міністра. Це людина, спроможна брати на себе відповідальність за таку частину суспільного життя і робити так, щоби суспільство, яке делегувало їй ті або інші повноваження, було б нею задоволене. І не має значення, чи це чоловік, чи це жінка".
Фемінітиви віддаляють нас від російської мови
Як каже Орися Демська, ми, з одного боку, маємо правопис щодо вживання фемінітивів. З іншого є "угода Біарріц" — гендерно нейтральна мова щодо чоловіка і щодо жінки. У нас жінкам здавна відводили соціально непрестижну роль. "Чим більше у нас буде розвинута історія фемінітивності, тим далі ми будемо від російської мови. В ній не розвивається фемінітивна мова. Там, в РФ, не передбачено ролей для жінки, тому вони і вчитися не будуть. Іноземець за 5 років помітить відмінність між українською та російською мовами. Це буде робити нас автентичними та унікальними". Треба скористатися шансом бути європейцями в мові, радить мовознавиця. "Жінка має такий самий спектр емоцій, як і чоловік. Кожен може вибрати ту роль, яка для нього притаманна. Це життя, в якому є всі прояви. Слово — це продовження нашої душі. Нам треба в житті послуговуватися звертаннями пан та пані. Це піднімає настрої суспільства."
Фото: lpnu.ua
