"Свідомість сучасного православного вірянина вражає своєю ортодоксальністю і середньовіччям". Релігієзнавиця про скандал у Лаврі

"Свідомість сучасного православного вірянина вражає своєю ортодоксальністю і середньовіччям". Релігієзнавиця про скандал у Лаврі

Правоохоронці перевіряють інцидент, що стався в одному з храмів Києво-Печерської Лаври, де нібито "молилися за Росію". В ефірі Українського радіо цю подію та загалом ситуацію у лоні УПЦ МП прокоментувала Людмила Филипович, релігієзнавиця, докторка філософських наук, професорка, провідна наукова співробітниця відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України.

0:00 0:00
10
1x

Відео, на якому під час молитви нібито оспівують країну-агресорку Росію, оприлюднив у соцмережах Михайло Омелян, священник Православної церкви України. За його словами, це відео надав йому випускник академії, який зайшов помолитися до храму Всіх святих печерських. СБУ обіцяє розібратися з подробицями інциденту.

Про ситуацію всередині УПЦ Московського патріархату

"Всередині позиція дуже неоднозначна. Тут завжди присутні три основні сили: крайні ліві радикали, крайні праві радикали та середні під назвою "болото". Ліві радикали представлені тими, хто підписав лист за притягнення до суду патріарха Кирила, це близько 450 священників. Праві радикали ― це керівництво цієї церкви, яке трохи петляє у політичному сенсі. Ніби рішення Собору від 27 травня 2022 року свідчить про те, що в статуті відбулися зміни і звідти вилучили все, що нагадує про зв’язок цієї церкви з Москвою. Але реально нічого не перервалося, про що й свідчить наш конкретний випадок. Духовна єдність продовжується. В Україні є люди, які будуть вимолювати особливий статус і долю для Росії та російської церкви. А "болото" собі дивиться, куди хитнеться маятник".

Про позицію УПЦ щодо війни в Україні

"Оскільки церква є монархічною структурою, то всі зважають на позицію керівництва, а ця позиція висловлена не чітко. Тобто ми ще й досі не впевнені у тому, що ця церква на боці України та воїнів, які її захищають, на боці наших національних інтересів та українських скріп. Ми не хочемо лояльної позиції керівництва УПЦ, але їхня позиція достатньо м’яка. Священники цієї церкви відмовляються відспівувати воїнів, які не належали до УПЦ, і при цьому церква зачинена зсередини... Ми знаємо про випадки колаборації, про те, як тікали ізюмські, франківські та інші ієрархи церкви і зараз проживають у Росії. Керівництво ж посіло цікаву позицію, воно не засуджує такі дії, надає автономію та незалежність кожній із єпархій та парафій. А вже парафії залежать від рівня свідомості кожного окремого священника. На тій парафії у селі, де я зараз перебуваю, свідомість така, що правлять церковнослов’янською мовою, уся література в церкві ― абсолютно російськомовна. Єдина книжка українською була про шкідливість Київського патріархату та Патріарха Філарета".

Як реагують парафіяни

"Реагують мляво. Ще раз підкреслю ― церква є монархічною структурою. Що сказав батюшка, те й будуть робити парафіяни. Там, де парафіяни свідоміші за свого священника, все закінчується переходами та змінами юрисдикції ― з Московського патріархату переходять у ПЦУ або творять свої незалежні структури, що підпорядковуються Вселенському Патріарху.

Ця проблема дуже глибока. Свідомість сучасного православного вірянина вражає своєю ортодоксальністю і середньовіччям. Люди дбають лише про свій інтерес. Зараз усі церкви звітують про те, що вони зробили для фронту і перемоги, лише одна церква мовчить про себе ― це Українська православна церква. Тут треба було працювати, але 30 років пішло в ніщо".

Чи не свідчить нещодавнє прохання сотень священників УПЦ Московського патріархату засудити Патріарха Кирила і визнати "рускій мір" єрессю, що в низах МП зріє бажання менше мовчати і більше говорити про осуд агресивної політики РФ щодо України?

"Безперечно, так. Події нашої реальності налаштовують адекватно реагувати на те, що відбувається. Мовчання може закінчитися дуже трагічно і для України, і для УПЦ. Церковні справи ― завжди складні. Те, що товкли 350 років після приєднання Київської митрополії до Московського патріархату, нікуди не поділося. Ці наративи постійно повторювали, ходили по колу, і всі абсолютно переконані, навіть ісламські муфтії у Росії, що Україна це частина Росії, і такою була завжди. Вони виступають за святу православну Русь. Нам треба переосмислити свою історію і зрозуміти, що там була тільки частина України і не з нашої доброї волі. Нас туди запхали силою".

Читати також: "Патріарх Кирило проповідує релігійний фашизм щодо знищення українців. Він є силою зла" — релігієзнавці про лист ПЦУ до Варфоломія

Про майбутнє УПЦ Московського патріархату

"Поки при владі перебувають люди, які виховувались у московських духовних школах і були рукопокладені у російській православній церкві, нічого не зміниться. Чекаємо, поки прийде нове покоління. Але постає питання ― а в якому дусі це нове покоління сьогодні виховується? Що закладають у голови майбутніх священників, які ідеї, ідеали й наративи? Ті ж самі. Україна є частиною Росії, ми є братами, триває братовбивча війна, і це постійно звучить у словах російського патріарха. Держава не може втрутитись у навчальні плани і переписати ті підручники, за якими вони навчаються. Критичне мислення важко собі уявити у контексті догматичної свідомості будь-якого православного вірянина. І куди ми подінемо 12 тисяч парафій? Вони ж не розчиняться у просторі. Думаю, нам треба продовжувати просвітницьку роботу, спробувати достукатись усіма можливими методами і способами до свідомості сучасного православного вірянина. Не голослівно, а аргументами й доказами. Роботи дуже багато. На жаль, наша гуманітарна сфера завжди була на другому плані. Держава до таких важливих питань, як історія, філософія, етнографія, культура, церква, не ставилась достатньо серйозно".

Фото: Getty