Микола Аммосов
Микола Аммосов

Автор радіоблогу "Золотий фонд Українського радіо".

Народився 1950 року. Заслужений діяч мистецтв, член Спілки Журналістів України. Закінчив Школу імені  Миколи Лисенка та Київську консерваторію імені Петра Чайковського.

На Українському радіо з 1973 року.

Спочатку працював у редакції "Молода гвардія", з 1974 – у музичній редакції. З 1979 по 1982 – заввідділом музичної редакції телебачення. 

З 1982 року повернувся до роботи на Українскому Радіо.

Автор і ведучий першої на Українському радіо авторської (за визначенням Олександра Бутка) програми – "25 хвилин джазової музики" (існувала з 1975 по 1989 рр).

1988 року - у складі "команди" (Олег Горський, Вероніка Маковій, Олександр Васильєв, Олександра Венедиктова, Емма Бабчук) був розробником перших "прямоефірних" програм на Українському радіо та "Промені".

Автор творчої концепції та творчий керівник оновленого каналу "Промінь" протягом 1992- 2001 років.

Продюсер і керівник перших власних аудіо-видань радіо: "Звуковий "Кобзар" Тараса Шевченка", "Лебеді материнства. Живий голос Василя Симоненка", "Класика української літератури. Живі голоси", "Драматичні твори Лесі Українки", "Український фортепіанний авангард", "Слуханка для української малечі".

Керівник художнього фонду Українського радіо протягом 2003-2018 років.

Передачі з архіву Українського радіо

Творчий доробок гурту "ДахаБраха"

Радіолітопис створення понад 200 тисяч годин аудіозаписів із фондів Суспільного

В.А.Моцарт. Симфонія №40 (ч.1) у виконанні Ансамблю солістів НОУ. Запис 1993 року

І.Стравінський. "Ебоні-концерт". Виконавці: Бенні Гудмен, Коламбіа-джаз-ансамбль, Л.Бернстайн 

Рей Лапіка. "Державна зрада" -  фрагмент з вистави театру ім.М.Заньковецької

Людвіг ван Бетховен “Квартети Розумовського”. Квартет №8. Фінал

Ще одна містифікація? – Джуліо Каччіні чи Володимир Вавілов – “Ave Maria”

Жан-Батист Арбан. "Венеційський карнавал". Виконавці: А.Ільків, ОНПМ УР, диригент -  С.Литвиненко

Мініатюру Н.Коломієць «Едіт Піаф» читає Галина Стефанова

«Свято на моїй вулиці». Є.Станкович. «Майже серенада». О.Криса, Ч.Савада, «Київська камерата», В.Матюхін