"Рамштайн-4". Яке новітнє озброєння може отримати Україна і чи змінить це ситуацію на фронті?

"Рамштайн-4". Яке новітнє озброєння може отримати Україна і чи змінить це ситуацію на фронті?

20 липня відбудеться засідання міністрів оборони в форматі "Рамштайн". Чергова зустріч контактної групи з оборони України відбудеться в онлайн-форматі на відміну від трьох попередніх. На ній наші міжнародні партнери оголосять про постачання Україні нового озброєння. Про це вчора під час телерадіомарафону повідомив Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Він не уточнив, яке озброєння може отримати Україна, але додав, що про це стане відомо вже після засідання. Директор інформаційно-консалтингової компанії Defence Express Сергій Згурець в ефірі Українського радіо спрогнозував, яке новітнє озброєння може надійти Україні та чи варто очікувати позитивних змін на фронті найближчим часом.

0:00 0:00
10
1x

Про четвертий "Рамштайн"

Зустрічі в форматі "Раймшайн" є знаковими заходами з точки зору того, що підсумовуються попередні етапи роботи, визначаються нові перспективи і формуються найбільш оптимальні способи задоволення тих потреб, які необхідні для українських збройних сил. 

Щодо кількості учасників, я думаю, вона буде більшою, ніж 40 представників. Це не лише країни Європи та США. Можуть бути навіть Ізраїль та Південна Корея, які долучаються до процесів, пов'язаних з посиленням країн НАТО, а відтак опосередковано і посиленням України. Тому що деякі країни, отримуючи озброєння з інших країн, можуть передавати певні компоненти чи зразки для українських збройних сил.

Про озброєння

Щодо переліку озброєнь, фактично сегментарно він відомий. Ідеться про далекобійні засоби враження, артилерію, боєприпаси, протиповітряну оборону, бронетехніку в різних форматах, безпілотні літальні апарати, засоби радіоелектронної боротьби і системи зв'язку та розвідки. Цей спектр був оголошений і раніше, але під кожен сегмент формуються ті чи інші зразки, які можуть бути передані Україні. 

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, Міністр оборони Олексій Резніков і речник Ради нацбезпеки США Джон Кірбі частково схожі у висновках про те, що може отримати Україна. Але найбільш детальним був Кірбі, який сказав про те, що буде збільшена кількість платформ HIMARS і передана додаткова кількість боєприпасів для цих систем. 

Чи будуть отримані більш далекобійні засоби враження, зокрема ракети ATACMS до HIMARS, то чіткої відповіді поки немає. Хоча секретар РНБО Олексій Данілов в ефірі телемарафону сказав про те, що ми такі запити подали і розраховуємо на те, що відповідні зразки також отримаємо. 

Збільшення кількості HIMARS та ракет з дальністю у 70 км — це те, що суттєво вплине на спроможності української армії вести бойові дії з противником, який поки що нас переважає у кількості артилерії.

Чи всі країни готові підтримувати Україну і надавати важке озброєння

Фактично всі запаси радянського озброєння і боєприпаси до артилерії радянського стандарту 152 мм з Європи до України вже передано. В європейських країн на сьогодні немає цих запасів. Тепер ми говоримо, що маємо переходити на зброю стандарту НАТО. Це зразки, які є новими для української армії. Але тут ми впираємося вже безпосередньо в проблему безпеки самих натівських країн, які дивляться на те, чи не зашкодить це їхній безпеці з точки зору передавання тих чи інших зразків. 

Вчора була заява з боку Німеччини, яка сказала, що запаси вичерпані і більше допомагати Україні немає можливостей, окрім тих проєктів, які були виголошені раніше. Це передача гаубиць, яка частково починається, виготовлення нових зенітно-ракетних комплексів, нових контрбатарейних радарів, що потребує часу. Сподіваюсь, у вересні-жовтні щось зі зразків надійде. 

І тому головна ставка у посиленні наших можливостей боротьби з противником головно сьогодні покладається на потенціал оборонно-промислового комплексу Сполучених Штатів. Нещодавно були наради з керівниками провідних компаній США, які оголосили про те, що їм необхідно визначити  кількісні показники, що потрібно для американської армії і української, і вони це будуть задовольняти, сподіваючись і на пакет 40 млрд доларів, які частково вже реалізовані, і на програму ленд-лізу, яка передбачає завантаження американських підприємств роботою з урахуванням потреб безпосередньо ведення боротьби з Російською Федерацією, спираючись на потенціал української армії.

Водночас ми не говоримо, що Європа не хоче нам допомагати. Європа нам допомагає достатньо в межах можливостей їхніх запасів і оборонних підприємств. Приклад Британії, Франції і навіть частково Німеччини щодо кількості озброєння, яке нам було передано — це важливий елемент посилення нашої обороноздатності, особливо на першому етапі оборонних дій, коли ми отримали значну кількість протитанкових засобів тощо. 

Під час саміту НАТО в Мадриді було визначено нові пріоритети, зокрема збільшення витрат на оборону, переведення оборонної промисловості на інші формати виготовлення техніки і озброєння, створення нових боєздатних угруповань, збільшення чисельності військ. І це геометрична прогресія збільшення витрат і створення нових потужностей. На тлі цієї загальної картини паралельно відбувається процес посилення української армії за рахунок закордонних озброєнь. Вичерпання запасів радянського стандарту, які були передані, а також розгортання збільшення потужностей європейських компаній потребує часу. Зараз є часовий лаг, де ці оборонні підприємства мають працювати ефективніше та більше після отримання певних замовлень. Я думаю, це триватиме від 6 місяців і більше. 

Такий самий виклик стоїть безпосередньо і перед американською оборонною промисловістю, яка сьогодні має збільшити кількість "Стінгерів", "Джавелінів", крилатих ракет та HIMARS. Ці показники вже визначені, але процес розгортання можливостей промисловості є достатньо інерційним. І цей проміжок часу ми будемо компенсувати за рахунок запасів насамперед американської армії, де кількість запасів техніки, яка не впливає на обороноздатність армії, є достатньо високою. 

Чи посилить перехід на стандарти НАТО позиції ЗСУ в наступальних операціях

Артилерія є важливим елементом і наступу, і оборони. Тому що фактично вона несе 80% вогневих завдань, які вирішуються на полі бою. Коли ми почали другу активну фазу війни з РФ від 24-го лютого, у нас були обмежені запаси артилерійських боєприпасів. Сьогодні наші запаси боєприпасів калібру 155мм становлять понад 400 тисяч. Це у 8-9 разів більше, ніж та кількість боєприпасів, з якою ми починали бойові дії 24 лютого. 

Кількість визначається інтенсивністю використання артилерії. Якщо раніше росіяни здійснювали 45 тисяч пострілів на добу, а ми — 6-10 тисяч пострілів, то ми бачимо, якою катастрофічною була перевага з точки зору російських ударів по наших оборонних позиціях. Зараз, коли ми говоримо про 400 тисяч боєприпасів, які вже нам передані і постійно ще передаються, то підхід американських планувальників, працівників групи "Рамштайн", де робоча група, яка на регулярній основі працює на базі "Рамштайн" і узгоджує наші потреби та постачання в оптимальний спосіб, розрахунки є такі, щоб у нас запас боєприпасів був щонайменше десь на 3-4 тижні наперед і щоб він не вичерпувався. Але інтенсивність використання артилерії та боєприпасів є настільки високою, що це є серйозним викликом для оборонної промисловості Сполучених Штатів. Тому що ті темпи, які вони виготовляли раніше, насправді не достатні для того, аби забезпечувати на роки перевагу з точки зору боєприпасів.

Але ставка не лише на боєприпаси, а й на HIMARS, які за рахунок меншої кількості, більшої дальності та точності можуть значно якісніше виконувати бойові завдання на полі бою, мінімізуючи перевагу противника в кількості артилерії. Тому що якщо ми знищуємо їхні склади, то ця артилерія без боєприпасів не є ефективною і робочою. Якщо у нас буде 50 HIMARS, ми зможемо збалансувати сили і навіть забезпечити перелом на лінії фронту. І протягом найближчих 2-4 місяців нам головне отримати HIMARS, безпілотники, системи ППО і техніку для підвищення мобільності наших частин.

Фото: Getty Images