"Я вважаю, що результатами соціологічного опитування на замовлення громадянської мережі Опора є не лише те, що українці мало знають про діяльність політичних партій, за які голосували, та депутатів-мажоритарників, які нібито за логікою сьогоднішньої виборчої системи мають бути найближчими до виборців.
Наше опитування показало, що менше ніж 25% виборців знають, хто став народним депутатом саме в їхньому окрузі. Якщо ж говорити про те, чи знають громадяни, хто з представників партій народних депутатів за списками працюють на їхній території, то показник інформованості населення є ще нижчим.
Хоча можна зробити й позитивні висновки з результатів опитування. Ми маємо непогані умови для розвитку партій, оскільки у виборців немає переконання, що саме індивідуальні народні депутати, які є обраними від округу, є панацеєю від усіх недоліків нинішньої взаємодії виборців і влади.
Тривала маніпуляція спостерігалася зі сторони прихильників мажоритарної системи, що ми лише через депутатів-мажоритарників зможемо взаємодіяти з виборцями. Натомість результати опитування показують, що насправді виборці, як у випадку з партіями, так і в ситуації з депутатами-мажоритарниками є недостатньо поінформованими щодо їхньої діяльності і про взаємодію з Парламентом.
Негативний висновок полягає у тому, що суспільству поки що є не дуже цікаво як працюють їхні обранці", — розповів Олександр Клюжев.
За словами старшого аналітика громадянської мережі "Опора", його інтерпретація результатів цього опитування полягає у тому, що виборці оцінюють розвиток політичної ситуації в країні і діяльність Парламенту через призму певних широких недеталізованих ідеологічних або політичних рамок. Коли виборець орієнтується, умовно кажучи, на те, що сказав Президент, як де-факто лідер керівної партії, а не на рішення і вчинки конкретного депутата, то до того моменту виборці не виявлятимуть зацікавленості до того, хто саме з керівної партії працює в окрузі і якою конкретно є його діяльність.
"Проте, я вважаю, що це опитування показує, що ми не маємо іншого виходу, ніж підвищувати роль партії в українському суспільстві. Можна продовжувати сперечатися про теорію питання, проте, навряд чи ми знайдемо успішну країну, де виборці не пройшли процес певної політичної структуризації, коли немає стабільних партійних інститутів.
Окрім того, що виборцям потрібно говорити, що нам необхідно вивчати всі особливості роботи конкретних депутатів, за яких ми голосували, ми маємо також говорити, що лише поява справжніх партій дозволить нам уникнути проблем, коли ніхто ні за що не несе відповідальності", — наголосив Олександр Клюжев, старший аналітик громадянської мережі "Опора".
Виборці часто не знають лідерів партій, за яких вони голосували. За результатами соціологічного опитування на замовлення громадянської мережі Опора 26,5% респондентів знають лідера політичної партії, за яку вони віддали свій голос на парламентських виборах у 2019 році.
"Я вважаю, що це є низьким показником. Проте, не претендуючи на істину в останній інстанції, я вважаю, що це пов'язано з ситуацією щодо "Слуги народу", оскільки чимало виборців у 2019 році голосували за нинішню керівну партію, яка мала безпрецедентно високі результати на виборах. Тому в ситуації, коли де-факто є лідером Володимир Зеленський, проте, його не можна назвати лідером формально політичної партії. Відбулася по суті зміна першого номера в цій політичній силі, у зв'язку з відставкою Разумкова, який теж у частини виборців асоціювався з лідером цієї політичної сили до появи нової лідерки. Тому, я вважаю, що люди зараз задумуються щодо того, — а хто ж є лідером керівної партії, хто формально очолює цю політичну силу, якщо не брати до уваги Президента, який є причетним до політичної сили, проте, не очолює її.
Тому я вважаю, що такі результати є пов'язані саме з цією ситуацією", — проаналізував старший аналітик.
Клюжев стверджує, що 60% респондентів фактично не знають нічого про свого депутата-мажоритарника і не зверталися до нього. Їм не відома його діяльність та які законопроекти він вносить на розгляд.
Схожим є показник щодо інформованості про партію, за яку виборці проголосували. Здебільшого виборцям невідомі деталі діяльності партії, окрім резонансних подій у медіа.
"Проте, я не впевнений, що це є виключно проблемою українського суспільства. Я думаю, що в умовах зростаючого впливу соціальних мереж, які поляризують громадян, важко достукатися з певною конструктивною програмою, через що і самі політики розуміють, що це не вартує витрат та зусиль, щоби показувати, що ти змінюєш ситуацію в країні через законопроекти, наради чи проекти. Простіше вийти в медіа і створити резонансний привід для обговорення.
Проте, ситуацію в країні це не змінює", — стверджує Олександр Клюжев.
Та все ж, за словами аналітика, такі невтішні результати соціологічного опитування, все одно не є приводом ховатися від задач будувати справжні партії, запускати внутрішньопартійну демократію, створювати пропорційну систему з відкритими списками, яка безумовно не є панацеєю від усіх бід української політики.
Проте, я вважаю, що пропорційна виборча система з відкритими списками на наступні вибори створює перші мотиви для того, щоби з'явився відповідальний політик, за якого конкретно голосуватимуть виборці. І при цьому за спиною цього депутата стоїть політична партія. Завдяки чому виборець матиме можливість вплинути на конкретного депутата і через персоніфіковане голосування, і через політичну партію. У цій ситуацію за діяльність депутата партія також нестиме відповідальність.
Тому я вважаю, що пропорційна виборча система з відкритими списками на наступних виборах запустить нові якісні процеси, це буде крок вперед і певним еволюційним процесом.
Фото: УНІАН
