Як змінюється градус пам’яті
Градус пам’яті то знижується, то зростає. Це залежить від політичної, економічної і соціальної ситуації в нашій країні. 8 років минуло від тих подій, і ми бачимо, наскільки градус був високий у перші роки і наскільки він почав стухати декілька років тому. І цьому існує багато причин, зокрема інші травматичні події та виклики. З іншого боку, це, звичайно, війна. Війна не лише як інформаційна або травматична подія, а як гібридна спроба знівелювати нашу історію, окупувати нашу пам'ять, знівелювати події на Майдані, принизити учасників тих подій, українське суспільство, Україну і саму Небесну Сотню.
Цей рік мене здивував, бо насправді в попередні роки у нас була різна ситуація, коли ми готували програму як провідна державна музейна установа, яка займається цим, ми об'єднували навколо себе громадські ініціативи, намагалися продовжувати традиційні комеморативні практики, які сформувалися відразу після 2014 року, але ми бачимо, що цього року попит на партнерство зростає. І цей процес уже не є таким формальним та штучним, а насправді абсолютно різні сектори української культури, мистецтва, політики, економіки та соціальні групи долучаються до потужного відзначення цих днів.
Я думаю, що зростання активності пов'язано з тим, що, з одного боку, є правильна політика держави щодо захисту інформаційного простору. Ми бачимо, що стає менший вплив і тиск з боку проросійської пропаганди, і люди починають переосмислювати об'єктивно ті події. З іншого боку, соціологічні опитування, які проводилися два роки тому, показують, що навіть ті українці, які, можливо, не підтримували прямо Майдан через різні причини, все одно вважають, що вшанувати та пам'ятати про Небесну сотню, про українське суспільство, яке вийшло за Україну і за майбутнє. І цю подію треба пам’ятати, а героїв вшановувати.
Про цьогорічну програму меморіальних заходів
Цього року заходи розтягнулися на декілька тижнів. Минулої суботи Національна філармонія, Колонний зал імені М.В. Лисенка, презентували концерт "Мрія про свободу". Дуже знаково, що вперше в Україні були представлені твори литовських та латвійських композиторів, зокрема "Молитва про Майдан".
Насправді подій дуже багато і для абсолютно різних аудиторій, починаючи від симфонічних концертів, від презентацій видань, проєктів, інсталяцій, виставкових проєктів, яких в Україні буде цього року 11. Наша програма охоплює певне коло партнерів, а в цей час існуватиме дуже багато й інших регіональних ініціатив.
20 лютого буде цікаве тим, що, з одного боку, ми продовжуємо досить потужно уже складені історично традиційні заходи — панахиди та молебні. Цього року буде унікальна подія, а саме — започатковується ритуал вшанування пам'яті героїв. Цей церемоніал має розпочатися у Києві, але паралельно відбуватися в інших містах, регіонах, районних містечках завдяки сприянню родин Героїв Небесної Сотні, Міністерства у справах ветеранів, Українського інституту національної пам'яті, нашого музею та районних адміністрацій.
Церемоніал триватиме понад годину. Він передбачає надання певних почестей загиблим Героям Небесної Сотні. Тут і виконання державного гімну, і панахида, і міжконфесійна служба, і покладання квітів, і виступи представників органів влади, і виконання оркестром "Маршу української армії". Це буде відбуватися на Алеї Героїв Небесної Сотні в Києві і біля пам'ятних місць, присвячених Небесній Сотні, в інших містах і селах України.
Відразу після цього церемоніалу ми презентуємо теж унікальну комеморативну інсталяцію на Алеї Героїв Небесної Сотні, де ми маркуємо місця загиблих і розповідаємо про тих героїв, які загинули саме на вулиці Інститутській в 2014-му році о 12:00 годині.
Щодо портретів на Алеї, то цього року ми придумали систему, яка закріпила їх. Ми теж плануємо підвести електричне живлення, і ці портрети будуть підсвітлюватися у темну пору року.
Після цієї презентації інсталяцій під назвою "Обірвані кулею мрії", які розповідатимуть більше про загиблих героїв і про ті місця, де вони загинули, о 12:00 у Михайлівському Золотоверхому соборі відбудеться панахида за загиблими. В цей час на Алеї триватиме виставка "На шляху до правосуддя і справедливості". Цю виставку ми зробили спільно з Офісом генпрокурора. Вона про справи Майдану з тим, аби актуалізувати увагу до, напевно, найважливішої складової пам'яті про Небесну Сотню, а саме — до покарання винних.
В цей день відбудеться міжнародний театральний проєкт "Майдан Інферно". Це французька вистава, яка зроблена за драматичним твором Неди Нежданої із Центру Курбаса, яку реалізував француз Климент Перетятко. 18 лютого Дніпровський академічний театр драми та комедії робить прем'єру вистави у Дніпрі, а потім вони привозять цю виставу до Києва і запрошеннями та реєстрацією на нашому сайті ми покажемо її 20 лютого.
Крім того, о 16:30 відбудеться традиційне народне віче на Майдані за ініціативи родин Героїв Небесної Сотні. О 18:00 буде традиційна панахида біля каплички на Алеї. І традиційно ми запалюємо світлову інсталяцію "Промені Гідності". У цьому році ми плануємо, що будуть не лише промені, а й аудіовізуальний супровід.
Про прем'єри фільмів
У нас буде прем'єра швейцарського художнього драматичного фільму, режисер якого француз Елі Грапп. Це досить молодий режисер, який зняв фільм назвою "Ольга". На 74-му Каннському фестивалі він здобув особливу нагороду за кращий сценарій, а на 94-й церемонії вручення "Оскара" він теж потрапив до переліку кращих художніх міжнародних фільмів. Це унікальний фільм. Минулого року він був представлений на Одеському кінофестивалі, але оскільки цей показ досить закритий та обмежений, то якраз ми в Українському домі 20 лютого о 20:00 презентуємо не лише фільм, а й творчу команду. До нас приїде і режисер Елі Грапп, і головна героїня Анастасія Будяшкіна — справжня спортсменка родом з Луганська, а також продюсер фільму. Тому ми дізнаємося цікаву історію, як цей фільм створювався і, можемо, поговоримо про те, чому Україна не є офіційно номінована як виробник цього фільму, а лише Швейцарія і Франція, хоча фільм знімався в Україні.
Про "Музей Революції Гідності" та відбір експонатів
Ми збираємо усе, що нам надають. Ми маємо дуже багато приватних архівів від самих учасників, від поранених. Володимир Мельничук, герой Небесної Сотні, якраз був фотографом, залишив дуже великий фотоархів. Тому все це ми структуруємо. У нас дуже скоро буде відкритий цифровий архів. Ми називаємо це медіатекою. Він буде для широкого користування відповідно до тих дозволів, які нам було надано для передачі третій стороні. Є величезний попит на документальні світлини, на фрагменти відео, тому ми досить науково упорядковуємо архів, і досить скоро він запрацює на повну.
З нашим архівом працюють поранені на Майдані, науковці, журналісти, готуючись до свідчень у судах. Олександр Тимошенко — це відомий журналіст, який був поранений на Майдані, і виставку його світлин цього року ми представляємо у двох локаціях: в "Музеї Небесної Сотні" в Івано-Франківську і в Національному музеї "Битва за Київ" в Київській області. Тимошенко — дуже активний учасник цих судових розглядів, і він пропонує свої архіви слідчим і говорить, що великого бажання ретельно працювати над цими фотодоказами у слідчих немає. Тому до нашого архіву справа ще не дійшла, хоча прокуратура працювала з нашими експонатами — речами, які мають залишки куль, тобто за якими можна ідентифікувати загибель Героїв Небесної Сотні.
Фото: EMAIDAN.COM.UA
