Про трирівневу пенсійну систему в Україні
Тут мова йде про те, що Пенсійний фонд не може виконувати ті зобов’язання, які взяв на себе раніше. Перший рівень солідарної системи не працює тому, що є низька народжуваність, зарплати в конвертах, і те, що частина українців працює за кордоном. Тому два роки тому провели реформу, де заснували трирівневу систему, на кшталт тій, яка є в Європі. Перший рівень залишається тому, що ми маємо утримувати нинішніх пенсіонерів. Другий рівень ̶ накопичувальний, він має стартувати у наступному році, хоча його вже двічі переносили. Третій рівень ̶ недержавне пенсійне страхуання, коли людина добровільно обирає собі будь-який фінансовий інструмент: страхова компанія чи недержавний пенсійний фонд; обирає собі програму, кількість років, які вона хоче працювати, і сплачує внески на свій конкретний рахунок. Компанія, користуючись грошима, нараховує відсотки, і по завершенню терміну програми клієнт отримує всі свої внески разом із відсотками.
Про другий рівень пенсійної системи
Його відкладають тому, що прописали в самій реформі, що має бути беззбитковий пенсійний фонд. А ми ж бачимо, що дефіцит у цьому році має сягнути 200 мільярдів гривень. Не вистачає грошей, щоб заплатити пенсії нинішнім пенсіонерам. Щоб він стартував мають бути створені всі відповідні умови. Кошти з людини знімуть, покладуть на рахунок, а що з ними робити далі? Всі механізми треба прописати і продумати. Зважаючи на те, що ми мали останнім часом багато виборчих кампаній, тобто багатьом людям було не до цього, тепер є надія, що вони зараз включаться в цей процес. Розмова йде така, щоб взяти цей другий рівень і запровадити в державі, але її до цього треба підготувати.
Про переваги такої системи
Трьохрівнева пенсійна система є в багатьох європейських країнах. Тим, чим користується Європа, можемо користуватися і ми. Якщо ми хочемо жити так, як європейські пенсіонери, то нам треба робити те ж саме ̶ дбати про своє майбутнє самостійно. Наше майбутнє у наших руках. У нас є радянська спадщина, коли люди надіялися на державу, яка мала все забезпечувати. 30 років тієї держави немає, а ми на неї сподіваємося. У Європі так відбувається старіння нації, молоді менше, тому вони давно перейшли на персоніфіковані пенсії. У нас є можливість обрати будь-яку фінансову установу, яка отримала ліцензію, чия діяльність гарантується державою і мати певні пільги від держави. Якщо людина самостійно має турбуватися про своє майбутнє. То вона отримає ще певні пільги від держави. Ситуація наступна: людина обирає собі програму, внесок і сплачує його, а держава щороку ще повертає цьому громадянину 18% від тих коштів, що він сплатив. Виходить, що вирішує питання громадянин, але держава йому у цьому допомагає.
Чи є недержавні компанії, яким можна довіряти
Є компанії, яким 150-200 років. Вони працюють в Європі, Сполучених Штатах і в Україні. Перш за все, вони ризикують своєю репутацією. В законодавстві прописано, що компанії не можуть вивести кошти закордон, адже вони працюють в Україні і ці гроші оживляють нашу економіку. Ці компанії 20 років здійснюють свою діяльність в Україні і є люди, які 20 років користуються послугами цих компанії.
Про гарантії таких вкладень
Треба з розумом підходити до того, кому ти віддаєш свої фінанси і розуміти, що це за установа. Так, ми бачили, що останнім часом багато банків пішли з ринку України. І ми знаємо, що дехто був учасником Фонду гарантування вкладів, гарантували виплати до 200 тисяч гривень. Міжнародні європейські банки не пішли з українського ринку. Є 5-7 банків, яким можна довіряти і чиїм клієнтом можна стати. Якщо порівнювати, наприклад, банківську систему, о приблизно 15% європейців на тривалий термін накопичують гроші з банками. Банки ̶ це зручний фінансовий інструмент для нетривалих накопичень: на півроку, на рік, на купівлю автомобіля, на відпочинок. 85% європейців роблять це зі страховими компаніями, у них немає Фонду гарантування вкладів, але є страхові резерви, які мають перевищувати зобов’язання. Ці страхові резерви контролює державний регулятор, а компанія веде всю діяльність публічно і щорічно показує звіти. Навіть не будучи клієнтом, ви можете зайти на будь-який сайт страхової компанії, яка займається пенсійним страхуванням і пересвідчитись у тому, скільки в неї страхових резервів. Є компанії, в яких резерви перевищують 200-300%. Тобто, якщо клієнти в один день прийдуть і почнуть вимагати повернути їм всі гроші, компанії спокійно розрахуються і у них ще залишаться гроші на рахунках.
Фото: pixabay.com
