– Міністр культури Олександр Ткаченко висловлював сьогодні пропозицію до ухваленої постанови відкрити заклади культури. Наскільки вона буде врахованою?
– В проєкті постанови, який розглядався в уряді, було передбачено, що в зеленій зоні заклади культури працюють, але заповненість залів і кінозалів 50% або, якщо немає залу, то з розрахунку 1 відвідувач на 5 метрів квадратних. Далі, якщо були надані пропозиції, їх зараз відпрацьовує секретаріат Кабінету Міністрів України. Якщо вони були озвучені та підтримані урядом, то будуть врахована в остаточній редакції постанови.
– Чи реально забезпечити вибір між дистанційною та традиційною освітою? І як працюватимуть школи?
– Тяжко забезпечити вибір, тому в нас кілька разів розглядалося, як забезпечити навчальний процес, і ми прийняли рішення рухатися так, як це відбувалося в сезон захворюваності на грип та ГРВІ. Школи працюють до того моменту, поки не перевищують епідпоріг. В цьому конкретному випадку ми ще не можемо розрахувати епідпоріг, тому що перший рік циркулює коронавірус. Ми вирішили, що знаючи як розрахувати помаранчеву, червону, жовту й зелену зони, ми говоримо, що школи працюють до того моменту, поки район або місто обласного значення не потрапляє в червону зону. Тоді школа закривається на період, поки відбувається карантин.
Певні рекомендації до того, як працюють школи в зеленій, жовтій та помаранчевій зонах, будуть. Зараз ми їх узгоджуємо з Міністерством освіти для того, щоб напрацювати норми, які реально будуть виконуватися. Ми не хочемо писати норми, які потім не можна виконати з урахуванням навіть того, що не можна зобов’язати учнів впродовж шести уроків перебувати в масках в залі. Ми готові йти на ризики, щоб забезпечити навчання дітей та управляти ситуацією шляхом адаптивного карантину.
Ми розглядали це питання з в.о. Міністра освіти стосовно того, як можна було поділити предмети. Можливо, якісь предмети можна вивчати дистанційно, а якісь, перебуваючи в школі. Втім, ми повинні розуміти також, що школа виконує як освітню, так і соціально-економічну функції. Батьки, які працюють, відводячи дитину до школи, мають певний час, коли вони йдуть на роботу і виконують свої професійні обов’язки. Дитина в цей час перебуває під наглядом вчителів в освітньому процесі. Як тільки ми переходимо на певну дистанційну освіту, то з дитиною повинен хтось перебувати вдома. Це буде впливати на можливість сім’ї адекватно працювати і поповнювати сімейний бюджет.