Мобільний додаток

Культура – це не лише сфера розваг – Олеся Островська-Люта про неприпустимість скорочення фінансування

25.03.2020 р., 11:00

Про те, як культура виживає в умовах економічної кризи, чим можна їй допомогти, а чого категорично робити не слід в ефірі радіо Культура розповідають виконавча директорка Українського культурного фонду Юлія Федів та директорка Мистецького арсеналу Олеся Островська-Люта.

Внаслідок всенаціонального карантину фінансування усіх сфер державного життя буде серйозно зменшено. І фінансування культурної сфери На жаль, за поганою українською традицією це, очевидно, в першу чергу торкнеться культурної сфери. За словами прем’єр-міністра державі потрібно 200 млрд гривень стабілізаційного фонду, щоб не дати впасти українській економіці.  Частково їх позичатимуть у МВФ, а частково всередині країни.

Культура на час карантину фактично перейшла в онлайн режим. Театри показують записи своїх вистав, музеї роблять онлайн виставки, артисти влаштовують онлайн концерти. "В Українському культурному фонді нічого не змінилося, лише уся робота перейшла в дистанційний формат, але її обсяги не зменшилися. Можливо навіть збільшилися. УКФ завжди промотував діджиталізацію в сфері культури, тому ми дотримувалися таких принципів ще до карантину", – коментує Юлія Федів.

"Ми так само в Мистецькому арсеналі працюємо дистанційно. І роботи насправді побільшало, оскільки усі робочі процеси слід перебудувати в новий спосіб. На дозвіллі продовжую читати, як і до цього, а також переглядати онлайн концерти, сплативши за квиток. Це між іншим цікавий досвід. Адже частиною мотивації цього є  спроба підтримати продуцентів культури. Тому що продуценти культури зараз у жахливій ситуації. Про них мало говорять. Багато говорять про туристичний бізнес чи про літаки, але не менша проблема із тими, хто виробляє культуру, тому що культура вимагає присутності відвідувачів, глядачів, учасників. Вона працює через продаж квитків. Усі ці речі стали абсолютно неможливі зараз. А це означає стрімке падіння доходів усіх. Люди залишаються без заробітних плат. Ті речі, які вимагають негайної реставрації немає за що реставрувати. В результаті протиаварійні роботи також лишаються під питанням. Тобто перегляд онлайн контенту, там де ти можеш заплатити за квиток – це крапля в морі. Він не покриває ніяких видатків. Це жест солідарності", – додає Олеся Осторвська-Люта.

Люди ходять на культурні події не лише для того, щоб зарядитися культурою, але й для спілкування, тому що це момент обговорення і спільного переживання того, що ти не можеш особисто пережити вдома.  "Так, це інакший досвід. Він точно немає цієї солодкої колективності, коли ви разом з однодумцями дихаєте в такт. Це інша ситуація. Проте перегляд якогось контенту, а потім його обговорення – це і є конструювання цього спільного досвіду, намагання поділитися своїми думками. Звісно, це зовсім не те, до чого ми звикли. Тому я не думаю, що ми повністю перейдемо в онлайн і навчимося там жити цілковито. Це просто інакший модус. Як тільки дозолить епідеміологічна ситуація, люди радо збиратимуться більшими групами і з насолодою обійматимуться. На жаль, це буде не скоро. І ще велике питання, чи буде де збиратися", - коментує пані Олеся, а Юлія Федів додає: "Повністю культурна галузь не може перейти у віртуальний світ. Але якраз цей час, час карантину можна використати на якіснішу підготовку офлайн форматів. Підтримка УКФ, українського інституту книги та інших державних культурних програм зараз якраз на часі, інакше після карантину ми не будемо  мати культури як такої, тому що усі культурні діячі просто будуть займатися іншими справами. Якщо брати приклад інших європейських держав, наприклад німців, то вони швидко зорієнтувалися і 50 млрд євро німецький уряд виділяє на сферу культури і креативних індустрій, щоб підтримати митців у час кризи і відповідно дати гроші більше на аналітику, дослідження, розробку діджитал-форматів, донесення контентів до аудиторії, навчання, освіту митців. Карантин - це найкращий час зайнятися самоосвітою зокрема в сфері грант-менеджменту, культурного менеджменту. Думаю, що кошти, які є в Українському культурному фонді на проектну діяльність можна спрямувати або на інституційну підтримку галузі, або через проекти також підтримувати існування галузі як такої. Тому що проекти – це не лише публічні заходи. Це й аналітика, оцифрування, створення онлайн-виставок, концертів тощо".

Культура – це індустрія, в якій задіяно багато людей. "Скорочення фінансування на культуру не означає скорочення якихось розваг. Це означає скорочення зарплат і що велика частина людей не отримають зарплат і невідомо, на що житимуть. Крім того, це неоплата послуг, які були раніше зроблені, а це вдарить по постачальниках і по тому бізнесу, який працював у цій сфері. Знову ж таки це оплата праці і податки. Не можна думати лише в категоріях скасування розваг", - зазначає рані Олеся.

Бюджет на 2020 рік передбачає 15 млрд гривень на культуру. Країні потрібно 200 млрд гривень стабілізаційного фонду. Звідки можна забрати кошти, пояснює Юлія Федів:  "Річ у тім, що на інституційну підтримку йде 80% бюджету. Це зарплати, оренда приміщень, комунальні платежі. Решта 20% – це проектні витрати. Тому краще переглядати бюджет, а не забирати. В УКФ передбачено 140 млн гривень на додаткові конкурсні програми, якими доведеться пожертвувати. Крім того, слід зазначити, що креативні індустрії в 21 столітті настільки ж важливі, як і легка чи важка промисловість, адже вони вносять значну лепту в економіку – близько 4%".

Які кроки, окрім прийняття закону про меценатство, держава може зробити, щоб не лише забирати в культури кошти, а дати можливість індустрії заробляти пояснює Олеся   Островська-Люта: "Мистецький арсенал, Національна опера, національні театри, Національна філармонія тощо – це все державні підприємства. Тобто за своїм устроєм вони мають продавати квитки і організаційні послуги і таким чином заробляти.  Частину доходу інвестувати в свою роботу, а все, що є прибутком повертати державі в розмірі 90%. Тобто ми прирівнюємо Національну оперу до горілчаного заводу, від якого чекаємо на прибуток. Це свідчить про нерозуміння суті і призначення культури. Правильно було би скасувати цю норму про вилучення прибутку від інституцій культури, тим більше що він дуже незначний порівняно із загальним бюджетом. Культурні інституції в принципі не заробляють прибутку. Вони отримують дохід і вкладають його в програму – у спектаклі, виставки тощо. Культурним інституціям слід змінювати інституційну приналежність і ставати некомерційними підприємствами. Так вони зможуть заробляти кошти і вкладати в свою роботу, тобто реінвестувати"

На фото: Олеся Островська-Люта Громадське телебачення

Культура – це не лише сфера розваг – Олеся Островська-Люта про неприпустимість скорочення фінансування

Новини по темі