Мобільний додаток

Донецькому Євромайдану – 6 років: як це було та що чекає на Донбас – розповідають учасники подій

21.11.2019 р., 19:09

Яким був Євромайдан у Донецьку в 2013-2014 роках та яка доля чекає на Донбас в ефірі Українського радіо розповіли Валентин Краснопьоров, політичний аналітик та Володимир Фомічов, журналіст Українського радіо.

Програма:
Ведучі:

Валентин Краснопьоров називає 21 листопада "днем пробудження нації". Саме тоді, на його думку, люди почали прокидатись від беззаконня, яке коїлося і всередині України, і ззовні.

"Є багато людей, які говорили, що до цього їм було якось байдуже до політичного, суспільного життя. А в часи Євромайдану вони прокинулися", – ділиться активіст.

Утім, донецький Євромайдан сильно відрізнявся від київського. Володимир Фомічов розповідає, що в Донецьку люди майже не виходили масово, і максимальна кількість людей була близько 500.

"Думаю, якби на Євромайдан у Донецьку вийшло тисяч двадцять, то росіянам і Януковичу було би важко потім це якось переломити. У Харкові на Майдан виходили 15 тисяч людей. І коли почалися проблеми з сепаратистами, за підтримки Авакова активні громадяни Харкова змогли переломити цю ситуацію. А люди в Донецьку масово не виходили. Вони інертно до цього ставилися, – розповідає журналіст. – Плюс десь з січня 2014 року на регіональних телеканалах розпочалося "мочилово" Євромайдану, де розповідали про екстремістів, які хочуть повалити Януковича".

Валентин Краснопьоров пов'язує інертність регіону, перш за все, з його менталітетом, який склався історично. Абсолютна більшість еліт Донецької та Луганської областей або підтримували те, що робила Росія, або "умили руки". А на Донбасі, сформованому заводами, вертикальними системами,  люди звикли бути підконтрольними, говорить аналітик.

"Вони не рухаються, коли немає сигналу зверху. Люди, які рухаються без сигналу зверху, тоді лише почали формуватися, – зазначає він. – Україна та Донбас за системою політичного устрою – це земля і небо. Люди там у більшості не відчувають власного інтересу без інтересів еліт, без господарника-голови заводу, мера міста тощо. Це про ментальність регіону, яка лише починала розкачуватись".

Володимир Фомічов зазначає: значний поштовх цій розкачці дав 2012 рік, коли у Донецьку проходили футбольні матчі Євро–2012. Молодь почала розуміти, що таке Європа, що можна вільно літати за кордон та бачити світ. Але, як зясувалося пізніше, не всі активісти Євромайданів виходили саме за євроінтеграцію – різні люди виходили заради різних цілей.

"Особисто я виходив за європейську асоціацію, я хотів, щоб було продовження України на захід, – ділиться Володимир Фомічов. – І коли я вперше поїхав на форум Євромайданів до Харкова, це було 11 січня, я почув, що люди з різних регіонів виходять за різні речі. Більшість людей не ходили за асоціацію з ЄС. Вони виходили за національне відродження, проти бандитизму, проти податків тощо".

Сьогодні, коли нерідко виникають пропозиції про те, щоб залишити Донбас Росії, існувати самостійно і рухатися у напрямку Європи, активісти донецького Євромайдану застерігають: "це не спрацює".

"Донбас не може бути розмінною монетою, тому що Росії потрібна Україна, потрібне збереження периферії у вигляді Білорусі, України та Казахстану. Це стратегічно важливі речі для Російської Федерації. Тому вони будуть намагатися залишити Донбас як точку впливу, щоб максимально завадити українській євроінтеграції", – переконаний Валентин Краснопьоров.

Слухай розмову повністю в ефірі Радіо Промінь!

Донецькому Євромайдану – 6 років: як це було та що чекає на Донбас – розповідають учасники подій

Новини по темі