Як музиканти слухають чужу музику?
– Я в принципі живу музикою, і коли я чую якусь композицію, я чую не лише мелодію і слова – я чую аранжування й оркестровку в цілому, усі партії й усі звуки. Мені одразу хочеться додати якісь свої.
А музика таким чином не псується?
– Якщо історично аналізувати те, чим я займаюся, то мені здається, що я музику не псую.
А чи буває таке, що нічого не хочеться змінювати? Ти просто слухаєш, насолоджуєшся?
– Такої музики дуже багато. Поставте ранній Queen, St. Vincent, та поставте альбом Назарія Яремчука "Незрівнянний світ краси", врешті-решт. Я думаю, що цей альбом вийшов у час, коли було не дуже вигідно, щоб з України з’являлася настільки якісна музика, тому йому не дали ходу в центрі тодішньої держави.
На мене цей альбом упав просто з неба: у 2017 році я купував старий вініл в одного чувака, хотів купити платівку Jamiroquai. А він каже: "Візьми краще це, Jamiroquai після цього ти слухати не будеш".
Над цим альбомом працювали тоді найкращі серця і голови української музики. Він, певною мірою, мене підштовхнув до створення мого власного альбому, який вийде у цьому році. Мені забажалося поєднати дещо забуте зі старої поп-музики української, трушної, ще до 1980-х, оркестрової, симфонічної – і поєднати це з сучасною поп-музикою. Саме таким в результаті і буде мій альбом. Там буде симфонізм, будуть хори… Це все дуже епічно звучить.
Ми чули, що цей альбом давався вам нелегко.
– Це не альбом старшокласника, який щойно зайшов у музику. Це альбом зрілої людини, яка пройшла свій шлях з дна до верху, знову вниз і знову вверх. Можливо, саме через це цей альбом є альбомом про те, без чого неможливо жити.
Про любов?
– Любов, родина, країна, смерть теж, у певній мірі. Це філософська робота, у якій є місце простим речам і є місце складним. Легкі речі стають синглами, їх крутять по радіо і по телеканалах, а складніші речі ви знайдете в альбомі.
.png)
На якого слухача ти розраховуєш? Ти очікуєш поповнення серед своїх фанатів, чи думаєш, що твоя публіка "ростиме" разом з тобою?
– Я не думаю про такі речі. Я хочу, щоб цей альбом потім мені самому хотілося переслухувати упродовж років.
Але справді є певна аудиторія, яку ми виростили, яка називає себе pianofamily і яка готова до практично будь-чого від Pianoбоя, тому що вони бачили і "Ведьму", і "Кохання", і репчик, і симфонізм, і "Родину", і все інше. Скажу більше, під час роботи над новим альбомом ми вирішили долучити до запису безпосередньо фанів. Тому це буде по суті наш із ними альбом.
Я дуже довго шукав, як привнести те, що відбувається на концертах Pianoбоя, певне релігійне відчуття, цей дух в альбом. І мені це вдалося, записавши їх.
Чи важливий для вас у музиці текст, сенс, який ви вкладаєте в слова?
– Текст дуже важливий.
У своєму житті я написав лише дві пісні не на свій текст. Це пісня "Літак" на текст Вінграновського та пісня "Мовчи" на текст української поетеси. Писати пісні на чужий текст дуже важко, тому що поезія – це самодостатня річ, і коли ти кладеш її на музику, у ній виявляється забагато сенсу. Потрібно приблизно половину сенсу віддавати музиці, інакше це не пісня, а просто вірш, який грає під музику.
Що означає "забагато сенсу"?
– Музика – це не інтелектуальна річ. Музика – це річ душевна, і це найшвидший засіб, щоб дістатися до емоцій, до серця людей. Це не можна пояснити словами. Треба давати шанс, щоб кожен зрозумів те, що він собі хоче. А слова – це річ більш конкретна. Тому мені здається, що співвідношення слів та музики у гарній пісні має бути приблизно 50 на 50.
Слухай розмову повністю в ефірі Радіо Промінь!
