Останнє слово екс-президента України Віктора Янукович у справі про державну зраду призначене на 15 листопада. В ефірі Українського радіо в програмі “Під прицілом” з Сергієм Сулимом перебіг судового процесу проаналізував перший генеральний прокурор незалежної України, екс-суддя Конституційного суду України Віктор Шишкін.
Чи можна в таких умовах, в яких працював суддя Оболонського суду, за умови заочних судових свідчень обвинуваченого, при такій поведінці адвокатів винести об'єктивне зважене рішення?
– В принципі можливо все, виходячи з сукупності тих норм нашого законодавства, які дозволяють заочне слухання. До речі, це передбачає не лише наше законодавство, а й законодавство інших країн. Все залежить від ситуації і здобутих попереднім слідством доказів. Сам факт заочного розгляду, в тому числі заочного отримання свідчень, можливий, якщо це дозволяє національне законодавство, але дивлячись на те, як відбувалося це слідство і в суді, і поза судом, я не заздрю суду, який розглядає цю справу.
Ви кажете, що адвокати мали право на таку поведінку, просто з боку іноді здавалося, що вона некоректна і іноді навіть екстримальна, коли до суду проносили небезпечні речі...
– Звичайно, в принципі адвокати, або сторона захисту мають право заявляти будь-яке клопотання. Інше питання, як сприйме суд: він може задовольняти клопотання, відмовляти в його задоволенні, але може й схвалити рішення щодо зловживання правом. Є така можливість, коли клопотання перетинають межу здорового глузду. Я не можу свідчити про все, бо я не бачив всіх засідань, епізодично дивився, але мені здається, що в суду були можливості “покарати” адвокатів.
Рішення, яке судді мають винести, повинно бути максимально об'єктивне, я правильно вас розумію?
– Підсумкове рішення в будь-якому випадку приймає суд. Він розглядає ті чи інші докази з точки зору їх допустимості належності. Лише суд, більше ніхто. Але та доказова база, яку надають суду, не повинна бути, вибачаюсь за слово, халтурною. В тих епізодичних моментах, які я дивився, як на мене, деякі докази є халтурними. Ми весь час шукаємо крайніх. От кажуть: суди чи когось випустили, чи когось виправдали, чи схвалили не так рішення, а ніхто особливо не аналізує, яка ж доказова база була надана суду.
З того, що ви чули від прокурорів і свідків, чи були незаперечні докази фактів державної зради були?
– Я тут можу бути необ'єктивним, оскільки якщо б я дивився хоч 50% засідань я б дав краще пояснення, але епізодично, а це відсотків 5, в мене є сумнів, що доказова база, яка надавалася суду, є достатньо підготовленою або достатньо об'єктивною. Доказова база ділиться на два види: свідчення, які є завжди суб'єктивними, і матеріальні докази, тобто документи, речові докази, експертизи. Німецьке кримінально-процесуальне законодавство на перше місце ставить ставить дослідження об'єктивних доказів. Тобто ті матеріальні свідчення, які завжди є обєктивними, а от людські свідчення є другорядними, тому що людина може помилятися. Тут серйозних доказів я не бачу.
Якими повинні бути матеріальні докази?
– В першу чергу, це документи, плюс їх оцінка через експертні висновки, а також речові докази.
Прослухати повну версію розмови.
На фото - Віктор Шишкін