ВІЛ-інфекція вже давно вийшла із переліку смертельних хвороб. Майже 43% жінок дізнають про свій ВІЛ-статус лише під час обстеження щодо вагітності.
Жінки з ВІЛ, скільки їх і наскільки вони обізнані про те як жити з ВІЛ? Про це розповіла в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" членкиня правління БО "Позитивні жінки" Ганна Арябінська.
На фото: Ганна Арябінська.
ООН назвала шість найпоширеніших причин смертності жінок віком від 30 до 49 років. Ці дані було оприлюднено в 2018 році. В усьому світі головною причиною смерті жінок у цьому віці є ВІЛ-інфекція. На другому місці ішемічна хвороба серця, на третьому - проблеми із вагітністю і пологами, на четвертому — інсульт, на п'ятому — рак грудей, а на шостому — туберкульоз. На скільки, пані Ганно, в Україні жінки обізнані про те, як жити з ВІЛ, як уберегтися?
Ганна Арябінська: В Україні існує проблема з обізнаністю жіночої частини населення про ВІЛ-інфекцію. На першому місці ми можемо запевнити, що жінки просто не знають і бояться цього діагнозу, бо вважають, що це смертельна хвороба. Але ВІЛ-інфекція вже давно вийшла із переліку смертельних хвороб. Є ліки. Це просто хронічне захворювання. Якщо жінка прийматиме ліки, вона матиме повноцінне життя, народжуватиме здорових дітей і не буде мати загрози своєму і психічному, і фізичному здоров'ю. Така ситуація складається в Україні, що майже 43% дізнають про свій ВІЛ-статус лише під час обстеження щодо вагітності. Тобто зарання жінки не ходять, не тестуються. І кожна з жінок хвилюється, боїться, що на неї будуть вішати якісь ярлики, якщо вона просто піде і протестується на ВІЛ.
В Україні існує і чи потрібне гендерно орієнтоване надання медичних послуг і доступ до них жінок? Чи просто не потрібно розділяти тут за статтю?
Ганна Арябінська: Я особисто вважаю, що обов'язково потрібно. Наша організація саме лобіює ці поняття. Тому що фемінізація епідемії зараз просто на лице. Особливі послуги, які потрібні жінкам, тобто і гінекологічні, і психологічні, бо жінка завжди знаходиться в такому тривожному психологічному стані. Вона весь час переживає за себе, за дітей, за чоловіка і на її психіку таке дуже велике навантаження. Було б дуже важливо, якби на первинній медичній ланці працювали соціальні працівники, або надавався соціальний супровід. Жінки, дізнавшись про свій статус, знаходячись в такому складному психічному стані, отримали першочергову підтримку і не втрачали б ми цих жінок.
В чому в Україні найбільше виявляється дискримінація ВІЛ-позитивних жінок?
Ганна Арябінська: Найбільше дискримінація - це в плані звичайно насильства в медичній і побутовій сфері, коли дізнаються жінки про свій ВІЛ-статус, то різко зростає насильницьке ставлення в медичній сфері. Наприклад, до виявлення ВІЛ лише 3% жінок зазнавали дискримінації і насильства в медичній сфері, а після поставленого діагнозу, майже 50%. Така ж сама ситуація з близьким оточенням жінок. Якщо до виявлення захворювання — це лише 10%, то після виявлення такого діагнозу — 25,8%. Дуже велика різниця між тим як ставляться до жінок до діагнозу, і після. Серйозна проблема із побутовим насиллям. Багато наша організація прикладає зусиль, щоб побороти таку ситуацію та надає правовий захист жінкам, які зазнали насильства.
Прослухати повну версію розмови.
