Голова Донецької ОДА Павло Жебрівський подав у відставку через 3 роки після призначення. Прийнято закон про Антикорупційний суд. Хто кого переграв: Президент Захід чи Захід Президента? Про це в ефірі програми "Сьогодні. Вдень" розмірковував політичний аналітик Володимир Цибулько.
Чому Павло Жебрівський подав у відставку напередодні зустрічі "нормандської четвірки"?
"Напередодні четвірки наврядчи можна пов'язувати таке рішення, але його можна пов'язувати з певним процесом, коли фінансово-промислові групи опановують регіони, тобто входять у договірні стосунки з правлячою коаліцією і таким чином починає виформовуватися широка коаліція на президентські вибори, і вона супроводжується певними кадровими ротаціями. Ми бачили зміну голови ОДА на Волині, зміну голови ОДА на Житомирщині, і тепер очевидно будемо спостерігати за тим, хто буде призначений замість Павла Жебрівського. Що ж до Павла Івановича, можу сказати, що він виніс на собі весь тягар проектування формату військово-цивільних адміністрацій. Це було надзавданням і він впорався. За цей період сформований кістяк нових проукраїнських адміністраторів на цих територіях".
На своїй сторінці Павло Жебрівський зазначив, що була зроблена колосальна робота за ці 3 важкі роки, тобто неможна сказати, що це така покара за невиконану роботу, навпаки можливо перед ним відкриваються нові перспективи?
"Не виключено. Наприклад, у нас одне з недовантажених міністерств - Міністерство з питань тимчасово окупованих територій. Там працюють достойні кадри, але воно функціонально незавантажене. Людина, яка має безпосередній досвід роботи в форматі військово-цивільних адміністрацій для такого відомства буде важливою і не менш важливою для РНБО, де приймаються важливі політичні рішення в сфері оборони і в сфері звільнення окупованих територій".
Тоді залишається інтрига кого буде призначено на цей пост?
"Так. Я думаю, що по-перше це буде сигнал про довіру місцевим елітам, які залишилися в проукраїнському таборі, далі довіра певного середовища до команди, яка дасть виборчий результат. Ми живем у демократичному суспільстві, в умовах конкурентної політики і через коліно вже нікого не зламаєш. Тим більше, що Донбас такими темпами українізується ментально, хай і не всі там переходять на українську мову, але динаміка освоєння демократичних інструментів, місцевого самоврядування дуже висока. Рано чи пізно регіон знову стане одним із економічних і прогресивних лідерів".
Гаразд. Розділимо відставку Павла Жебрівського і сьогоднішню вечірню зустріч у Берліні. Ви вже сказали, що вони не взаємопов'язані. Чого нам чекати від цієї зустрічі, які сподівання і чи вони справдяться, адже як напередодні заявив міністр закондонних справ Німеччини Гайко Маас, це будуть складні переговори з Сергієм Лавровим щодо можливості розміщення на Донбасі місії миротворців?
"Поясню логіку Росії. Логіка Росії полягає в тому, щоб максимально вплинути на українські президентські і парламентські вибори. Тому є два шляхи впливу: або заштовхнути окуповану територію в політичне тіло України, або залишити під окупацією, про що власне частина українських політиків здогадується. Наприклад, заяви Арсена Авакова свідчать про те, що необхідно продумувати механізми адаптації населення з окупованих територій до українських реалій. І, найважливіше, не можна людей, які 4 роки перебували під окупацією, допустити до демократичних виборів. Спочатку вони повинні зрозуміти, як працюють демократичні інструменти, як працює право. Кремль хоче заштовхнути в українське тіло ці території на умовах федералізації. Росія обдерта, але як собака тримається за цю інформаційну кістку. І той, і той сценарій не виключається. Відкриваються нові міжнародні обставини. Відбувся саміт великої сімки. Є лінія поведінки Італії, інша лінія поведінки - Трампа. Не можна сказати, що вона проросійська, але вона вносить в міжнародні правила серйозний дисонанс, а Путіну всякий дисонанс на руку, він вважає, що рано чи пізно демократична система впаде перед стійкістю автократії і автократія переможе, хоча економіка свідчить про інше".
Так чи інакше багато хто вважає, що ця зустріч у нормандському форматі є вже сама по собі успіхом, оскільки у нас не було таких зустрічей уже 16 місяців.
"Так перерва велика, але активність Петра Порошенка в контактах із президентом Макроном, і з Меркель дуже висока. Це постійні телефонні розмови. Фактично саме він зробив і пані Меркель, і нового переговорника зі Франції Макрона своїми союзниками. По-суті, ситуація, коли Меркель і Оланд були поряд із Путіном проти України, змінилася на ситуацію, коли Меркель і Макрон тепер проти Путіна".
Дай Боже, щоб ця зустріч була результативною, хотілося б щоб поговорили і про звільнення українських заручників на Донбасі.
"Так. Ця тема № 1. До речі, Президент завжди наполягає на тому, що доля заручників була ключовою в усіх його переговорах і ми це спостерігаємо. Резонанс із голодуванням Олега Сенцова отримав такий глобальний рівень, що не реагувати на це Росія не може".
Хочеться повернутися до активності Президента на внутрішньоукраїнському рівні. Багато хто вважає його перемогою прийняття 315 голосами у Верховній Раді Закону "Про Антикорупційний суд". Це зрада чи перемога?
"Насправді мені здається це є колективне рішення всього політичниго класу і це є справді перемога Президента тому, що він автор цього законопроекту, перемога Парламенту тому, що, попри те, що всі хотіли отримати на цьому певні репутаційні капітали, переміг консенсус, перемога Прем'єра тому, що його ультиматум напередордні таки зробив свою справу. Частина регіональних еліт чітко зрозуміла, що вони втратять у разі неприйняття".
Але всі кажуть що вони мають часовий люфт щоб зорієнтуватися, що не так скоро закон запрацює.
"Є положення про формування такого суду - від 7 до 9 місяців, але Президент дав пряме доручення Прем'єру розпочати негайно фінансування по формуванню суду. Прем'єр відповів, що гроші виділені. Це означає, що конкурси через кілька тижнів можна буде уже розпочинати. Досвід відбору суддів Верховного суду навчив, як відібрати найбільш професійних людей".
Підсумовуючи сказане, є опримізм у всіх питаннях, які ми сьогодні розглянули?
"По-перше, є зростання ролі України і вміння розпорядитися тим ресурсом, який прийшов у спадщину від Майдану. Більш професійних дій дипломатії, ніж за останні 4 роки, ми ніколи не мали. За динамікою пересувань український Президент за ці 4 роки здійснив більше вояжів, ніж усі попередні президенти разом узяті. Рівень комінікації - президент Трамп, Трюдо, Мей - тобто перші особи світу - всюди відкриті двері для України. Це з одного боку професійність Президента і дипломатії, а з іншого - якби українське суспільство не було таким героїчним і ідейним за свій цивілізаційний вибір, хіба б відчинялися двері для України в світі?".
