Ілюстративне фото: azov.org.ua
"Крим завжди був насичений зброєю"
Що, на вашу думку, найбільш знакове відбулося в Криму за останній рік?
Щодо Криму можна відмітити, мабуть, два великих досягнення. Перше – це знищення саме дронами нафтобази у Сімферополі, це була найбільша база. Тут важливий момент, тому що коли ми кажемо про знищення баз десь у Рязанській області, Ростовській, Брянській, то ці бази відносно легко можна відновити. А в Криму це зробити набагато важче. Так, контейнери для зберігання туди можна доставити залізною дорогою через міст. Але такий рухомий склад із величезною кількістю дизеля чи інших нафтопродуктів буде дуже гарною ціллю. І таке вже було, коли вибухнула вантажівка на мосту і тоді це зупинило Кримський міст приблизно на пів року. Інший шлях – морем. Але давайте згадаємо про морські дрони. Тому повернути в робочий стан знищену нафтобазу в Криму буде набагато складніше, ніж на континентальній Росії. Друге – це знищення в Криму величезної кількості засобів ППО/ПРО. Це відбувалося не за допомогою дронів, а за допомогою ракет ATACMS. Щоб не помилитися, мабуть, 4 чи 5 було знищено таких систем. І коли ми кажемо про знищення радара систем С-300, С-400, то ринкова вартість С-400 приблизно 1,5 млрд доларів. Тобто росіяни її продають навіть дорожче, ніж американський Patriot. Загалом в Росії таких систем С-400 приблизно 50-55 штук. І кожна знищена така система – це просто величезний удар по їхній спроможності відбивати наші ракетні удари. А наші ракетні системи розвиваються. Тут і "Нептун" можна згадати, і "Поляницю", і "Пекло", і інші ракетні системи.
Ми вже стільки говоримо про знищення чогось нашими Силами оборони в Криму, а воно там все ще є. Це, вочевидь, свідчить про надзвичайну мілітаризацію півострова росіянами. Але наскільки, насправді, півострів зараз насичений зброєю і військовослужбовцями РФ?
Крим завжди був насичений зброєю, навіть до широкомасштабного вторгнення, і навіть до 14-го року. Зараз Крим – це дійсно просто величезний полігон. Там вся лінія морського узбережжя укріплена. На ній побудоване все для того, щоб зупинити якусь уявну висадку українських десантів. Завезена просто величезна кількість систем ППО/ПРО. Тут у нас є успіхи. Я казав, що ми знищили значну кількість із них, але все одно вони там є і працюють. На військовому аеродромі Саки досі є величезна кількість авіації. По Саках ми били багато разів і успішно, знищували там техніку і інфраструктуру, але все одно ця авіація досі ще там працює. Там ще є над чим працювати. Та сама 810-та бригада морської піхоти. Її пункт постійної дислокації – це Севастополь. Це нова бригада, яка була сформована після окупації Криму. Тобто там буквально на кожному кроці якісь військові частини, арсенали, аеродроми тощо.
"Це значно розширює можливості наших дронів"
31 грудня українські морські дрони Magura V5 знищили у Чорному морі 2 гелікоптери Мі-8 Російської Федерації. Про це повідомило Головне управління розвідки МОУ. Що це за момент в історії розвитку нашої дронової техніки і наскільки важливі для нас такі ураження?
Ми всі чули і знали про успіхи дронів у знищенні Чорноморського флоту. Мабуть, 80, а може й 90% кораблів Чорноморського флоту були знищені за допомогою дронів Magura, Sea Baby та інших. А зараз ми бачимо їх розвиток. По суті, вони стали платформою. Тобто не просто транспортом для кількасот кілограмів вибухівки, а платформою, на яку встановлюються інші засоби. Ми бачили дрон, на який було встановлено направляючі від системи "Град" для обстрілу морського узбережжя або якихось інших цілей за допомогою ракет "Град". Це означає, що його можна перезарядити і зробити кілька атак. Але зараз вже принципово інша історія. По-перше, ми побачили встановлений на дроні великокаліберний кулемет із балістичним калькулятором зі штучним інтелектом, який сам може доводити цілі. Але та атака, яку ми бачили на відео, була не дуже успішна. Так, вони влучили у вертоліт, але він зміг втекти. А зараз розробники взяли стару радянську ракету Р-73. Це ракета повітря-повітря, вона ще 70-х років. У неї є декілька модифікацій з дальністю від 7 до 40 км. Це ракета для установки на літак для збиття іншого літака з інфрачервоною головкою наведення. Але вочевидь вона була якимось чином модифікована. Тому що навіть у прес-релізі було написано Р-73 "Sea Dragon", тобто вже використовується інша назва. І показане відео наведення цієї ракетки. В оригіналі вона по-іншому наводиться в літаку. Тобто щось було модифіковано. І що сталося? Ці вертольоти Мі-8 використовувалися як мисливці саме на морських дронів. На них встановились 3-4 кулемети і вони полювали на наші дрони. А тепер вони перетворилися з мисливців на жертву. Тобто тепер наші дрони ганяються за цими вертольотами. І це спрощує життя нашим дронам і збільшує їхні можливості для знищення цілей в Чорному морі. А цілей там може бути дуже багато – і військовий кораблі, і портова інфраструктура, через яку можуть транспортуватись якісь військові вантажі. Це можуть бути удари і по узбережжю. Тобто це значно розширює можливості наших дронів, якщо ми зможемо відкинути авіацію ворога від морських цілей.
"Покровськ буде триматися"
Що у нас відбувається на Курахівському напрямку?
Курахове – це одна із самих гарячих точок зараз. Це Покровсько-Курахівський напрямок. Тут не можна їх розділяти, хоча це два різних населених пунктів. Покровськ дуже важливий для нас. За Покровськом проходить дорога і залізна дорога з Мирнограду на Краматорськ, через яку йдуть всі поставки на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Є інша дорога до Слов'янська, але вона також йде вздовж лінії фронту. Вона з Куп'янського напрямку, але ворог там також рветься до цієї дороги. Якщо ця дорога буде перерізана, то це означає для нас, по суті, втрату Краматорсько-Слов'янської агломерації, бо логістика там дуже сильно ускладниться і утримати її буде дуже важко. Ворог це прекрасно знає і тому вони тиснуть на Покровськ. Зараз є Курахівський виступ. Якщо подивитися на карту, то Курахове зараз заходить глибоко на територію, контрольовану ворогом. І його приблизно на 60-70% контролює ворог. Але Збройні сили України утримують ТЕЦ і трубний завод. На півночі від Курахового є водосховище. Ворог знищив дамбу, злив воду і по флангах значно просунувся. По південному флангу вони наблизились дуже близько до дороги, по якій йде постачання на Курахове. Але все одно дорога і ТЕЦ поки що під нашим контролем. Що станеться, якщо ми втратимо Курахове? Це означає те, що вони вирівнюють Курахівський виступ і вивільнять доволі велику кількість особового складу, який перекинуть на Покровськ. Покровськ дуже сильно укріплений. Там дуже мотивовані, гарно підготовлені війська – це морська піхота України, інші підрозділи. Туди зараз перекинули новостворену 155-у ОМБР озброєну "Леопардами 2", "Цезарями" та іншою західною технікою. Тому я впевнений, що Покровськ буде триматися.
.jpg)
Павло Нарожний. Фото: facebook/pablitomoiseevich
Бійці КНДР дуже сильно "промиті пропагандою" і не мають бойового досвіду
Головне управління розвідки повідомляє, що командири нижчої ланки брешуть вищому командуванню про реальний рівень втрат серед військовослужбовців армії КНДР. Навіщо ця брехня потрібна? Чого вони бояться?
Це стандартна історія, коли нагору подається більш красива картинка. Тому що в таких диктаторських арміях, умовно радянського зразку, дуже сильно карають за передачу якихось негараздів. А коли подають красиву картинку, якийсь час цей командир може насолоджуватися своєю позицією. І саме через цю показуху це відбувається.
Щодо самої армії КНДР. З одного боку вони дуже сильно "промиті пропагандою". Їм розповідають про якихось міфічних нацистів, про якийсь захист якихось інтересів корейської країни в Україні. Але самі ці бійці не мають бойового досвіду. Останній раз корейська армія воювала в 50-х роках. Так, вони теоретично дуже гарно підготовлені, але вони не бачили війни дронів, вони не бачили широкомасштабного використання артилерії, у них немає нормальної комунікації з іншими підрозділами, навіть зі своїми, не кажучи про російські. І вони побачили просто величезний рівень втрат. Тобто, якщо їх зайшло 11 тисяч, а вже більше тисячі було знищено, то це означає, що кожен 10-й з тих, кого ти знав, бачив, вже або загинув, або вибув із серйозними травмами чи просто був покинутий на полі бою. І це дуже сильно впливає на їхній рівень мотивації. Але недооцінювати цих корейців я б не став. Бо вони вчаться, отримують бойовий досвід. І я так думаю, що саме на це розраховують північнокорейські генерали. Вони сподіваються отримати бойовий досвід і вже наступна хвиля може бути набагато краще підготовлена.
Як вони долають мовний бар'єр, як у них взагалі відбувається комунікація?
Ніяк. За повідомленням воєнкорів, це єдине джерело, яке є, приблизно на 50-100 корейців є один перекладач. Але навіть маючи перекладача, це абсолютно нереально, бо сучасне поле бою дуже динамічне. Тому однозначно точно можна сказати, що в них величезні проблеми з комунікацією, величезні проблеми з отриманням команд від вищого командування і це дуже серйозно впливає на їх ефективність на полі бою.
"Єдиний вихід з війни – отримання гарантій миру від наших союзників..."
Як впливає на українське військо і на його мотивацію постійно підтримувана в медіа тема "перемовин", "територіальних поступок", "швидкого закінчення війни у 2025 році" тощо?
Більша частина із цих історій йде, по-перше, із російських джерел, тобто росіяни на це тиснуть. А по-друге, з американських джерел. Ми прекрасно розуміємо, що в нас зараз є політична невизначеність, бо 20 січня з'явиться новий президент (США - ред). Як він себе буде поводити, на що буде тиснути? В принципі, він вже окреслив свої напрямки руху, що будуть якісь перемовини, що він буде тиснути на Росію і на Україну. Але з нашого боку, від нашої політичної верхівки ми бачимо чіткий конкретний меседж про те, що ми не будемо йти на поступки і міняти територію на якийсь умовний мир. Ми прекрасно розуміємо, що будь-яка зупинка бойових дій – це буде накопичення ворогом зброї, проведення прихованої мобілізації і накопичення особового складу для подальшого ведення війни. Тому єдиний вихід з війни – це отримання гарантій миру від наших союзників, від НАТО, від Євросоюзу, від інших наших союзників (Японії, Південної Кореї). Тобто, як я це бачу, це гарантовані поставки зброї і участь миротворців або інших військових підрозділів у захисті України. Або якісь інші механізми треба розробляти. Але саме в форматі "торгівлі територією за мир", я думаю, що наше керівництво на це діло не піде. І вони про це, в принципі, відкрито заявляють.
