Ілюстративне фото: facebook/latifundistcom
2024 року "Україна не тільки вистояла, а й наростила свою аграрну потужність"
2024-й рік. Яким він був для галузі взагалі та вас особисто?
Я думаю, для всього аграрного сектору 2024-й рік був роком стійкості. Українські аграрії витримали, вистояли і проявили себе з кращого боку. Те, що ми, незважаючи на заміновані землі, на військові дії, зібрали непоганий врожай, 75 млн тонн – зернові та олійні культури – це хороший результат, зважаючи на те, що рік був посушливий і ми змушені були констатувати втрату врожайності. Але в цілому Україна не тільки вистояла, а й наростила свою аграрну потужність. Якщо підсумовувати 24-й рік, то він приніс нам другий результат по валютній виручці від експорту. Ми поставили другий історичний рекорд – 24,5 млрд доларів від експортної продукції агросектору надійшло валюти в країну. Це хороший показник. Найкращий рік, який в нас був, це 21-й рік. Тоді був мегаврожайний рік і ми отримали 27,7 млрд доларів. Якщо порівняти із 23-м роком, то більше ніж на 2 млрд доларів у нас зросла валютна виручка від експорту.
Також у деяких галузях поставлені нові рекорди. Це говорить про те, що українське агро інтенсифікується. Тобто, ми не говоримо лише про збільшення посівних площ і про якийсь екстенсивний метод, а фактично про нові технології, які застосовують аграрії, навіть попри війну. Наприклад, соя. 6 млн 20 тис тонн – це найбільший показник врожаю сої в сучасній Україні. І приємно те, що сьогодні українська олійно-жирова промисловість починає переходити на освоєння саме сої та ріпаку, як продукту переробки. Якщо ми історично посідаємо перше місце у світі з експорту олії соняшникової, то сьогодні ми починаємо працювати і з іншими видами олійних культур. Це позитив, тому що розширюються ринки збуту. І саме розширення ринків збуту – це і є наша пріоритетна задача на 2025-й рік.
Допомога аграріям прифронтових і фронтових територій
І приємно, що ми змогли допомогти аграріям прифронтових, фронтових територій. І в бюджеті знайшли кошти для того, щоб виплатити більше 1,5 млрд грн саме тим фермерам, які працюють на території, близькій до фронту. І наголошу, що це 2301 підприємство. На прифронтової території вони отримали по 1 тис грн допомоги за гектар, а ті, що на фронтовій лінії – по 2 тис грн за гектар посівної площі. Це хороша допомога аграріям. Ми відчували, що вони дуже чекають цієї підтримки і виконали це зобов'язання. Також з допомогою міжнародних партнерів малі фермери отримали підтримку на прифронтових територіях. Ті, хто мають до 120 га в обробітку і подали заявки в систему ДАР, отримали з допомогою Євросоюзу 8 тис грн допомоги на гектар. Тобто, це також відчутний поштовх для малих фермерів. 3114 господарств отримали цю допомогу. Загальна сума допомоги майже 800 млн грн. Це не лише про гроші, це про підтримку і те, що наші фермери не самі, що вони з нами, і це точно про подяку їм за те, що вони зберігають харчову безпеку, вони її забезпечують для України і не тільки для України.
Україна там, де потрібна допомога в продовольчій безпеці
Хороші ініціативи України в підтримці світу, який потерпає від голоду, продовжуються. Grain from Ukraine 2024 року була проведена на високому рівні й ми знову лідируємо в позиції допомоги країнам, які потерпають від голоду. Завдяки спільним зусиллям ініціатива президента України розростається і ми маємо сьогодні поставки в африканські держави, саме туди, де важко. Тобто, Україна там, де потрібна допомога в продовольчій безпеці. Це наш принцип, тому що це ДНК українців. Допомогти особливо з продовольством.
За підсумками 2024-го року 55% аграрної продукції України експортується до Європи
Із хороших моментів 2024-го року я хотів би ще відзначити згуртованість українських аграріїв. Та енергія, яка йде від підприємців в агросекторі, надихає. Постійні діалоги з асоціаціями, дуже відчутна підтримка саме профільних асоціацій у міжнародних переговорах. Ви знаєте, що непростий євроінтеграційний процес. Ми будемо в європейській сім'ї, нам потрібно підготуватись до тих правил, регламентів, вимог Євросоюзу, які є, при цьому не втративши національний інтерес. Це дуже важливо. І саме відстояти національний інтерес, зважити на особливості розвитку ринку, підійти обґрунтовано до будь-яких змін, допомагають саме асоціації. І 2024 року нам вдалось перейти до мови цифр із сусідніми країнами, з Європейською комісією, тому що дуже важливо спиратись на аналітику, на реальні факти. Це з кожним разом дається краще.
У 2025-му році ми розуміємо, що це буде непростий процес, особливо зважаючи на те, що 5 червня закінчується режим торгових преференцій. І нашій команді, команді всього євроінтеграційного блоку в українському уряді дуже важливо вирішити питання лібералізації торгівлі, щоб наші аграрії мали доступ до європейських ринків. Нагадаю, що за підсумками 2024-го року 55% аграрної продукції експортується до Європи. Тому для нас це важливий ринок. Приємно те, що завдяки Збройним Силам України функціонує український зерновий коридор і 88% продукції експортується через морські шляхи. Тобто, ми забезпечили логістику нашої агропродукції через море. Немає такого тиску на кордони із сусідніми країнами, тому сьогодні більш-менш нормальний діалог. Хотілось би, щоб він був ще відкритіший, ще більш запрошуючий від наших сусідів. Але те, що ми маємо сьогодні, це вже прогнозована ситуація і нормальна взаємоторгівля з сусідніми країнами та Євросоюзом у цілому.
Потенціал агроекспорту ЄС разом з Україною набагато сильніший
Як відбувається комунікація із закордонними країнами – вони напрошуються до нас у гості чи ми запрошуємо їх попрацювати тут із нами?
Це точно двосторонній процес. Ті, хто з європейської сторони володіє мовою цифр чітко розуміють, що з Україною Європа сильніша, особливо в агрогалузі. І політика Євросоюзу, яка називається спільна аграрна політика, передбачає суверенність продуктової галузі. Тобто, Євросоюз має на меті забезпечити себе продуктами харчування і сформувати так звану продовольчу автономність. І саме у формуванні цієї продовольчої автономності Україна має дуже пріоритетне значення, тому що саме ми забезпечуємо тими продуктами, які Євросоюз змушений імпортувати. Ми говоримо про багато видів продукції, починаючи від, наприклад, пшениці, кукурудзи, і закінчуючи такими чутливими продуктами, як цукор, мед. Європі потрібна наша продукція. І ми сьогодні акцентуємо на тому, що Україна підсилює Євросоюз і експортний потенціал Європи разом з Україною набагато сильніший. Сьогодні Євросоюз посідає 4-те місце за агроекспортом, з Україною він посяде 2-ге місце. І саме така імплементація, інтеграція українського агросектору в Євросоюз має бути плинною і якомога безболісною саме для українських аграріїв. Ми про це говоримо завжди.
Віталій Коваль. Фото: facebook/Віталій Коваль
Мусимо "між краплями", але досягати свого
Світ і зокрема Європа трохи змінили погляд на Україну, вони сьогодні готові отримувати нашу перероблену продукцію?
Скажу, від чого залежить. Залежить від типу продукції, залежить від країни. Є країни, які нормально ставляться до імпорту з України готових продуктів харчування, тому що вони їх не виробляють. І вони чітко розуміють, що купуючи українські, вони таким чином підтримують Україну. Є країни, в яких лобі асоціацій, лобі корпорації досить відчутне, і вони ставлять блоки щодо нашої продукції. Ми це відчуваємо, це дійсно захист ринку. Не буду коментувати, наскільки він у межах норм і правил Світової організації торгівлі (СОТ) і спільної європейської аграрної політики, але це відчувається. Тому ми маємо, як говорив Леонід Кравчук, "між краплями", але досягати свого. Нам важливо зняти міфи і довести правильну аналітику в цифрах. Щоб ті емоції, які є про те, що українська продукція "завалює" ринки Європи, відійшли в сторону, а залишилися лише сухі факти. І по сухих фактах ми чітко розуміємо, що Україна потрібна Європі. Так, ми зробили висновки. Ми розуміємо, що від нас потрібна прогнозованість. Наші колеги, сусіди хочуть розуміти, як ми будемо постачати продукцію, в яких проміжках, місяцях, в якій кількості, по всьому, що зв'язано з прогнозованістю. Це важливо і ми з цим працюємо. Ми їх на переговорах попереджуємо наперед, що дійсно в нас, наприклад, по цукру є виробництво.
"2024 року більше 700 тис тонн цукру пішло на різні ринки"
До речі, хочу похвалити цукрову галузь в цілому. У 2024 році в нас найвищий показник за 24-и роки експорту цукру. Більше 700 тис тонн цукру пішло на різні ринки. І приємно, що це не лише Європа. Африка, Південна, Східна Азія вся споживає український цукор. Тобто галузь реально на ходу. І активна позиція і асоціації, і виробників у тому, щоб пробиватись на нові ринки. Це приклад для інших.
"Молочна галузь може бути драйвером експортного ринку"
Досить активно зараз молочна галузь оживає. Ми маємо, до речі, цікавий показник. У промислових підприємствах ми зафіксували в 2024-му році збільшення надою на кожну голову. Це означає, що генетична справа розвивається, що сьогодні поголів'я корів більш якісне і більш генетично відібране. На 7% зріс показник середнього надою в промислових підприємствах. На рік – це 6565 літрів. Тобто, це про якість і ефективність. І ми точно розуміємо, що молочна галузь може бути драйвером експортного ринку. Тому що сьогодні ми, на жаль, балансуємо між експортом і імпортом молочної продукції. Якоїсь продукції, наприклад, сухого молока, вершків ми експортуємо більше, а по сирах ми нетто-імпортери. Потрібно розвивати сироваріння в Україні. Потрібно більш глибоку переробку молока створювати. І над цим учасники ринку працюють, бачимо по намаганнях нашого молочного сектору, що це відбувається.
І приємно те, що, наприклад, широка делегація українських асоціацій буде представлена на "Зеленому тижні" в Берліні, коли історично наприкінці січня проводиться одна з найбільших галузевих конференцій. Це така бізнесова конференція, коли є високий рівень представництв міністерств і учасників ринку. Там буде український стенд. Ми маємо 500 квадратів і наші асоціації будуть представляти Україну. Це буде потужний сигнал про те, що харчова галузь, аграрна галузь розвивається і ми йдемо вперед.
"Купуй українське" має звучати не лише в Україні, а й на зовнішніх ринках
Як би ви оцінили потенціал нашої переробки, зокрема, виробників крафтової продукції?
На мою думку, ми зараз у стадії трансформації, коли крафтові виробники починають відповідати стандартам якості і не поступаються промисловим виробникам за технологіями і вже виготовляють свою продукцію стабільно. Бо в чому проблема крафту? Що не завжди стабільно. Але ми бачимо, що крафтові виробники переходять уже у промислову зону і починають підтісняти, особливо в регіональній торгівлі, бренди національні. Це великий плюс. І важливо, щоб і крафтові, і промислові виробники відповідали стандартам якості Європи. Тому що це дуже платоспроможний попит, але дуже вимогливий. І саме ринок Європи, коли ми відповідаємо нормам, відповідає взаємністю в покупній спроможності. Купівельна спроможність – це той плюс європейського ринку, тому потрібно пробиватися на кожну конференцію, на кожний ярмарок. Я говорю це завжди з представниками бізнесу, що наша задача – пробиватись. Немає таких ринків, де нас чекають, склавши руки. На кожному ринку є свій виробник, є свій фермер, є свій момент якоїсь гегемонії мереж і нам потрібно прорубуватися.
Я нещодавно, спілкуючись з Асоціацією ритейлу, попросив їх розвернути погляд не на власний імпорт, а на власний експорт. Ми ніколи про це не задумались, але дійсно мережі, які працюють з великими дистриб'юційними постачальниками в Європі, можуть назад експортувати в Європу ту продукцію, яка гарно продається в Україні. Рекомендуючи наших постачальників, виступаючи їхніми адвокатами з якості, з гарних продажів, з усього. І таким чином експансія української продукції йде на полички, тому що сьогодні 7,5 млн українців за кордоном. Це ті, хто звикли до українських продуктів. Це вже підтверджений попит в Європі. І вони мають бути драйвером розвитку українського агросектору. Тому що створюючи попит в Німеччині, в Польщі, в Чехії, в інших країнах, наші українці допомагають українській економіці. Це потрібно розуміти. "Купуй українське" має звучати не лише в Україні, а й на зовнішніх ринках також. Імпортозаміщення агропродукції, тому що ми імпортуємо на понад 7 млрд доларів різної агропродукції. Її потрібно заміщати українською продукцією. Українська риба, українське м'ясо в ресторанах, в магазинах. Ми маємо виробляти те, що споживають українці. Тому що ми перебуваємо в стадії трансформації до агроіндустріальної країни. Не аграрної, а агроіндустріальної. Наголошую на цьому ще раз. Важливо переробляти те, що ми тут вирощуємо.
