Ілюстративне фото із сайту Pixabay
45 гривень за долар? "Чи орієнтуватися на цифру в проєкті держбюджету? Ні"
Яким очікувати курс долара до гривні?
При підготовці проєкту державного бюджету на 2025 рік Міністерство фінансів у складі уряду зобов'язане, розробляючи цей проєкт, вгадувати, вигадувати або прораховувати, прогнозувати курс долара, хоча безпосереднього стосунку до встановлення курсу долара вони не мають. Коли ти прогнозуєш свою діяльність, тобто бюджетуєш, пишеш свій проєкт кошторису, ти повинен приблизно розрахувати, подумати, уявити, який може бути курс іноземної валюти. Тому що тобі ця іноземна валюта приходить, наприклад, від міжнародної фінансової допомоги, і ти її будеш міняти по якомусь курсу в 2025 році, бо далі розраховуватимешся гривнею. Вони його можуть прогнозувати, але стосунку до формування цих курсових речей не мають. Це політика і безпосередній мандат Національного банку України — регулятора нашої банківської системи. Їхня безпосередня прерогатива є встановлення курсу гривні до іноземних валют — до долара чи до євро. Національний банк — це спеціальний державний орган, який не входить в структуру уряду, вони мають спеціальний мандат, в них є три ключових головних завдання по пріоритетах: це цінова стабільність, фінансова стабільність, далі розвиток економіки. Одним із їхніх інструментів є встановлення облікової ставки, встановлення курсу гривні до долара… Чи потрібно орієнтуватися на цифру, яку заклали в державному бюджеті? Ні, не потрібно. Уряд у проєкті державного бюджету на 2025 рік спрогнозував курс долара до гривні десь у межах 45 гривень за один американський долар.
Орієнтуватися потрібно на ті цифри, які публікує Національний банк. По-перше, можна подивитися траєкторію курсу, наприклад, упродовж відрізку першого кварталу 2024-го року, другого кварталу, враховувати певні сезонні фактори, які в Україні так чи інакше бувають, і дані історичні, і ті дані, які публікує Національний банк, якщо за ними, наприклад, допустимо, професійні гравці ринку, або звичайні, наприклад, пересічні українці, які хочуть, щоб їхня гривня мала забезпечену купівельну спроможність. Я би звернув увагу на інший аспект: коли ми говоримо про курс гривні до долара, варто звертати увагу на такий банальний показник, як зростання цін або інфляція, назвемо це так. Якщо сьогодні я, маючи 100 грн у кишені, можу купити товару, наприклад, 1 кг чогось, і на кінець року мої 100 грн не дозволять мені купити цього товару на той самий кілограм, а лише на 900 г — на ці речі я повинен звертати увагу. Тому що це фактично те, чим я оперую щодня. Коли в Україні були відкриті кордони, тоді можна було говорити про іноземну валюту: ти її купував і тоді їхав за кордон десь витрачав. В Україні ти витрачаєш гривню. Тому найважливіше дивитись, чи твоя гривня має цю купівельну спроможність. І Національний банк, і уряд працюють максимально над тим, щоб гривня мала свою привабливість, щоб, наприклад, якщо в людини є 1000 грн, 10 000 грн і вона хоче зберегти їхню купівельну спроможність, поклавши на депозит у банку або купивши урядові облігації, вони повинні давати дохід людині такий, щоб покривав цей негативний ефект від девальвації, від зростаня, наприклад, курсу іноземної валюти щодо гривні, або інфляції.
На сьогодні в Україні є дуже великий обсяг золотовалютних резервів Національного банку, які дозволяють йому доволі впевнено тримати курс у тих межах, які ми сьогодні маємо. В Україні сьогодні ми витрачаємо валюти більше на закупівлю імпортних товарів, палива, товарів, які не виготовляються в Україні, ніж ту валюту, яку ми завозимо, коли ми продаємо зерно, електроенергію або якісь інші товари, які в Україні виробляються за кордон. У нас надходження валюти є меншим, ніж купівля валюти для товарів. Міжнародна коаліція допомагає Україні — ми отримуємо великі обсяги ресурсів і це дозволяє втримувати на неприйнятному рівні курс валют. Але в умовах війни це насправді абсолютно прийнятний курс валют, коли гривня, наприклад, відносно долара за цих 2 з половиною роки поступово знецінювалася, але і доходи, наприклад, по депозитах, доходи по цих облігаціях, тобто купівельну спроможність гривні можна було зберегти. Найбільш ключовий фактор, який впливатиме на курс гривні до іноземної валюти — це вторгнення Росії в Україну. Тільки-но завершується війна, економічна ситуація в Україні суттєво і різко може помінятись в позитивну сторону.
Інфляція — 8,5-10%
У державному бюджеті інфляція також прогнозується?
Так, прогнозується. Якщо на кінець цього року, наприклад, Національний банк десь передбачає інфляцію в межах 8,5%, в уряді – в межах 9-10%. Наш коридор — 8-10%. Але ситуація може змінитися як в плюс, так і в мінус. Перше — це воєнні питання, ймовірний переговорний процес, наприклад, припинення вогню — це речі, які не залежать від нас, тобто це речі, які вище політичне військове керівництво держави ухвалює, напевно, в міжнародних консультаціях. Якщо це відбудеться, це може суттєво вплинути. Другий момент — листопадові вибори в Сполучених Штатах Америки — це наш ключовий міжнародний партнер і від цього теж може багато чого залежати. Я на ці дві речі буду звертати увагу, і фактично, від цих речей, напевно, ми зможемо десь у грудні поговорити про прогноз 2025-го року.
Доходи держбюджету впали, а витрати на оборону зросли
У проєкті бюджету передбачено підвищення ставок податку. Чого очікувати банкам?
Фінансовий сектор або банківський сектор щодо його стабілізації показує за останніх 2,5 роки воєнного часу — а це дуже серйозний виклик для будь-якого фінансового сектору — гарні показники стабільності. Коли ми спілкуємося з нашими західними різними партнерами і говоримо про банківський сектор в умовах війни, вони дивуються, як нам вдавалося у 2022-му і вдається дотепер тримати ситуацію під таким доволі непоганим контролем. І це не в ручному режимі. В нас не відбувається масових закриттів або банкрутств банків, у нас не відбувається, наприклад, знецінення гривні в десятки разів або інфляція не перетворюється на гіперінфляцію. Була проведена велика домашня робота.
2023 року в американській Палаті представників йшла піврічна епопея із затримкою підтримки України на 61 млрд військово-фінансової допомоги. Потім ця епопея перекинулася на ЄС, коли одна з країн ЄС не дозволяла оперативно ухвалити рішення про виділення 50 млрд євро на допомогу України. І український бюджет опинився в такій ситуації, коли треба було шукати по всіх усюдах кошти. І тоді народні депутати і представники органів влади виступили з ініціативою, що банківський сектор показує прибутковість у 2023 році – так, заднім числом — уявляєте, так, ти плануєш свій бізнес, у всіх податок 18, тобі пропонують 50%. Навіть не пропонують, а скоріше директивно. Ми з розумінням поставилися до цього процесу і було зазначені дві ключові тези: по-перше, що це екстраодноразова історія, одноразова безпрецедентна історія. Далі з 2024-го і наступні роки для банківського сектору буде трішки підвищений податок на прибуток, тобто всі платитимуть 18%, а банки 25% з 2024-го. Ми з розумінням поставилися до цього, банки сплатили ці податки. Коли цього року почали говорити про це вдруге, тут сигнал пішов доволі негативний і на це звернули увагу і в Національному банку, і в Міжнародному валютному фонді, і навіть у Міністерстві фінансів. Чому? Україна після перемоги буде дуже цікавим майданчиком для заходу сюди іноземних інвестицій, іноземних фінансових установ і в банки, і через банки. Коли будуватимуть певний завод, кошти ж будуть потрапляти на рахунки в банківські установи, вони будуть витрачатися на підрядників, працівників і так далі. Дуже цікава тема для інвестицій. І це потрібно, цим треба дуже дорожити. І подивіться, який ми сигнал сьогодні подаємо назовні: що податкове законодавство, податкове поле може бути змінено вперше, вдруге… А чому не втретє, наприклад, для якогось конкретного сектору, і ще й найгірше, що знову ж таки заднім числом… І тепер це негативний сигнал назовні.
У банківському секторі є зараз багато державних банків. Наші міжнародні партнери кажуть, що потрібно державі поступово виходити з такої великої частки банківського ринку. І ми це підтримуємо, ми це розуміємо. Виставляються умовно на продаж банки. Хто з іноземних інвесторів або інших приватних інвесторів буде зацікавлений купити банк за таких умов, коли отака історія відбувається, що ти будуєш свою бізнес-модель… Давайте фразу "банк" підмінимо фразою "бізнес". Уявіть собі: твій бізнес приватний працює з розрахунком на те, що є певні податкові умови, ти їх приймаєш і плануєш свою бізнес-модель, бізнес-план, розрахунок заробітних плат, окупності тих вкладень, які ти туди вклав, а тобі в жовтні місяці, наприклад, кажуть: "вибач, ти не таку податкову ставку будеш платити, а ось втричі більшу і ще й за однім числом. І, будь ласка, давай не з нового року, а перерахуй цей весь рік, по якому ти вже жив, три квартали і так далі". Це другий негативний сигнал. І саме через це, я вважаю, підкреслюють такі поважні організації, як Міжнародний валютний фонд і Національний банк.
Чому це відбувається? Україна є у війні. Чи можна під час війни піднімати податки? Я думаю, що можна, і напевно навіть, як би це неприємно не звучало, треба. Тому що витрати на оборону і на безпеку зросли в Україні в рази, а економічне надходження від податків, наприклад, металургійна наша галузь повністю знищена в Маріуполі і в інших містах. І ці доходи держбюджету не доотримуються, велика частина посівних площ під загрозою — мінування, окупована частина — тобто, вона неготова. Велика кількість людей виїхала. В нас доходи державного бюджету впали, а витрати на оборону зросли. Звичайно, що є величезна дірка в державному бюджеті, тобто дефіцит економічною мовою. Сьогодні Міністерство фінансів говорить про те, що вони намагаються дірку в 500 млрд, яку вони назвали, через підвищення податків, через певні інші стимули вирішити. Ми, порушуючи вдруге свої обіцянки, наприклад, для банківського сектору, за підрахунками можемо отримати десь біля 600 мільйонів доларів, а під ризик ставимо сотні мільярдів доларів, які можуть в Україну інвестиційних зайти. Ми не показуємо свою зрілість держави, що ми розуміємо, ми плануємо свій держбюджет, бачимо певні проблеми і кажемо: сьогодні ми це ухвалюємо, воно почне діяти з 2025-го, з 2026-го — ти можеш підготуватися. А ми знову, як студент, який не вивчив екзамен, в останній момент чіпаємося за книжку, кладемо її під подушку і хочемо за ніч вивчити цей матеріал — а це неможливо.
Андрій Дубас. Фото: Rail.Insider
Війною і витратами можна прикривати багато, але точно не все
А як уряд аргументує знову повторення цієї нібито разової акції?
Ми порушуємо свої взяті на себе зобов'язання. Як аргументує? На війну, вибачте за таку неприємну фразу, списати можна все, але мені здається, що це я буду говорити про негативне твердження, тому що війною і витратами можна прикривати багато, але точно не все. Я радів вчора за потужне перезавантаження і реформу митниці.
ФОПи першої, другої і третьої групи, підвищення військового збору і так далі — це торкається кожного українця. І, звичайно, коли підвищують податки, як би всі ми патріоти не були, напевно, кожен з нас це сприймає не дуже позитивно. Але і бізнес, і люди мають право ставити завжди питання до менеджерів держави, до урядовців, як ці кошти використовуються? Коли ти говориш про кошторис, ти можеш або збільшувати податки, або зменшувати витрати. Це ж теж є збалансування. Або говорити, наприклад, про ефективність їхнього використання. Якщо, наприклад, певний якийсь сегмент показує недостатню прозорість, недостатню ефективність, то, напевно, люди можуть казати, що "слухай, отут впорядкуй і можливо тих 100 мільярдів чи 200 ти зможеш там знайти". Банки, я думаю, і цього року, і скоріш за все і наступного року можна використати в іншому ресурсі, в іншому моменті для того, щоб підтримати державний бюджет. У банках є великий обсяг коштів, великий обсяг ліквідності, і цю ліквідність, ці кошти банки постійно розміщують: видають кредити фізичним особам, бізнесу і так далі. І є інструмент, який набагато кращий, ніж який тобі дасть 28, здається, мільярдів гривень від додаткового податку. Банки можуть розмістити кошти або позичити Мінфіну кошти набагато більшою сумою, яка дозволить покрити цю дірку. Наприклад, за підрахунками, щоб банки купили ОВДП в уряду на суму 200 мільярдів або 150 млрд грн — це реальна історія. І коли ти говориш, що в тебе дірка на 500 мільярдів, і, наприклад, банки розмістили вільну ліквідність на 200 — це серйозний аргумент, а 28 мільярдів без додаткового податку і 500 — це ж не вирішує проблему, а негативу на других шальках терезів збирає багато.
Тому я сподіваюся, що до другого читання є час, цей законопроєкт буде доопрацьований, ми будемо працювати з депутатами і переконувати, пояснювати їм ризиковість і потенційні негативні наслідки таких рішень. І я маю надію, що вони розумно підійдуть до цього і врахують слушні зауваження від суспільства.
Ця пропозиція про те, що банки могли би купити ОВДП на 200 мільярдів — це публічна позиція кого?
Це альтернативне рішення проблеми для Міністерства фінансів, тому що купівля облігацій державних, облігацій внутрішньої державної позики — це право, а не обов'язок будь-кого. До речі, облігації може купити і звичайний українець чи будь-який бізнес. Попрацювати з банками, переконати, наприклад, банківські установи, що от дивіться, у вас є вільна ліквідність… Це ж, по-перше, і дохідний інструмент — він має певну дохідність розмістити, але держава — це ж ти позичаєш кошти державі, коли ти позичаєш комусь кошти, в тебе має бути довіра, розумієте. А сьогоднішні кроки цю довіру трішечки десь підривають. Я вважаю, що це ризиковано — це третій може навіть аргумент, який я називаю сьогодні. Ми, чесно кажучи, трошки були здивовані останніми рішеннями, і така відчувається трохи незрілість. І знаєте, чому це відбулося? Ми, коли вчора з банкірами розмовляли, в Україні є різні сегменти економіки: торгові мережі магазинів великі, заправні комплекси, торгівля електронікою… Банківський бізнес від 2014 року зобов'язали і привели до максимально прозорого відкритого сегменту, який публікує свою діяльність на сайті НБУ щоразу. І коли ти можеш подивитися статистичну звітність, бо це все чисто. А коли на кожну касу окремий ФОП… В банках так немає. Виходить, що найлегше додатково стягнути з того бізнесу якісь додаткові надходження, який є відкритий, прозорий, стійкий. І давайте цією стійкістю трохи дорожити.
Відбулося зростання середньої зарплати на 54%
Мінімальна заробітна плата, яка закладається урядом на наступний рік.
Мінімальна заробітна плата в проєкті державного бюджету на 2025-й рік залишається такою, яка є на сьогодні, тобто це 8000 грн. Ми маємо на сьогодні статистичні дані середньої заробітної плати по Україні — це доволі цікава історія. На сьогоднішній момент середня зарплата по Україні становить 21500 грн – це з сайту вакансій роботи. Це враховує і ті заробітні плати, які встановлює Міністерство оборони і викладає ці вакансії там, де, наприклад, пропонуються різні вакансії в оборонному секторі, наприклад, з урахуванням виплат, коли боєць перебуває на передовій. Але чи дійсно зростають заробітні плати по Україні? Так, зростають. Вони зростають з двох причин:
►по-перше, дійсно коли девальвує гривня або відбуваються там інфляційні певні процеси, потім заробітна плата поступово підтягується із затримкою невеликою;
►по-друге – в Україні є серйозна проблема з відтоком кадрів, виїздом людей за кордон, і коли в тебе є достатня кількість, назвемо це так, потенційних працівників для вибору, то, звичайно, ти не будеш, як роботодавець, сильно поспішати переглядати умови або заробітну плату. Коли немає, то ти готовий залучити вже за таку суму, бо тобі потрібно закрити цю вакансію — тобто за більшу. І це теж створює такий невеличкий ріст заробітної плати.
До початку повномасштабного вторгнення станом на вересень 2021-го року і якщо брати вересень 2024-го року, в нас відбулося зростання середньої зарплати на 54%. Що це означає? У вересні 2021 року курс гривні до долара становив приблизно 28 грн за один американський долар. Якщо в тебе заробітна плата була 28 000 грн, то ти, грубо кажучи, мав еквівалент 1000 американських доларів. Якщо порахувати 54% зростання, то твоя заробітна плата тоді була 28 000 грн, сьогодні вона буде становити приблизно 42 000 грн, тобто це тих самих 1000 доларів.
Як ви це пояснюєте?
По-перше, ці речі мають певну затримку, тобто, наприклад, зростання і підтягування, назвемо це так, середніх заробітних плат відбувається із затримкою. А під час цієї затримки, коли ціна на товар зросла, а твоя зарплата ще ні — ти, звичайно, втрачаєш.
В Україні сьогодні проєкт державного бюджету визначений, витрати державного бюджету – 3,6 трильйони гривень, тоді як доходи державного бюджету передбачені 2 трильйони грн, тобто нам не вистачитиме на 2025-й рік 1,6 приблизно трильйона гривень, щоб ми звели кінці з кінцями. Сьогодні Україна не стоїть сам-на-сам в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну, в нас є велика коаліція іноземних, цивілізованих держав, які допомагають як фінансово, так і військово Україні вистояти. Ми збираємо податковими надходженнями в Україні лише половину витрат для проживання України, другу половину допомагають нам фінансами наші західні партнери. Є певні міжнародні умови, які не дозволяють оплачувати напряму військові витрати, оборонні витрати. Тобто вони, наприклад, цивільне життя, життєдіяльність країни можуть допомагати своїми фінансами — а це пенсії, субсидії, субвенції, внутрішня життєдіяльність країни. А заробітна плата військовим, витрати на військово-оборонний комплекс, снаряди — є тут такий певний момент. Якщо говорити про сьогоднішній бюджет, то звичайно, що величезна левова частина витрат цього бюджету є військовими. Коли йде мова про підвищення податків в умовах воєнного часу, ми повинні розуміти, що всі ці податки (сплата їх вами, мною, бізнесом і будь-яким суб'єктом економіки в Україні), йдуть на оборонні потреби. Другу частину цивільного життя — пенсії, медицина, заробітні плати — це йде все за рахунок допомоги міжнародних партнерів. В умовах війни підвищувати податки, напевно неприємно, але можливо. Робити це треба прогнозовано і заздалегідь говорити з суспільством, говорити з бізнесом. Казати, що "дивіться, от така в нас ситуація, ми вже там реформували, на митниці навели лад, ми хочемо отут піднятись з такого-то року – будь ласка, підготуйтеся".
А кроки України на території Росії як вплинули?
Коли ми неочікувано завдаємо удар ворогу — це суттєво покращує наші переговорні позиції, це створює проблеми внутрішні в нашого ворога, соціальні, інші — я вважаю, що це позитивний момент.
КОНТЕКСТ
Верховна Рада підтримала 17 вересня 2024 року законопроєкт 11416-д про підвищення податків у першому читанні. Про це повідомив нардеп Ярослав Железняк.
Якщо законопроєкт ухвалять у цілому та його підпише президент, то відбудеться:
►підвищення військового збору з 1,5% до 5%;
►встановлення ВЗ у розмірі 1% від доходу платників єдиного податку ІІІ групи;
►підвищення податків для 1 та 2 групи ФОП;
►авансові внески на АЗС;
►встановлення ставки податку на прибуток для банків за 2024 рік у розмірі 50%;
►встановлення ставки податку на прибуток для небанківських фінансових установ (крім страховиків) на рівні 25%.
Цього року такі податкові нововведення додадуть держбюджету 58 млрд грн, а наступного 2025 року – 137 млрд грн.
