Жодної згадки про Лесю Українку в тому музеї вже немає – Чистіков про Ялтинський історико-літературний музей

Жодної згадки про Лесю Українку  в тому музеї вже немає – Чистіков про Ялтинський історико-літературний музей

Окупанти знищили музей Лесі Українки в Ялті. На місці музею Лесі Українки під егідою "Ялтинського історико-літературного музею" діють експозиція "Ялта. Століття ХІХ-е (історія, музика та література)" та виставка, присвячена архітектору Ніколаю Краснову. Заступник постійного представника Президента України в Автономній Республіці Крим Денис Чистіков в ефірі Радіо Культура розповідає, що жодної згадки чи прив’язки до Лесі Українки в тому музеї вже немає. Крім того, з 2014 року фіксується практика з боку російської влади щодо знищення культурної ідентичності: як української, так і корінних народів, які проживають на території тимчасово окупованого Криму. Щорічно видається понад 100-150 дозволів на археологічні розкопки на території тимчасово окупованого Криму. Усі знахідки росіяни вивозять на територію РФ нібито для вивчення. Така практика вивезення і неповернення стосується усіх художніх і інших музейних установ тимчасово окупованого Криму, - зазначає Чистіков.

0:00 0:00
10
1x

Музей Лесі Українки в Ялті. Фото з відкритих джерел

Жодної згадки чи прив’язки до Лесі Українки  в тому музеї вже немає

Що відбувалося з музеєм Лесі Українки від початку окупації Криму?

Музей тривалий час був на реконструкції. Але все ж таки протягом цього часу до 2021 року там проводилися якісь заходи, присвячені творчості Лесі Українки. Після повномасштабного вторгнення такі заходи були припинені. Після відкриття музею не лишилося жодної згадки на вивісках тощо про Лесю Українку. Лишилися деякі експонати, які не ідентифікують Лесю Українку, а зберегли їх як історичну пам'ять міста Ялти. Міністерство культури ще після закриття на ремонт вказаного музею зверталося до ЮНЕСКО і привертало увагу до факту, що музей, де була виставка присвячена творчості Лесі Українки закритий російською владою. Однак жодного реагування не було. Окупаційна влада постійно давала коментарі, що відбуваються ремонтні роботи. Разом з тим з 2015 по 2024 рік ці роботи переносилися. І лише цього року вони завершили вказану роботу. Жодної згадки чи прив’язки до Лесі Українки  в тому музеї вже немає. Там є згадка про історію Ялти, а також про історію архітектора, який збудував Ялту. Але його пов’язують саме з Російською імперією.

Щорічно РФ видає понад 100-150 дозволів на археологічні розкопки в окупованому Криму

Як ви оцінюєте вплив знищення музею Лесі Українки на збереження культурної спадщини України?

Представництво проводить моніторинг в різних напрямках. З 2014 року фіксується практика з боку російської влади щодо знищення культурної ідентичності: як української, так і корінних народів, які проживають на території тимчасово окупованого Криму. Вони намагаються усе пов’язати з російською культурною спадщиною. Це також було продемонстровано під час їхнього відходу з правого берега та Херсону, коли вони повністю вивезли всі культурні пам’ятки, навіть архіви міста Херсон були вивезені з початку заснування до моменти радянської доби. Документи радянських часів їх не цікавили, адже вони розуміють, що історія була реконструйована в рамках пропаганди і тому там правди немає. А все, що було до радянських часів вони вивезли для того, щоб в подальшому використати і документи і артефакти в своїх пропагандистських цілях. Це ж саме відбувається 10 років на території окупованого Криму, де вони повністю реконструюють ту історію, яка є насправді і пов’язана з Кримом у свої пропагандистські історичні екскурси. Вони не лише переписують історію, а й змінюють культурний ландшафт на території тимчасово окупованого Криму. З 2015 року і донині вони щорічно проводять археологічні дослідження. Щорічно видається понад 100-150 дозволів на такі розкопки. Усі знахідки вони вивозять на територію РФ нібито для вивчення. Також така практика вивезення і неповернення стосується усіх художніх і інших музейних установ тимчасово окупованого Криму. Вони формують виставкові партії і вивозять на територію Росії нібито для демонстрації з наративами, що Крим завжди був російським. Після цього вони губляться на просторах Росії і вже не повертаються. Так само була інформація, що після початку повномасштабного вторгнення частково вже сформовані  архіви на вивезення, оскільки вони бояться, що ЗСУ найближчим часом можуть зайти на територію тимчасово окупованого Криму.  Є розпорядження російського Мінкульту про формування цих партій для вивезення після настання певного моменту.

Міжнародна спільнота не має  доступу до культурних  пам’яток на території Криму

Чи ведеться облік вивезених і знищених пам’яток культури?

Представництво не має повноважень щодо документування і ведення реєстрів. Разом з тим ми проводимо відкритий моніторинг і після виявлення таких фактів ми звертаємося до МЗС. У нас є щотижневі брифінги щодо ситуації в тимчасово окупованому Криму, де висвітлюються факти і щодо культурних цінностей. Також ми інформуємо Міністерство культури та міжнародні організації. Реєстр втрат веде Міністерство культури. Але тут є проблема – для документування потрібна безпосередня присутність. З 2014 року навіть з моніторинговою метою РФ не допустила жодну міжнародну організацію. Тобто доступу до пам’яток на території Криму міжнародна спільнота не має. Міністерство культури спільно з партнерами провело навчання, як цивільних, так і військових, які будуть залучені до документування цих злочинів та збереження культурних цінностей під час заходу Збройних сил на територію Криму. Існує карта цих культурних цінностей на території тимчасово окупованого Криму, якою володіють наші військові з метою мінімізації пошкоджень, які можуть статися при звільнені Криму. Разом з тим на початку цього року було розпорядження окупаційної влади Криму про можливість використання культурних цінностей у фортифікаційних потребах.

 Денис Чистіков. Фото: Facebook/Денис Чистіков

Окупанти закрили українську церкву в Сімферополі і зараз знищують останню українську православну церкву в місті Євпаторія

Чи почали росіяни знищувати нашу культурну спадщину активніше після 24 лютого?

До 24 лютого вони робили вигляд, що виступають за збереження пам’яток і що діють і рамках чинного російського законодавства. А зараз вони навпаки знищують пам’ятки демонстративно. У разі тиску на них вони можуть ще більше масштабувати ці пошкодження. Ханський палац вони знищили ще до повномасштабного вторгнення. Після реконструкції він отримав зовсім іншу архітектурну форму. Відтак палац має вже не ту історичну цінність, яка була до цього. Крім того, цього року вони відкрили Херсонес Таврійський. Але це вже не той Херсонес Таврійський, а пропагандистська уява Кремля про місто Севастополь, як історична пам'ять РФ без реальної прив’язки до історичних подій. Також вони знищують культурні пам’ятки, які пов’язані з релігією. Спочатку закрили українську церкву в Сімферополі і зараз знищують останню українську православну церкву в місті Євпаторія.

ЮНЕСКО взяла під свою опіку 25 об’єктів на території України. Чи реально цей процес розширити і на півострів?

Я не можу сказати, чи це можливо, але на території України цих об’єктів вже 40. З початком окупації в 2014 році ЮНЕСКО не були такі активні, але після повномасштабного вторгнення вони активізувалися. Ми постійно звертаємося до ЮНЕСКО з проханням вжити заходів, аби мінімізувати ту шкоду, якої завдає РФ культурним цінностям на території тимчасово окупованого Криму.

Знищення культурних пам’яток на території Криму має ознаки геноциду

Чи можна знищення культурної спадщини на території Криму називати геноцидом?

Це є ознаки геноциду українців і корінних народів на території тимчасово окупованого Криму. Це є складним процесом. На даний час ці факти документуються і збираються в єдину купу, але фактично подальша робота буде завершена після перемоги України. Зараз саме від людей, які залишилися  на окупованих територіях залежить скільки культурних цінностей залишиться, оскільки РФ намагається вивозити під нуль все, що вони окупували. Крім того, що вони нічого не лишають, вони ще й вичищають всі архіви, що в подальшому ускладнюватиме збереження документальних доказів.