Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Відмовитися від великих теплових і гідроелектростанцій та замінити їх трьома сотнями електростанцій малої потужності – до 30 МВт кожна
Впродовж року-двох доведеться в Україні будувати нові потужності з виробництва електроенергії. Що і як необхідно будувати? Хто і де це буде робити?
Ідея в тому, щоб змінити архітектуру енергетичної системи України. Тобто, відмовитися від великих теплових і гідроелектростанцій, яких було орієнтовно від 15 до 20 в Україні, і замінити їх щонайменше трьома сотнями електростанцій малої потужності — приблизно від 5 до 30 МВт кожна. Ці електростанції об'єднані в малі системи розподілу і приєднані до об'єднаної енергетичної системи, яка забезпечує розподіл електричної енергії по всій Україні.
Для цього потрібні нові наукові рішення?
Ні, наукових рішень для цього не потрібно, вони всі існують. Таких малих електростанцій насправді було багато. Наприклад, за радянських часів на Західній Україні працювала щонайменше сотня малих гідроелектростанцій, які потім були закинуті, тому що їх потрібно було доглядати, підтримувати в належному стані й модернізувати. Але навіщо це робити, якщо є, наприклад, дешева електрична енергія, яку виробляють атомні і теплові електростанції. Така ж проблема була і з теплоелектроцентралями і малими ТЕС на промислових підприємствах, які забезпечували внутрішнє споживання, передусім тепловою енергією вони забезпечували внутрішні потреби суб'єктів господарювання. Таких ТЕЦ і ТЕС теж було декілька сотень, але від них відмовилися через низьку ефективність, нестачу палива та правові проблеми. І тому зараз основна задача – це провести аудит цих потужностей, подивитися, а чи можна щось запустити знову, чи можна щось відновити, не витрачаючи зайві кошти на побудову великих електростанцій і не витрачаючи гроші, які можуть бути втрачені під час чергової російської атаки.
Не потрібно багато чого будувати з нуля
Ці ж греблі малої енергетики стоять, вони ж нікуди не поділися.
Так, тому насправді не потрібно багато чого будувати з нуля. Потрібно лише залучити приватного інвестора до співпраці з органами місцевого самоврядування, з територіальними громадами щодо встановлення нової або відновлення вже наявної електростанції. І це, до речі, вигідно зараз. Тобто зараз уряд та НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – ред.) формують преміальний ринок допоміжних послуг, який і охоплює ці всі малі електростанції. І достатньо сказати, що собівартість генерації електричної енергії на газопоршневій станції навіть при нинішньому рівні цін на природний газ для промислових підприємств становить близько 4, 50 грн. З огляду на те, що у нас населення отримує електричну енергію за 4,32 грн, причому ця енергія порівняна з собівартістю генерації на станціях Укргідроенерго, 4,50 грн – це дуже вигідно. Особливо з огляду на те, що промисловці отримують електричну енергію за ціною 8 грн і вище. Тому зараз формування зацікавленості бізнесу і донесення необхідності створення розгалуженої мережі малих електростанцій є, на мій погляд, найпершим завданням, яке потрібно реалізовувати саме зараз.
.jpg)
Геннадій Рябцев. Фото: ФБ-сторінка Геннадія Рябцева
"Відновити можна все"
Нещодавно була зруйнована Бурштинська теплоелектростанція на Івано-Франківщині, яка, як заявляють місцеві керівники, не підлягає відновленню. Як бути з такими станціями?
Дуже дивно чути, коли про те, що той чи інший об'єкт не підлягає відновленню, розповідають політики, очільники обласних адміністрацій чи депутати. Коли питаєш про це в енергетиків, то вони кажуть: "Все можна відновити, але виникає питання, чи є в цьому сенс саме зараз, і скільки на це потрібно часу та ресурсів". Тому все можна відновити, але відновлення можливе лише в тому разі, якщо те, що буде знов побудовано, буде надійно захищено з повітря, і що на це будуть кошти та час. Тому зараз у Кабінет міністрів визначив три напрями, які реалізуються.
► Перший: відновлення того, що можна відновити до початку нового року.
► Другий: створення розгалуженої мережі електростанцій.
► І третє: заходи з підвищення енергоефективності та енергозбереження.
Графіки стабвимкнень щонайменше до завершення війни, але катастрофи, апокаліпсису, блекауту не буде
Якщо спробувати оцінити в часі, то те, що ця зима буде "веселою", я думаю, вже для всіх є доконаним фактом. Питання тільки наскільки, чи вдасться росіянам ще щось пошкодити, чи принаймні ми ось з цим активом будемо проходити зимовий період, можливо, щось наростивши з малої генерації. На перспективу кількох років, що у нас буде з енергобалансом і за яких умов?
Я б не сказав, що ця зима буде найважчою з усіх, за всю історію. Нас постійно чомусь лякають найважчими зимами. Вона буде такою, як важка зима 2022-2023 років. Тому що доти, доки триватиме війна, у нас будуть важкі зими, які є набагато важчими, ніж у мирний час. Графіки стабілізаційних вимкнень будуть з нами щонайменше до завершення війни. На жаль, це реальність, з якою потрібно зараз змиритися і призвичаїтися до цих графіків. Як на мене, найгірше, що може статися – це можуть збільшитися інтервали, коли не буде електричної енергії у побутових споживачів, наприклад, з 3 до 4 годин чи з 4 до 5 годин. Тому що, коли йдеться про забезпечення критичної інфраструктури, захищених споживачів, оборонно-промислового комплексу, то тут в енергетиків достатньо всіх ресурсів, резервів, щоб надійно забезпечити їх електричною енергією. Тому можна казати про те, що і опалювальний сезон, і далі – це буде достатньо складним періодом, але це не катастрофа, не апокаліпсис, не блекаут. Попри будь-які намагання Росії порушити надійну роботу об'єднаної енергетичної системи України, це не вдасться точно. Далі буде краще, тому що після перемоги, безумовно, Україна матиме набагато кращу енергетику, ніж до війни.
