колаж: Українське Радіо
Про інструменти цієї війни - дезінформацію, маніпуляцію, фейки, ІПСО тощо, говорить заступниця виконавчого директора проєкту VoxChec Світлана Сліпченко.
Світлана Сліпченко: Пригадаймо взагалі всі варіації слів, які ми чуємо щодо різновидів російської пропаганди, дезінформації загалом, і взагалі будь-якої неправди. Ми чуємо слова ІПСО, дезінформація, місінформація. Ми чуємо про маніпуляції і різноманітні інформкампанії, інформтерор – що тільки не лунало за останні два роки! Звісно, чудово, що зараз і державні органи, і медіа, і громадські організації, навіть наші міжнародні партнери, вони приділяють все більше і більше уваги проблемі інформаційного впливу росії і інформаційній війні. Але з категоріями, дійсно, варто бути дуже обережним, тому що на мій погляд, найбільша проблема з терміном ІПСО. Ним інколи називають те, що інколи не має жодного відношення до російського ІПСО і не має жодного відношення до російських будь-яких інформаційних кампаній, починаючи від дезінформації. У деяких випадках, там де кажуть – російські ІПСО - можна просто вжити слова "неправда", "обман", "перебільшення", маніпуляція", або згадати старе добре слово "джинса", коли це просто замовний матеріал у медіа з метою дискредитувати когось, або щось, або навпаки – возвеличити і розхвалювати. Щодо терміну ІПСО, варто пам’ятати, що, в першу чергу, це військова операція. Це не просто вкид, це не безцільна дія. У ІПСО обов’язково є якась мета. Як і для будь-якої, в цілому, військової операції. ІПСО не може тривати роками – це доволі короткострокова операція. ІПСО може містити у собі багато різних елементів. Для ІПСО можуть використовуватися фейки. Тобто, відверті вигадки. Можуть застосовуватися різноманітні маніпуляції, коли цілком існує якась стаття у зарубіжному медіа, але її зміст перекрутили. Через переклад, або через те, що ця стаття доступна лише платно і вам її переказують, але в такому вигляді, як це потрібно російській пропаганді. Можуть у рамках ІПСО з’являтися і діпфейки, тобто зображення відео, навіть аудіо записи, які створені штучним інтелектом. І багато-багато інших різновидів. Але, водночас, у нас є ще й дезінформація. Це вже набагато ширше поняття. І дезінформація має навіть простіше визначення. Це – неправдива інформація, яку поширюють з метою завдати шкоди. А є, наприклад, термін місінформація – його використовують менше, але ви теж можете його зустріти. Це, насправді, помилки, які зроблені випадково. Це може бути теж неправдива інформація, але її поширили ненавмисно, без мети нашкодити.
Одним із найвідоміших методів пропаганди є напівправда. Це дуже зручний метод, адже за основу беруть цілком реальну інформацію. Інша справа, що на її основі відбувається інсинуація – фактам надають хибної аргументації, між рядками закладають маніпуляцію, а викладені аргументи, навіть під час елементарної перевірки, виявляються неадекватними та суперечливими. Більше про напівправду, її ознаки та вміння виявляти розповідає програмний директор ГО "Детектор медіа" Вадим Міський.
Вадим Міський: Пропагандисти дуже рідко вигадують щось повністю з нуля, якийсь зовсім дивакуватий фейк – не будемо брати зараз у розрахунок "бойових комарів", тому що, зрозуміло, що це є повністю вигадане, хоча, навіть це можна розібрати і розкласти за ось цією технологією напівправдиі. Тобто, частіше, вони що роблять? Вони висмикують із контексту, вони зміщують акценти, також вигадують якісь деталі, яких, насправді, немає. Ну, якщо ми навіть, з тих самих "бойових комарів" візьмемо частину такого великого наративу про американські біолабораторії, які, начебто, є в Україні, та й не тільки в Україні! Зараз цей фейк, цей наратив про біолабораторії почав повторювати за російською пропагандою і Китай. Вони вже на Тайвані такі лабораторії, начебто, виявляють. Що тут відбувається? Дійсно, є в Україні лабораторії, які займаються біозахистом, біобезпекою. Ну, і вони свого часу отримували підтримку від американського агентства з міжнародного розвитку для того, щоб, не знаю, посівні культури культивувати, або боротися із шкідниками. Тобто, це зовсім не є виведення "бойових комарів", чи бойових голубів. Ну, де ці комарі? Чому ми досі не скористалися цією чудо-зброєю і не захопили за допомогою цих "бойових комарів" усю росію? І ось взяти щось, якийсь дуже маленький шматочок правди – це навіть не правило 80 на 20, можна дуже якийсь маленький шматочок правди брати. І вже й забули, де та правда була насправді. Вони вже нашарували стільки шарів брехні зверху, що й уже всі забули що, дійсно, існували певні наші лабораторії в Україні, які нам, до речі, дісталися у спадок від Радянського союзу, тому що їх ніхто не відкривав з нуля. Які мають цілком цивільну мету, а ніякі вони не бойові лабораторії і так далі. Висмикування з контексту, це зміщення акцентів. Так, часто можна побачити, як вони працюють і з цитатами іноземних політиків, наприклад. Ми зараз не беремо цитати, які вони використовують для пропаганди своїх замаскованих експертів. Ну, там, якихось або дуже маргінальних політиків, або якихось діячів культури проросійських на заході. І кажуть, що в Німеччині якийсь актор щось заявив, а вони кажуть "В Німеччині заявили"… Звісно, що це неправильно, це зміщення фокусу уваги. Але, для прикладу, візьмемо ось – побутують там думки, що якийсь західний політик, чи генерал НАТО висловив розчарування в українському контрнаступі, або там висловив очкування, що Україна здасться і так далі. І, якщо ми докопуємось до першоджерела, до цитати, а це дуже легко зробити, тому що якщо посадовець, генерал чинний НАТО, чи якийсь прем’єр-міністр, міністр закордонних справ якоїсь адекватної, нормальної країни, нашого партнера, тоді, як правило, їхні цитати, вони не просто десь в телеграм-каналах вигулькують! Вони є у медіа, їх можна перевірити за ключовими словами. І, виявляється, що так, вони якось зміщують акцент. І виявляється, що очікування від України рішучих дій, перетворюються на розчарування, у ході відсічі російської агресії. І чи щось таке. Тому, дуже уважно треба стежити, по-перше, ДЕ ми читаємо будь-яку інформацію. Якщо це якесь незрозуміле видання, або ще гірше, це якийсь телеграм-канал, то треба спробувати вихопити звідти ключові слова - якщо нам хочеться самостійно цей фейк розвінчати - вихопити ключові слова, і за цими ключовими словами прізвище, заявив про що? І пошукати там в гуглі згадки за останній тиждень, місяць, кілька місяців, і цього достатньо, щоб справжня, свіжа новина знайшлася. І можна знайти таким чином оригінал, подивитися, чи був зміщений акцент, і на скільки.
Російська пропаганда існує вже десятки років і добре знає своїх споживачів. Увесь набір методів, прийомів та механізмів вона перенесла і в умови російсько-української війни. Мета незмінна – підсилити невеликі помилки, прорахунки і підірвати згуртованість українців та підтримку армії. Але оскільки українське суспільство – не російське, методички пропагандистів часто не спрацьовують і дають збій. Тож вороги змушені вигадувати нові методи та прийоми. Продовжує заступниця виконавчого директора проєкту VoxChec Світлана Сліпченко.
Світлана Сліпченко: За останні кілька місяців я б виділила деякі нові прийоми і методи, які використовує російська пропаганда. І нові техніки. Перш за все, у соціальних мережах можна побачити зараз атаки на деякі сторінки, коли підправляють повідомлення, нібито від компанії "Мета", від фейсбуку, від інстаграму. І за шкідливими різноманітними посиланнями. І мета таких повідомлень щоб або користувач, або адміністратор сторінки перейшов за цим повідомленням і, власне, сторінку було зламано, і там далі втрачається доступ. І медіа якесь може втратити доступ до сторінки. І звичайний користувач, громадська організація – будь-хто, хто має свій акаунт на Фейсбуці. Інша нова техніка – це реклами, які також доволі масово циркулюють саме у Фейсбуці. Реклама, тому що ми бачимо чітко, що це не просто допис, який органічно має високе охоплення, велику кількість коментарів, лайків, перепублікацій. Це саме спонсорований допис. І, зазвичай, там можуть теми зачіпатися, які будуть знову у нас викликати почуття зневіри, розпачу, безпорадності, як відчуття, нібито все пропало, армія виграти не може, а партнери нас не підтримують, влада шалено корумпована, і нічого не може знову-таки вдіяти в цій країні. Тобто, тотальна зневіра. Ось мета, зазвичай, таких кампаній. Водночас, є й інша стратегія, коли, навпаки, можуть поширювати повідомлення абсолютно нейтральні. А це повідомлення, у яких будуть, наприклад, фото кількарічної давнини, про якогось переможця олімпіади, або про талановиту якусь дитину, або про день народження українського захисника. І якби прохання, заклик – ставте лайк, пишіть щось хороше, цій людині буде приємно. Хоча це фото поширює не ця людина, яка хотіла б, щоб нібито їй написали приємні слова, слова підтримки. Не її близькі родичі, чи друзі. А це – використання цих фото, аби просто збільшити кількість підписників якоїсь сторінки з якої іде ця реклама, збільшити її охоплення. Робиться це для того, щоб потім на цій же сторінці можна було або цей конкретний допис змінити на знову-таки якусь зраду, або на якусь дезінформацію, або потім з цієї ж сторінки, яка вже має доволі велику аудиторію, яка гарно показується у стрічках новин користувачів, запускати знову-таки нові й нові дезінформаційні повідомлення і фейкові новини. І ще третій, новий метод, який ми дуже багато спостерігали протягом листопада і грудня 23-го року. Це – діпфейки. Це не нова технологія сама по собі. За останній рік, ми знаємо, що штучний інтелект, за різними підходами, навіть словом року стало. Відповідно штучний інтелект застосовують і для генерування відео, складніше набагато з аудіо. Важко верифікувати аудіофейки. В усіх випадках з діпфейками нам потрібна дуже важлива увага. Потрібно уважно аналізувати цей контент, яка неправдоподібність і штучність привертає вашу увагу, ваш погляд. Варто вже задуматися, а чи перед вами взагалі не щось повністю створене штучним інтелектом?
Дезінформація та пропаганда залишаються основними видами зброї в арсеналі кремля. За даними Newsguard, організації, що досліджує медійний контент, росія успішно продовжує свої кампанії з дезінформації в інтернеті. Водночас дослідники компанії з кібербезпеки Recorded Future наголошують, що головна мета спецоперацій росії у мережі – не тільки підірвати бойовий дух українців, а й зруйнувати міжнародну підтримку України. Як діє російська пропаганда в Україні та світі, пояснює Вадим Міський.
Вадим Міський: Російська пропаганда має насправді ширше завдання, ніж тільки війна в Україні. Так, зараз це центральна тема. І це головний акцент всього. Так, чи інакше все це підпорядковано меті ослабити Україну. Але, для прикладу, це можуть бути далекі від пересічного українця речі. Наприклад, це спроби вплинути на вибори в Америці, чи спроби вплинути на вибори в Європейський парламент. Потрібно розуміти, що це може бути різними шляхами. І не завжди легко боротися з цією дезінформацією. У нас, наприклад, вже немає у парламенті комуністів. А не у всіх країнах Європейського Союзу сталося таке очищення – щоб комуністична партія була заборонена. Ми розуміємо, що переважно комуністи, вони крайні ліві, та й крайні праві, вони мають певні ідеологічні зв’язки. Такі невидимі ниті їх пов’язують з росією. Можливо, це фінансові ниточки, можливо це якесь бажання вірити у якусь конспірологію. Тому що ми розуміємо, що часто такі крайні рухи вони трішки конспірологічні. І ти не можеш політику своєї країни заборонити, давати інтерв’ю. А якщо він ще й скандальний, то його ще й охоче будуть запрошувати медіа на інтерв’ю. Тому в цьому є важкість боротьби з російською пропагандою. Намагається Європа боротися. Я думаю, що головний акцент цього року буде саме на виборах по всьому світу. І росія буде докладати велику частину зусиль для того, аби у тих країнах, які підтримують ту країну і є скажімо, такими стовпами, на які Україна опирається в опорі агресії російській, вони будуть намагатися змінити ситуацію, розхитати суспільство, або, принаймні, посилити вплив тих сил, які не прихильні до подальшої підтримки України.
Користуючись тим чи іншим джерелом інформації, ми можемо натрапити на так звану медіасміттярку. Такі ресурси містять, що називається, усе докупи: лайфхаки, псевдонаукові роботи, рецепти, огляди фільмів, і водночас фейкову та спеціальну інформацію. Таким чином серед безлічі нейтральних історій або рецептів пиріжків із часом спливають, наприклад, неправдиві відомості про щеплення або інформація про зраду у Верховній Раді. Як ідентифікувати брехню в інтернеті? Як вчасно розпізнати маніпуляцію, завуальовану брехню, фейк чи спотворену інформацію? Пояснює заступниця виконавчого директора проєкту VoxChec Світлана Сліпченко.
Світлана Сліпченко: Російських фейків надзвичайно багато. Саме тому вони й досі потрапляють до нашого інформаційного простору. Найбільше, звісно, через соціальні мережі. Якщо говорити мовою даних, то лише ми у проекті VoxChec за 2023 рік спростували тисячу сто тридцять дев’ять унікальних фейків російської пропаганди, що стосувалися війни росії проти України. І, звісно, ми не могли охопити абсолютно всі фейки, які поширює російська пропаганда – наші можливості обмежені. Але, навіть це число вже надзвичайно вражає. Це – близько сотні фейків щомісяця! Абсолютно унікальних. Звичайні користувачі соціальних мереж і читачі, і глядачі різноманітних медіа, вони не мають можливості перевіряти абсолютно всю інформацію, яка потрапляє до їх стрічки. І новин. І взагалі до їхньої уваги. Але, безумовно, є деякі тригери, деякі червоні прапорці, за якими можна визначити, що перед вами інформація, яку варто піддати сумніву. Варто зупинитися. І не одразу це запам’ятовувати, пересилати комусь, а потрібно подумати а чи правда це, трошки більше пошукати інформації. Якщо виділяти основні тригери, за які може зачепитися людина, то перш за все, я б згадувала посилання на інсайдерські анонімні неверифіковані джерела. Саме такою обгорткою часто користуються, зокрема, проросійські телеграм-канали. Посилаючись на анонімні джерела у Верховній Раді, СБУ, в офісі Президента – будь-де, аби лише звичайну тезу російської пропаганди подати так, ніби вона походить від якогось органу влади, скажімо. Інший великий тригер – це емоційність. Це заклик до того, щоб ми відчули надмірний гнів, зневіру, розчарування. Найчастіше, звісно, це негативні емоції. Рідше апелюють до якихось позитивних. Якщо ще додавати із таких основних тригерів, то це ще й заклики до своєрідної терміновості. Вас закликають дуже швидко цю інформацію сприйняти, запам’ятати, переслати комусь. Для того, щоб ви не встигли задуматися а чи правда це, чи ні, але швидко приймали якесь рішення. Ну, а щоб просто дати такий своєрідний приклад як може звучати фейк із тими тригерами, які я озвучила, то просто уявіть собі повідомлення, у якому буде сказано: "Шок! Терміново! Читати всім! Анонімне джерело з СБУ повідомило! Дуже, дуже погані новини з фронту". Саме такі речі досі існують. І це один із різновидів, як може виглядати вкид. І як він може спонукати вас до дій – якомога швидше це поширювати, читати, запам’ятовувати. І, звісно, з такою інформацією треба працювати, додатково перевіряти її. І одразу не поширювати і не приймати до уваги для прийняття рішень.
Ресурсів, що належать до медіасміттярок, нині сотні або й тисячі. Вони мають свої Telegram-канали та сторінки у соціальних мережах. Зазвичай анонімні – не відкривають ні імен редакторів, ні контактної інформації. Основні ознаки ресурсів-сміттярок: на сайті відсутня контактна інформація та інформація про редакцію (інколи підписують матеріали несправжніми іменами); пишуть абсолютно про все; а тексти переповнені емоціями – тут не добирають слів, розвішують ярлики і прямо підштовхують до висновків. Щоб не стати жертвою пропаганди і не наражатися на фейкову інформацію, програмний директор ГО "Детектор медіа" Вадим Міський радить ретельно добирати своє інформаційне меню.
Вадим Міський: Це завжди мистецтво скласти свою картинку інформаційну, своє меню інформаційне. Кожен робить це собі самостійно. Єдине, що можна тут порадити, це якісь гігієнічні правила. Коли ми йдемо в магазин обирати продукти, ми завжди дивимось на кілька складових, які є на етикетці. Наприклад, дата виготовлення. Ми так само маємо стежити і в Інтернеті, коли стикаємось з інформацією, наскільки оперативно інформацію конкретне медіа подає. Чи це не якісь застарілі дані? Пропагандисти дуже часто полюбляють взяти відео старих років і сказати, що це відбувається зараз. Тому що, там якась яскрава картинка, ще якийсь там яскравий заголовок, фото, відео підтвердження цьому і так далі. Але про дату вони замовчують. Також дивимось і на склад. Ми маємо стежити чи інформація, яку ми споживаємо, є повною. Чи все-таки ми можемо десь розвиток цієї історії почитати, чи щось вкинув цей телеграм-канал і більше нічого не відомо про це? І це – єдине джерело, яке його опублікувало. Ми так само, коли якийсь товар обираємо у магазині, ну наприклад, сметану, йогурт – все, що завгодно, ми зважаємо і на відгуки. Що люди кажуть про це? Ну, і так само ми маємо бачити представленість різних точок зору у медіа, баланс думок. Тобто, ці відгуки мають бути якимось врівноваженими. Це не має бути тільки одна точка зору. Якість упаковки, сенсаційність якась, чи це все ж якась зваженість подачі цієї інформації, яку ми читаємо.
Інформаційна гігієна – це інструмент захисту від брехні та фейків. Звісно, у грубі нісенітниці на кшталт "комарів з біолабораторії" чи "розіп’ятого хлопчика" адекватна людина не повірить, але зазвичай дезінформація маскується краще. Нерозбірливе і безконтрольне споживання інформації забирає багато ресурсів. Тож дотримуйтеся інформаційної гігієни, щоб мінімізувати негативний вплив потоків інформації на своє психічне та фізичне здоров’я. Як і звичайна гігієна, інфогігієна - це хороша звичка, що змінює життя на краще.
♦ ♦ ♦
Цей матеріал підготовлено в рамках "Всеохопної інформаційно-просвітницької кампанії з протидії дезінформації", що впроваджується Українським Радіо та Smart Angel у співпраці з експертними організаціями за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю редакції програми і не обов'язково відображає позицію ЄС.
