Ukraїna! в Польщі. В Україні попри обстріли продовжують знімати кіно і розповідати світові про війну

Ukraїna! в Польщі. В Україні попри обстріли продовжують знімати кіно і розповідати світові про війну

Українське кіно щороку викликає все більшу зацікавленість з боку міжнародних фестивалів, кінокритиків та глядачів. Кінофестиваль Ukraїna! стартував у Варшаві. Це єдиний фестиваль українського кіно в Польщі. Цього року він відбувається вже увосьме. Покази фільмів проходять у різних польських містах. У рамках фестивалю також тривають зустрічі з режисерами та акторами, програми для дітей, дискусії, майстер-класи та виставки. Світлана Мялик завітала на фестиваль українського кіно у Варшаві та поспілкувалась з його учасниками і гостями.

0:00 0:00
10
1x

Постер кінофестивалю у Польщі

Радник Посольства України в Республіці Польща Віталій Білий: "Українці на фестивалі у Польщі відчують себе, як вдома. А поляки зможуть уявити волелюбність українського народу"

— У Варшаві почався 8 фестиваль українського кіно Ukraїna!. У програмі понад 60 фільмів. Як організовувався цей захід? Яка допомога надавалася з боку посольства? Як триває співпраця? 

— Ми раді, що цей фестиваль відбувається увосьме. Він розрісся. На сьогодні його можна побачити в багатьох містах Польщі, а не лише у Варшаві. Цей кінофестиваль презентують в кінотеатрах та онлайн. Ми підтримуємо проведення цього заходу, надаємо фінансову підтримку на його проведення. Це важливий захід, який допомагає сьогодні поширювати голос кіноіндустрії України, голос наших митців, які творять ці фільми. Це нагадування, що в Україні триває війна. Допомога Україні досі потрібна. Вона є важливою.

— Як можна через культуру кіномистецтва показати правду? Чи допоможе цей фестиваль повернути увагу до України?

— Так, звісно. І головним є сам фільм. Саме кіно, яке твориться сьогодні в Україні, насичене тими подіями, які відбуваються в Україні. Його показ і поширення за кордоном має велике значення, тому що люди безпосередньо бачать цю картину і уявляють, через які випробування проходить український народ, як він бореться із російською агресією та за які цінності стоїть. Про це постійно треба нагадувати. І кінофестиваль є тим майданчиком, де можна про це влучно доносити глядачеві. 

На фото радник посольства Віталій Білий 

— Кінофестиваль розрахований на поляків чи українців у Польщі?  

— Глядачами можуть бути всі. Українці, спілкуючись між собою тут, можуть відчути себе, як вдома, вони чують рідну мову. Поляки після переглядів фільмів підходять, гратулюючи, вітаючи нас. Фільм "Смак свободи", який ми мали можливість переглянути, був позитивний і надихаючий, він підкреслює волелюбність українського народу. І ці цінності, якими ми живемо. Він світлий і легкий. Одним із героїв є поляк, який показує єдність між українцями та поляками. Люди творять разом своє майбутнє.

— Вперше цей фільм показали на великому екрані в Польщі на кінофестивалі. Далі цей фільм буде показано в Україні. Тут йдеться про історичні традиції української кухні. Чому варто прийти на фестиваль українського кіно?

— Українське кіно унікальне, кожен із поціновувачів будь-якого кіно знайде для себе багато цікавого саме в українському кіно. Всіх запрошую долучатися до цього фестивалю. 

Польський актор театру і кіно Томаш Собчак: "Я почав грати в українських фільмах 14 років тому. Знімався у Донецьку"

— Добрий день! Мене звати Томек Собчак. 

— Пане Томеку, у Варшаві триває фестиваль українського кіно. Ви граєте у кількох фільмах, представлених у рамках кінофоруму. Ми побачили фільм "Смак Свободи", минулого року дивилися "Щедрик", де ви також зіграли одну з головних ролей. Чому граєте в українських фільмах і яке це має для вас значення?

— Для мене це є життєво важливим. Я почав грати в українських фільмах 14 років тому. Колись це був український добрий фільм "Рок-н-болл", який ми ще знімали в Донецьку. Якось так сталось, що я заприятелював з українськими колегами. І зараз мені не вистачає цього фрагменту професійного життя — роботи в Києві з українськими акторами. Переживаю, чи зможемо відновити співпрацю і грати за рік. Бо сьогоднішній фільм "Смак свободи", який має глибоке значення, ми зробили перед війною. Закінчили зйомки фільму у Львові. Для мене це теж був особистий цікавий досвід. Бо ті смаки, про які ми розповідаємо у фільмі, вони у якійсь ненав'язливій формі також і польські. І це дуже приємно.

На фото Томаш Собчак та Світлана Мялик

 Драматургиня, кіносценаристка, театральна режисерка Наталія Уварова: "Деяких авторів та творців картин, предсатвлених на фестивалі, вже немає серед живих. Вони загинули" 

— Які фільми найцікавіші до перегляду? Чи дивилися ви програму кінофестивалю?

— Я одразу подивилася програму.

Багато прем'єр, які, на жаль, українські глядачі ще не мали змоги побачити. Саме цей фестиваль дуже важливий не тільки для українців тут, але і для тих, хто робив ці картини. Деяких авторів і творців цих картин немає з нами. Вони були в лавах ЗСУ і загинули. І те, що ми зараз бачимо ці фільми, це знак для нас, що ми мали якесь життя, і ми маємо за нього боротися, і нам є за що боротися. Бо ми знаємо, яке в нас життя було. 

— Тема війни пронизує весь фестиваль. Наскільки поляки розуміють те, що відбувається в Україні? Чи допомагає фестиваль відкрити правду?

— Звісно. Мене порадувало, що в залі було багато польських глядачів. Бо вважаєш, що на фестивалі українського кіно має бути український глядач. Поляки дивилися ці фільми, аплодували, розуміли те, що вони бачать. Глядачі бачили, якою була Україна до війни. І якою вона є зараз. Такі події сприяють культурному єднанню і культурному розумнню одне одного. Наші народи є доволі близькі одне одному, хоча мають непросту історію. Першою свої двері нам відкрила саме Польща. 

На фото Світлана Мялик, Ірина Голіздра та Наталія Уварова

Журналістка, театральна критикиня Ірина Голіздра: "Попри все в Україні продовжують знімати кіно"

— На кого розрахований цей фестиваль? 

— Цей фестиваль важливий. Попри все в Україні продовжують знімати кіно. Попри обстріли, тривоги ми продовжуємо працювати. Цей фестиваль розрахований для поляків та українців. Але першочергового для поляків, бо про українське кіно і про українську культуру не дуже багато є матеріалів. Ми в Україні думаємо, що багато всього робимо: представляємо та презентуємо фільми, вистави. Але коли починаєш говорити з місцевими про те, а чиє ж це кіно, то іноді поляки не можуть знати, що це саме українське кіно. А кіно це професійне і якісне. Дуже часто це буває копродукція. Вона є виграшною і для українців. Серед фільмів є документальний фільм Аліси Коваленко "Ми не згаснемо" і "Східний фронт" Віталія Манського. І потужний фільм "Довбуш", який зібрав великий касовий збір в Україні: понад 55 мільйонів грн. У цьому фільмі є чіткий посил, що ми боремося за свою землю і нікуди з неї не підемо. Таке кіно нам зараз всім необхідне. 

— Як воно буде сприйнято у Польщі? Бо поляки тут показані, як не дуже позитивні герої…

— Так, не дуже позитивні, м'яко кажучи. Історію ми вже не перепишемо. Ми маємо спільну історію і вона була різною. Тому нам це треба приймати і вибудовувати нові шляхи співпраці і нового майбутнього.

— Цей фестиваль показує, що попри все українське кіно є. Представлено і короткий метр тут.

— Зараз в Україні після повномасштабного вторгнення документальне кіно переважає над художнім. Всі намагаються знімати "про зараз". Проводяться фестивалі. Це надасть нам досвіду для майбутнього і для історії. Якщо хтось і скептично ставиться до документального кіно — я зараз по глядачів — то коли ти дивишся його, то не відчуваєш, що воно документальне, бо настільки класно відзнято і побудовано, що сприймається, як художній фільм. Але, на жаль, це все про сьогоднішні події.