Анна Дерев'янко. Фото: УНІАН
— Як вдалося адаптуватися, вижити українському бізнесу з початку широкомасштабного російського вторгнення? Адже багатьох довелося релокуватися, хтось взагалі закрився. Які тенденції є за півтора роки?
Дійсно, за ці півтора роки бізнес проходив різні етапи. 24 лютого для багатьох бізнесменів було великим шоком і цей шок тривав декілька тижнів, навіть місяць-півтора. Я не кажу про компанії, які стосуються логістики, банків, тому що ми пам’ятаємо, що й банки, й логісти, й системи енергетики працювали без будь-яких проблем. Незважаючи на шок, люди все одно продовжували працювати. Потім, з квітня до жовтня минулого року, тривав процес стабілізації, коли бізнес знаходив шлях вже в нових військових умовах. Ви, так само як і я, отримували інформацію від компаній влітку минулого року, коли ми чули, що майже нічого не відбувається. Бізнес настільки пристосувався, що попри війну все продовжувало працювати. Коли почалися масовані обстріли системи енергетики України, почалася нова фаза, новий етап пристосування бізнесу до військових дій. З 10 жовтня, я б сказала, до кінця зими тривав період адаптації до відсутності нормальних умов постачання електрики. Відповідно вже під час третьої фази бізнес навчився бути таким, що може працювати без енергетики. Зараз же ми бачимо за останніми даними – ми об’єднуємо близько 900 компаній – і 99% наших членів або повністю відновили свою роботу, або частково. Серед нашої бізнесспільноти ми бачимо, що бізнес працює.
Звісно, ситуація відрізняється в залежності від того, чи це великий бізнес, середній чи маленький, проте на сьогоднішній момент є настрій продовжувати працювати в Україні. Люди продовжують інвестувати, адже 63% наших членів планують інвестувати навіть під час війни. Більше того, деякі з них інвестують десятки мільйонів євро в економіку. Наприклад, такі компанії, як Nestle, яка планує інвестувати в новий завод 43 млн доларів, Bauer планує інвестувати 60 млн євро, Kingspan – 200 млн євро, Phillip Morris – 20 млн євро. Тобто насправді іноземний бізнес продовжує інвестувати. Якщо ми кажемо про український бізнес, ситуація трішки складніша, тому що в них немає хедквотеру, який міг би підтримати фінансово, але тим не менше, вони продовжують продукувати прибутки, шукати спосіб виходити на зовнішні ринки, тобто продавати свою продукцію. І переважна більшість їхніх прибутків інвестується в підтримку нашої роботи на перемогу.
— Ви зараз назвали великі компанії, але у вашу асоціацію входить і середній, і малий бізнес…
Так.
— У великих компаній, принаймні так може здаватися, більші можливості. А як щодо малих та середніх підприємців? Коли кільком людям доводиться крутитися, працевлаштовувати інших людей і таким чином виживати. Таким бізнесам набагато складніше.
100%, ви маєте рацію. Ситуація в малому та мікробізнесі виглядає трохи більш критично, навіть суттєво критичніше. Це показують наші дані: якщо 99 % великого та середнього бізнесу відновилися або частково, або повністю, то серед малого бізнесу 80+% відновилося повністю. Але тим не менше бізнес має працювати і як би не було складно, вони все одно рухаються вперед. Я не кажу, що всі працюють "бодрячком" і все нормально. Насправді складно – як великому, так і середньому та малому. Більше того, ми розуміємо, що пізня осінь та зима можуть бути достатньо складними і ми поки що не бачимо зрозумілої часової вертикалі стосовно, коли ця війна може закінчитися. Відповідно всім складно працювати в таких умовах, коли вони не можуть планувати.
