Катерина Павленко (Go_A): "Я зрозуміла, якими словами найкраще доносити правду про війну до європейців"

Катерина Павленко (Go_A): "Я зрозуміла, якими словами найкраще доносити правду про війну до європейців"

Влітку минулого року гурт Go_A усвідомив, що має використати свою популярність за кордоном, щоб донести правду про повномасштабну війну іноземній аудиторії. Відтоді музиканти багато гастролювали, проводили благодійні збори, пам'ятаючи про відкладені релізи.  

В ефірі шоу "Вікенд Нової Музики" на Радіо Промінь фронтвумен гурту Go_A Катерина Павленко презентувала пісню Rusalochki та поговорила з ведучою Ксенією Івась про роботу над кліпом на цю композицію, промоцію української культури за кордоном та відповідальність перед слухачем. 

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

Фото: Пресслужба гурту Go_A

Мені хотілося розповісти історію, а не просто взяти фольклорний текст і накласти на нього музику

Яку історію ти розповідаєш піснею Rusalochki? 

Коли почала роботу над цією піснею, мені хотілося розповісти історію, а не просто взяти фольклорний текст і накласти на нього музику. Я дуже заглибилась в минуле людей, яких переселили із Чорнобильської зони після аварії на ЧАЕС. Для багатьох з них надзвичайно важливим є місце народження. Вони відчувають сильний зв'язок саме з тією землею, в якій поховані їхні предки. Це була величезна техногенна катастрофа, але паралельно ще й трагедія в житті кожної людини, яка втратила свій дім. Я заглибилася в архів, почала читати книжку Світлани Алексієвич "Чорнобильська молитва" і тема накрила мене настільки сильно, що я дуже довго не могла написати цю пісню. Щоразу з якимись новими й новими даними відбувалось певне переосмислення вже створеного. 

Твої шанувальники, які ходять на живі виступи, пісню Rusalochki добре знають. Чому тільки зараз ти вирішила її видати? 

Після "Євробачення 2021" ми були в турі, а робота на студії потребує особливої уваги, зосередженості. Дуже складно допрацьовувати матеріал, коли ти постійно в дорозі. Також були певні обмеження з боку лейбла, бо ми домовились з Universal Music, що не видаватимемо нічого до лютого 2022 року, адже це було в умовах контракту, а потім, коли стався лютий і почалось повномасштабне вторгнення, довелося все переробити, перенести релізи, адже тоді це було не на часі. 

Також ви видали й кліп на пісню Rusalochki. Розкажи, як створювали це відео і що хотіли ним передати? 

Створювали це відео з оператором та режисером Євгеном Киреєм. Коли зустрілись, він сказав, що його бабуся теж є переселенкою з Чорнобильської зони. Тобто Євген точно розумів те, що збирався робити. Передати у кліпі весь той багатий бекграунд, який я хотіла, було дуже складно. Тому разом ми намагались знайти художнє рішення, яке б створило атмосферне відео. Я вважаю, що у нас вийшло зробити певну історію. У кліпі багато підтекстів, атмосферних прийомів, які можуть наштовхнути на думки, змусити ставити питання. 

Кожен українець, який зараз перебуває в статусі біженця за кордоном, теж несе відповідальність за те, як там сприймають нашу батьківщину

Виступами за кордоном ви розповідаєте не лише про українську культуру, а й про війну. Що і в якій формі розказуєте слухачам? 

Для того, щоб доносити свою думку до європейського глядача та слухача, потрібно ретельно добирати слова і тримати в голові дуже багато факторів. Адже російська пропаганда працює. Ми не маємо бути агресивними зі сцени, бо це буде тільки на руку нашому ворогу. Але нам не слід замовчувати правду. Після початку повномасштабного вторгнення у нас було дуже багато концертів. І вже у процесі виступів я зрозуміла, якими словами найкраще доносити правду про війну до європейців. Основний меседж, який звучить від нас: українці не хотіли війни, це не наш вибір, ми не вбивці, але маємо захищати свої життя, домівки, бо до нас прийшов ворог, який хоче все зруйнувати й знищити. І, звісно, Russia is a terrorist state. 

Твоє особисте спілкування з людьми у Європі змінило чиєсь ставлення до війни? 

Звичайно. У Ліверпулі на "Євробаченні 2023" до нас підійшов чоловік, який був переконаний, що війна в Україні – це пропаганда, фейк. Він почав нам про це розповідати. Я показала у відповідь фотографії з України, свої особисті знімки. Так, його ставлення до подій в нашій країні змінилось. Коли публічні люди в публічному просторі говорять про війну, це сприймається зовсім інакше. Але ми маємо розуміти, що кожен українець, який зараз перебуває в статусі біженця за кордоном, теж несе відповідальність за те, як там сприймають нашу батьківщину. До того вони знали про країну здебільшого з російської пропаганди, а зараз дивляться, хто ми, що ми. 

Фото: Пресслужба гурту Go_A

Чим зараз  Go_A наближує перемогу? В яких проєктах ви берете участь? 

Ми дуже багато донейтимо з перших днів війни. Допомагаємо людям відбудуватися. Є певний нюанс, який ми згодом зрозуміли, – європейська публіка неохоче підтримує збори коштів на зброю чи інші потреби армії. Але вони допомагають дітям, людям, які втратили житло, тваринам. Тому ми вирішили працювати саме в цих напрямах. Минулої осені збирали на концертах кошти на допомогу у відбудові житла родині з Київської області. А вже гонорарами, які заробляємо, розпоряджаємось так, як хочемо. Ми не говоримо про це в публічному просторі, але скеровуємо їх туди, куди вважаємо за потрібне. 

Які зміни особисто в тобі відбулись за півтора року повномасштабної війни? 

Спочатку відчувала розпач. Не скажу, що сильно розкисла, мабуть, включились якісь механізми самозбереження. Я була готова до всякого, якісь передчуття у мене були, думаю, як і у більшості українців. Тому початок повномасштабної війни для мене не став несподіванкою. Треба було максимально і повністю переосмислити своє життя, все, чим займалась, і направити енергію на те, щоб бути корисною в цій війні. Ми відразу скасували тури, релізи. Потім, десь влітку, я зрозуміла, що ми маємо робити за кордоном концерти, адже треба говорити про Україну, до того ж був запит на нашу музику. Ми могли заробляти гонорари й банально допомагати грошима. 

З міжнародним успіхом Go_A ти перестала розвивати свій сольний проєкт Monokate. В якому він стані? 

Я не перестала, просто довелося розставити пріоритети, адже у Go_A дуже багато роботи. Коли у мене з'являється вільний час, а це трапляється дуже рідко, виникає вибір: відпочити чи зайнятись Monokate, то я, звісно, обираю друге. До речі, позаминулої весни теж готувалось кілька релізів, але вони перенеслися зі зрозумілих причин. Але у мене є в планах їх все ж представити. Тим більше взимку вдалось фіналізувати декілька дуже класних пісень. Також зараз, коли приїжджаємо між турами додому, збираємось на репетиції зі складом Monokate і намагаємось щось грати. 

Спілкування надихає на нову музику, ти розумієш про що хочеш говорити, які емоції прагнеш дати людям. 

Після успіху пісні "Шум" Go_A стали впізнаваними артистами у світі. Чого від вас вимагає ця популярність? 

Найголовніше – відповідальності перед аудиторією за те, що робимо. Аудиторія у нас тепер дуже велика. Для мене надзвичайно важливо спілкуватись з нашими слухачами, бо так отримуєш зворотний зв'язок, на емоційному рівні розумієш, що відчувають люди, коли слухають нашу музику. У мене є навіть челендж: коли бачу, що якась людина на концерті беземоційно нас слухає, маю її розштурхати. Якщо це вдається зробити, йду зі сцени з відчуттям, що концерт вдався. 

Для мене важливо давати людям емоцію, щоб вони йшли з наших виступів наповненими. Для цього постійно треба з ними комунікувати, адже лише так можна впевнитись, що все йде правильно. Плюс спілкування надихає на нову музику, ти розумієш про що хочеш говорити, які емоції прагнеш дати людям. 

У чому секрет заплітання "Шума", бо під час живих виступів ти просто повелителька аудиторії – всі беруться за руки й утворюють коло? 

Думаю це, як ми кажемо на виступах, Ukrainian magic. На концертах я підводжу до цього моменту. "Шум" – остання пісня в нашій програмі, тому я кажу, що зараз ми маємо зробити українську магію, яка про об'єднання. Тож обов'язково має бути коло, тому треба взятися за руки і його утворити. 

У тебе є розуміння того, що треба зробити українському артисту, щоб стати світовою зіркою? 

Мені здається, будь-якому артисту, щоб стати світовою зіркою, треба усвідомити, що ти йдеш на сцену не для того, щоб показати себе, не для того, щоб отримати порцію захвату, а для того, щоб віддати людям енергію. Коли починаєш це робити, отримуєш у відповідь набагато більше. Люди відчувають чесність. Репетиції, постановка танців – це все має бути, але слід розуміти, для чого саме. Якщо співаєш пісню, маєш знати, що в ній означає кожне слово. Для людини, яка пише свою музику сама, важливо, щоб в музиці все було на правильному місці. Адже якщо я в чомусь сумніваюсь, то буду сумніватися в цьому до кінця і не відчуватиму, що це по-справжньому. А справжність дуже важлива у всьому. 

Під час пандемії коронавірусу ти купила собі акустичну гітару, під час війни у тебе з'явилась бас-гітара. На який інструмент чекати після нашої перемоги? 

Насправді бас-гітара з'явилась як подарунок на день народження. На ній гратиму у Monokate. Я не маю якогось фетиша щодо гітар і стосовно інструментів взагалі. 

Коли буде наступний альбом? З ким ви над ним працюєте? 

Над нашою музикою працюємо з Артемом Єфімовим. Він не любить, коли його називають саундпродюсером, хоча саме так в Україні іменують людей, які допомагають перевести пісню з демки в оригінальний і фінальний результат. Ми з ним зробили пісні "Шум", Kalyna, Rusalochki й зараз працюємо над новою музикою, яку плануємо скоро презентувати. 

 

Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.

Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.