Заслужена журналістка України, режисерка-постановниця, сценаристка.
Закінчила факультет журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, вищі режисерські курси Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення і радіо Держтелерадіо СРСР (за спеціальністю "Режисер телебачення").
Авторка сценаріїв і режисерка-постановниця серії радіофільмів "Світочі епохи".
У медіа з 1994 року. Усе починалося в Полтаві з роботи дикторки та редакторки. Одна з ініціаторів створення Полтавського міського радіо, а потім телебачення, які пізніше очолювала. Як головна редакторка стояла біля витоків Полтавського обласного телебачення. Паралельно писала для газет "Літературна Україна", "День", "Урядовий кур’єр", "Голос України", "Сільські вісті", "Говорить і показує Україна", журналу "Україна".
З 1992 року на студії "Укртелефільм" як авторка сценаріїв, режисерка і ведуча створила понад 100 документально-художніх фільмів про діячів культури і мистецтва України.
На Українському Радіо — з 2003 року: ведуча, головна редакторка, перша заступниця директора Радіо Культура, з 2011 до 2014 рр. — директорка Радіо Культура.
Переконана, що "радіо — особлива царина мистецтва, а робота зі звуком — неймовірна втіха".
Вважає, що "коли люди пишуть у соцмережах чи телефонують зі словами вдячності — це найвища нагорода: бо твоя робота потрібна людям".
Лауреатка літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка та премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.
Захоплюється життям, хорошими людьми, красою природи, музики та хорошої поезії, любить готувати страви і багато іншого, що не вмістити в короткий список.
За життям і натхненням Неллі можна стежити на її фейсбук-сторінці.
Передачі з архіву Українського радіо
Одні називають його ідеолоґом Вільної України, апостолом правди й науки. Інші вже і в часи Драгоманова і нині оцінюють його думки як небезпечну отруту. Ким же був насправді Михайло Драгоманов? Про це радіофільм. Серія 2
Одні називають його ідеологом Вільної України, апостолом правди й науки. Інші вже і в часи Драгоманова і нині оцінюють його думки як небезпечну отруту... Ким же був насправді Михайло Драгоманов? Про це радіофільм. Серія 1
"Іван Піддубний. Сила. Слава. Честь". Чемпіоном чемпіонів, королем чемпіонів титулували його колеги і шанувальники з усього світу. Іван Максимович Піддубний. Він не знав поразок - ніхто не зміг покласти його на лопатки. Серія 2
Світ називав його Борисом Великим". Борис Гмиря – режисер і виконавець головної партії в опері "Моцарт і Сальєрі". Заборона Борисові Гмиря від компартійних органів співати 13 симфонію ("Бабин Яр") Дмитра Шостаковича. Передчасна смерть великого артиста. Міжнародний конкурс вокалістів імені Бориса Гмирі. Незгасна любов народу до Бориса великого. Серія 5
"Світ називав його Борисом Великим". Велика і напружена робота поза театром. Активна гастрольна діяльність. Шевченкіана Бориса Гмирі. Серія 4
"Світ називав його Борисом Великим". Після війни. Цькування заздрісниками та інтриганами. Спроби піти з Київського театру. Натомість велика любов і повага народу: "Голосом Бориса Гмирі Україна з Богом розмовляє". Велике, на все життя кохання. Звільнення з театру. Серія 3
"Світ називав його Борисом Великим". Життя на окупованій німецькими нацистами території України, де залишився не з власної волі. Знущання ворога. Допомога Бориса Романовича дітям з великого сиротинця в Полтаві. Намагання будь що уникнути вивезення до Німеччини: заворожені співом українця, німці казали Гмирі: "Ми навіть труп Ваш вивеземо". Серія 2
"Світ називав його Борисом Великим". Не проста, але почасти щаслива дорога від дитинства в бідній багатодітній сім’ї до становлення Бориса Гмирі як неперевершеного оперного співака, котрого наперебій запрошували на роботу найпрестижніші театри України і не лише. Але він залишився на рідній землі, в Київському театрі опери і балету. Серія 1
"Валерій Марченко. Дорога до вічності". Серія 2
"Валерій Марченко. Дорога до вічності". Серія 1
