war

"Закон має стати критерієм реального функціонування суспільства" ― Богдан Бондаренко

28.06.2022 р., 13:56

28 червня ― День Конституції України. Про права, обов’язки та певні обмеження в умовах воєнного стану. Про статті, які викликають багато суперечок. Про те, чи доведеться щось змінювати в Основному законі через наші євроатлантичні кроки і прагнення. Ці аспекти в ефірі Українського радіо прокоментував експерт з конституційного права Богдан Бондаренко.

Програма:

Як відчувається боротьба за конституційні права сьогодні

"Складне і цікаве запитання. Мені здається, змінилося ставлення не так до Конституції, як до держави. У тому плані, що більшість українців змогли по-новому збагнути цінність держави як такої. Від початку повномасштабного вторгнення українці зрозуміли, що не хочуть втратити свою державу. Оскільки Конституція для багатьох це документ, паспорт країни, то ставлення корелюється одне з одним. Наскільки українці зрозуміли, якою важливою є Конституція як дороговказ, якими важливими є базові правила, прописані в ній, сказати складно. Ми зараз живемо в надзвичайно екстремальних умовах, і тут важливо не те, щоб зміст Конституції був переосмислений заново, а важливим є усвідомлене бажання не віддавати нічого свого. А Конституція ― це так само своє".

Про роль Конституції під час воєнного стану

"Під час дії правових режимів, зокрема воєнного стану, конституційні права можуть бути частково обмежені. Це може стосуватися різних аспектів, наприклад, реалізація права на мирні зібрання. Це важливе право для функціонування демократичного суспільства, але в умовах воєнного стану суспільство і вся держава під загрозою, тому є великі ризики в реалізації права на мирні зібрання. Проте обмеження в жодному разі не означають, що Конституція припиняє діяти, вона просто починає працювати інакше. Багато горизонтальних процесів набувають ознак вертикальних, посилюється виконавча влада, пришвидшуються процеси, суттєво зростає роль уряду і президента. Це потрібно для того, щоб система почала працювати більш ефективно. Проте це не означає, що сама система змінюється і Конституція припиняє свою дію. Якщо ми припустимо, що Конституція на час воєнного стану не потрібна і забудемо про такі речі, як презумпція невинуватості тощо, які по суті є надбанням європейської цивілізації, то ми дуже сильно ризикуємо втратити себе. Тут важливо витримати баланс, який полягає в тому, що, з одного боку, система має працювати, стати більш ефективною та гнучкою, але з другого боку система не повинна втратити себе. Іншими словами ― система заради самозбереження не має перетворитись на аналог авторитарної чи якоїсь іншої системи".

Що варто змінити у нашій Конституції

"Кажуть, що у нас найкраща і найдосконаліша Конституція. Вона, безперечно, найкраща, тому що вона наша. Але якщо ми говоримо про якісь формулювання, про зміст, то я б сказав так: у нас дуже непоганий текст, це правда. Однак є речі, які треба змінити. Більшість наших проблем лежить в іншій площині, вони не лежать у тексті. Але українцям притаманний певною мірою правовий ідеалізм. Це таке явище, коли здається, що право здатне регулювати все. Тобто ― якщо ухвалити певний закон, то проблема вирішиться. Яким би ідеальним не був текст Конституції, він не здатний вирішити всі проблеми. Якщо, відповідно до соціології 2020 року,  українців, які вважають, що треба змінити Конституцію, більше ніж тих, хто її прочитали, то справа не в тексті. Мабуть, справа у нашому ставленні до Конституції. Якщо для більшості Конституція це просто такий закон, для зміни якого треба не 226 голосів, а 300, то це хибне розуміння. Це документ, який регулює основні правила нашого спільного життя. Який відповідає на питання, що ми робимо всі разом, коли і для чого. Такі прості й системотворчі речі містить Конституція. Але у тексті є питання, приміром, щодо збалансування гілок влади. Якщо прописано парламентсько-президентську систему правління, то маємо зробити саме таку систему. Є питання децентралізації, є пропозиції змін до другого розділу. Але якщо навіть не змінювати текст Конституції, то більшість проблем в Україні можна вирішити, ухваливши інші закони. Або ж просто почати їх виконувати".

Про збалансування гілок влади

"У нашій Конституції не написано прямим текстом, яка у нас форма правління. Питання в іншому. Виходячи зі змісту положень четвертого, п’ятого, шостого розділів, ми одержуємо відповідь на запитання, яка це є республіка ― повноваження парламенту, президента, хто призначає і звільняє уряд тощо. Тобто ця річ не до кінця збалансована. Бачимо, що у президента прописана низка повноважень, які йому не притаманні в умовах парламентсько-президентської республіки. Якщо зробити президентсько-парламентську республіку, то тоді навпаки ― недостатньо повноважень президента. Є історія, пов’язана з дуалізмом виконавчої влади… Але головною цінністю має бути необхідність виконувати Конституцію. Не страх санкцій, а розуміння: якщо не виконувати, то ніхто нікуди не поїде. Ми не зможемо спільно існувати. Якщо ми здатні домовитися про певне право і розуміємо, для чого ми це робимо, тоді ми це робимо для власного виживання. У протилежному випадку суспільство буде не функціональним, держава не зможе працювати. Суспільство та еліти навіть у тих складних умовах, в яких ми перебуваємо зараз, мають розуміти, чому у нас є правила і для чого ці правила виникли".

Коли можна змінювати правила, щоб не розхитувати човен, а вносити конструктив

"Немає однозначної відповіді на це запитання. Специфіка моменту полягає в тому, що зараз в парламенті досить просто знайти 300 голосів за адекватну ініціативу. Але є запобіжник ― не можна змінювати правила в екстремальних умовах, є високі ризики. Під час екстремальних умов ці правила змінять так, що тобі це не сподобається. Тому питання ― коли? Вочевидь, після завершення воєнного стану. Наступне питання ― як змінити і що змінити?  Новий текст, нові правила мають звідкись з’явитись, хтось їх має написати. Ми можемо сісти і написати ще ідеальнішу Конституцію. Але треба, щоб це була Конституція, яку суспільство народить самостійно. І тоді люди зрозуміють, що це їхні правила, це правила нашого суспільства, які ми безпосередньо для себе встановили, а потім їх можна віддавати юристам і вони це будуть ідеально прописувати. Можливо, навіть пройде електоральний цикл, відбудуться вибори, будуть відображені нові настрої українського суспільства і нова реальність ― і лише тоді настане момент для зміни правил. Здається, це найбільш прогнозований варіант".

Про статті, щодо яких сперечаються

Про Автономну Республіку Крим. По десятому розділу велася робота ще у 2018 році. Ситуація змінюється, а в Конституції має бути відображена певна реальність. Якщо в реальності у нас є тимчасово окуповані території, то Конституція має давати відповідь, як із цим бути.

Про гілки влади. Це досить складна робота. Це така конструкція, в якій не може бути вакууму. Ми не можемо підійти і точково щось поміняти в четвертому розділі, якісь повноваження забрати в шостому і думати, що все буде добре. Це треба робити в комплексі.

Про децентралізацію. Це закріплення на конституційному рівні тих змін, які вже багато де відбулися з 2014 року. На щастя, зараз в українському суспільстві серед політичних еліт є певний консенсус, щоб не політизувати децентралізацію.

Про особливий статус російської мови серед мов нацменшин

"Є певні історичні особливості, є питання контексту, від якого не подітися. Є рік, коли Конституція була ухвалена, і це відбувалося в певному парламенті та в певному суспільстві. Російська мова тоді була виокремлена, це було актуальним для 1996 року. Сьогодні 2022-й. Дуже багато чого змінилося, і в тексті Конституції мають бути зміни. Але існує інструмент ― рішення Конституційного суду, які продовжують текст Конституції. Тобто в Конституції може буде записано одне речення, а рішення Конституційного суду може займати цілі сторінки, де пояснюється, що це речення означає. Тому, можливо, і не варто йти шляхом внесення змін саме в текст Конституції".

Про необхідність ухвалення нової Конституції

"В умовах незалежної держави ми перебуваємо невеликий проміжок часу. Для нашого 30-річного суспільства є критично важливим знайти нові правила особисто для себе. Це мають бути правила, які реально працюватимуть. Треба про ці правила домовитися і лише потім сформулювати й виписати. Як це зробити. Можна організувати інтернет-голосування, можна делегувати своїх представників від армії, церкви, громадських організацій, є багато варіантів. Але ключове питання в тому, що це має бути реальний процес, люди мають реально брати в ньому участь, мати різні думки і погляди, дискутувати, обговорювати різні інтереси, але в результаті вони мають домовитися. Тоді все кардинально зміниться. Сьогодні проблема виглядає ще й так. Беремо другий розділ. Усі говорять про права і свободи громадянина. Але там є слово "обов’язки". І це дуже важливо. Наразі, коли ми воюємо, величезна кількість людей виконують свій обов’язок, записаний у Конституції, і тим самим свідомо чи несвідомо захищають Конституцію, цей текст, ті цінності, які там записані. Якщо це усвідомити і виконувати свої обов’язки, тоді буде простіше і в мирному житті. Усвідомлення того, що це наші правила, про які ми домовилися, і це наша цінність, яку ми повинні захищати і від зовнішніх загроз, і від якихось ідіотичних посягань всередині країни ― це дає шанси на зміни".

Про зміни до Конституції, що регулюватимуть новий спосіб життя українців в умовах постійної оборони

"Це можна буде регулювати на рівні законів, але мені здається, що необхідності внести зміни до Конституції ми не уникнемо. Адже в умовах мирного часу ми мали таку розкіш, як можливість робити величезну кількість помилок, неефективно використовувати ресурси, чубитися між собою, коли цього можна було і не робити. Тепер наша держава стикнеться з величезною кількістю проблем в економічній, соціальній сфері тощо, і ми не можемо собі дозволити таке неймовірне марнотратство ― нашого часу, людей, коштів... Це стосується і процесу організації нашого спільного побуту в нашій державі. Відповідно, це питання і функціонування влади як такої. Ми знову повертаємось до четвертого, п’ятого, шостого розділів ― до парламенту, президента та уряду. Тож нам доведеться ці проблеми, які тягнуться з 2004 року, побороти. Створити все-таки ефективну систему влади.  Ми не можемо собі дозволити, щоб у наших перемог була велика кількість батьків, а всі поразки були сиротами. Має бути відповідь на запитання, хто кого призначає і хто за що відповідає. Усе це треба вирішити".

Про майбутні зміни до Конституції у контексті надання Україні кандидатського статусу

"Можливо, треба буде дещо змінювати у Конституції. Але зараз це не є ключовим питанням. Внесення змін до законодавства буде критично важливою темою і доведеться багато чого зробити, для того щоб різноманітні регламентні директиви і правила привести у відповідність до європейських. Це буде поетапно і забере досить тривалий проміжок часу".

Насамкінець Богдан Бондаренко наголосив: "Наше завдання як суспільства ― зробити одну річ: щоб правила, які регулюють наше життя де-факто, були максимально наближені до правил, що написані де-юре. Ці дві площини треба накласти одна на одну, і тоді у нас буде чіткий і зрозумілий критерій ― закон стане критерієм реального функціонування суспільства".

Виконання певних обов’язків і дотримання певних правил ― спільний фронт для всіх українців. Це те, що маркує нас як цивілізованих людей та відмежовує від варварських часів, у які нас хоче втягти агресор.

Фото: Укрінформ

"Закон має стати критерієм реального функціонування суспільства" ― Богдан Бондаренко

Новини по темі