Спецпроєкт "Знову вибори". Як рахувалися голоси на місцевих виборах 2020 року?

Спецпроєкт "Знову вибори". Як рахувалися голоси на місцевих виборах 2020 року?

Місцеві вибори 2020 року уперше проходили за новою виборчою системою – так званою пропорційною із відкритими партійними списками. Зміна системи голосування призвела й до зміни вигляду частини виборчих бюлетенів. Ключовою особливістю бюлетеня нового зразка було те, що у ньому можна було зробити одразу дві позначки. По-перше, виборець міг обрати партію, яку він хоче провести до обласної, районної чи місцевої ради. У бюлетені було прописано декілька партій, і навпроти однієї із них треба було поставити звичний символ – галочку або плюсик. По-друге, виборець мав змогу обрати конкретного представника даної партії, якого він би волів бачити в раді. У бюлетені біля кожної партії був перелік кількох кандидатів у депутати – не менше п’яти, але не більше дванадцяти прізвищ. Із цих кількох запропонованих кандидатів можна було обрати одного. Проте найцікавіше розпочалося після завершення голосування, коли члени виборчих комісій почали підрахунок голосів. Тож як рахувалися голоси за партію та кандидатів і які чинники впливали на внутріпартійну конкуренцію між кандидатами? Детально про це в спецпроєкті Українського радіо "Знову вибори".

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

Спробуймо уявити більш наочно, як розподілялися голоси, на прикладі голосування за депутатів обласної ради за партію "Ікс". 

По-перше, слід розуміти, що у бюлетені можна було побачити не весь список партії "Ікс" у певній області, а тільки його частину – від 5 до 12 кандидатів, висунутих партією на даному виборчому окрузі (так званий територіальний виборчий список). Усього на території кожної області було створено декілька округів, припустимо п’ять, і в кожному з них партія "Ікс" висувала по 5-12 кандидатів. Разом усі ці кандидати, розподілені по п’яти округах, входили у так званий єдиний виборчий список (тобто повний список депутатів, яких партія "Ікс" висунула у даній області). Для фінального розподілу голосів був важливим порядок розташування цих кандидатів як у територіальному виборчому списку (тобто серед тих 5-12 кандидатів на певному окрузі), так і в загальному списку партії. Працювало правило: той, хто розташований вище, мав більше шансів пройти до облради, навіть якщо персонально за нього голосувало менше виборців. Порядок кандидатів в обох списках формувала сама партія "Ікс".

Хто з кандидатів став депутатом після голосування, з'ясовувалося в кілька етапів. Насамперед визначалося, чи проходить партія "Ікс" – для проходження вона мала набрати більше 5% голосів виборців. Якщо вона проходила, то на черзі було з’ясування кількості мандатів, які вона буде мати. Для обрахунку кількості мандатів використовувалося поняття виборчої квоти. Виборча квота – це кількість голосів виборців, які необхідно набрати, щоб мати один мандат в облраді. Зазвичай, коли йдеться про вибори обласної ради, то виборча квота дорівнює трьом-п’ятьом тисячам виборців. Маючи конкретну цифру, можна підрахувати, скільки мандатів одержує партія "Ікс" в кожному окрузі. Наприклад, на окрузі номер один вона набрала дві виборчі квоти, відтак, матиме два мандати. Це означає, що до обласної ради потрапили двоє із тих кандидатів, які були вписані в бюлетені партії "Ікс" у даному окрузі. Якщо ж на окрузі номер два дана партія набрала три виборчі квоти, то це означає, що до облради потрапили три кандидати, які були вписані до бюлетеню партії "Ікс" у даному окрузі. Які ж три кандидати потрапили до облради? 

Слід розуміти, що пріоритет мали ті кандидати, що вписані в бюлетені під номерами один, два і три. Втім, їхнє місце їм не було гарантоване – після голосування розташування кандидатів могло змінитися. Саме на цьому етапі включався чинник голосування за конкретних кандидатів. Ті кандидати, які персонально отримали 25% і більше від виборчої квоти, пересувалися догори. І лише після них йшли усі решта – у тому ж порядку, який був визначений партією до початку виборів. Відтак, теоретично могла скластися ситуація, що кандидат, якого партія поставила на дванадцяте місце у бюлетені, виявився єдиним, який персонально набрав більше чверті від виборчої квоти, тому він автоматично пересунувся догори й потрапив до ради. Втім, слід розуміти, що на практиці набрати 25% від виборчої квоти було непросто, тому зміна місця кандидатів у списку партій виявилась рідкістю.

Власне кажучи, це усе, що потрібно знати про територіальні виборчі списки партій. Але який вплив на визначення переможців мало місце розташування кандидатів у загальному виборчому списку партії? Відповідаємо – до нього зверталися після того, як визначили власників мандатів від партії "Ікс" на кожному окрузі. 

Вище було зазначено, що кількість депутатів від партії "Ікс" на кожному окрузі рахувалась за допомоги поняття виборча квота. Але це означає, що на кожному окрузі залишалася певна кількість виборців, не представлених жодним депутатом. Припустімо, що виборча квота дорівнювала 2500 виборців, а партія "Ікс" здобула на дільниці 5500 голосів. Не важко підрахувати, що партія "Ікс" здобула на даному окрузі дві повні виборчі квоти, які трансформувалися у два мандати. Але дві повні виборчі квоти – це тільки 5000 виборців з 5500, які проголосували за партію. Отже, 500 виборців ніби залишилися без свого кандидата. Якщо припустити, що подібна різниця була наявна ще на п’ятьох округах, то у підсумку назбиралося цілих 2500 виборців, які залишилися без свого депутата від партії "Ікс". 2500 – це якраз виборча квота, тобто іще один повноцінний мандат. Власне кажучи, власник цього мандату якраз і визначався за загальним обласним списком партії. Ним став той кандидат, що був розташований в списку якнайвище (з-поміж тих, які не потрапили до облради внаслідок підрахунків мандатів на кожному окрузі). 

Фото: Радіо Свобода