Ще у далекому 14 столітті Джованні Боккаччо описував у "Декамероні", як пандемія змінювала стосунки між близьким людьми. Там можна знайти і описи захисних масок і приклади самоізоляції людей. Коли з’явилася перша маска і які функції вона виконувала розповідає Світлана Стоян: "Поява маски пов’язана перш за все з існуючими ритуалами та віруваннями, оскільки вже в добу неоліту наші пращури робили так звані посмертні маски, які потім використовувалися в ритуалах і це було пов’язано із певним зв’язком із світом померлих і з предками. В багатьох культурах така ритуальна маска – це дуже сакральний елемент. Дуже багато шаманів, жерців з’являються у масках, тому що вони показують цей зв’язок. Саме з тих часів маска стає значним культурним артефактом. Вона трансформується і перекочовує в мистецтво набагато пізніше. Виготовлення маски дозволялося лише посвяченим. На єгипетських саркофагах використовувалися зображення померлих – це по суті ті ж самі маски, які за давньоєгипетськими віруваннями дозволяли душі, яка відлітає після смерті повернутися після суду Осіріса і знайти своє тіло, і в ньому оселитися. Тому такі корені маски сягають зорі народження людства як такого. Потім відбувається трансформація в контексті епідемій. Маска чумного лікаря з’являється під час епідемії чуми в 14 столітті, коли відбулося повне переформатування Європи, як такої. Цікаво, що форма маски в цих чумних лікарів нагадує дзьоб. Раніше. ще у сакральні часи, маски із зображенням птаха були посередниками між двома світами живих і мертвих, оскільки птах літає в небі і ніби пов’язує ці світи. Крім того, під час епідемії була і практична мета, оскільки довгий дзьоб довгий давав можливість вільно дихати, а також закладати до нього різні трави, аромати, щоб захиститися від того смороду, який був під час епідемії. Проте момент того, що лікар завжди виступає між двома світами – живих і мертвих також знаходить своє відображення в цій формі і образі маски птаха. Нам відомо ім’я французького лікаря, який надав масці остаточну форму. Шарль де Лорм у 1619 році завершив роботу над створенням цієї маски. Він її вдосконалив, зробив більш захищеною. Там вже були отвори для очей, захищені склом. У саму маску він навіть поміщав ладан на спеціальній губці. Тому це вже більш високий рівень захисту первинної маски. Хто саме її вигадав у 14 столітті достеменно невідомо".
На питання, як маска чумного лікаря відображалася в мистецтві того часу експертка зазначає: "По-перше в літературі можна згадати "Декамерон" Боккаччо. Це один із перших літературних творів, де взагалі описана епідемія чуми. На картинах та гравюрах, які зображали епідемію чуми, були присутні образи чумних лікарів, страхітливий вигляд який був покликаний відлякувати хворобу. Цікаво, що практика самоізоляції з’явилася ще у 14 столітті. Сам Папа Римський Климент VI за порадою лікаря самоізолювався у своєму палаці. А у Венеційській республіці взагалі був запроваджений обов’язковий сорокаденний карантин для кораблів та екіпажів".
"На початку 20 століття маска починає ставати безпосереднім мистецьким артефактом, адже до цього в неї було більш функціональне призначення. В контексті епідемії, наприклад іспанки, для популяризації носіння масок навіть залучали акторів, які знімалися для обкладинок журналу. Трохи пізніше в США два голлівудські актори знялися для обкладинки журналу "Look mаgazine", де вони були зображені обидва в масках під час поцілунку. Це відсилає нас до картини "Закохані»" Ренне Магрітта, де цілуються чоловік і жінка загорнуті в простирадло. У 1940 році на фото був зображений поцілунок у протигазах. Відома також карикатура 1936 року, де зображена жінка, яка тендітно схилилася над своїм чоловіком, що сидить у фешенебельному кріслі у масці. Вона до нього звертається зі словами: "Любий, навіщо ти вдягнув маску? Ти боїшся епідемії?", на що чоловік відповідає: "Ні, для того, щоб захиститися від твоїх постійних поцілунків". Тому гумористичні рефлексії з цього приводу виникали і в той час. Водночас іспанка була величезним стресом і шоком для Європи. Тоді носіння масок було абсолютно обов’язковим. Маска вже була набагато простішою. Наприкінці 19 століття два лікаря Поль Бержер і Йоханн Микулич-Радецький практично одночасно винайшли прототип сучасної маски. Використовувалися декілька шарів марлі, які прикривали ніс і рот, залишаючи лише очі. Ця маска в більшості випадків застосовувалася в медичних цілях, а потім після визначення збудника іспанки її почали використовувати масово. До теми масок зверталися і наприкінці 20 століття. Так, у 1995 році модельєр Жан-Поль Готьє у своїй колекції використовував маски практично на пів обличчя. Це були елементи декору, які доповнювали його модельні покази", – розповідає Світлана Стоян про роль маски у 20 столітті.
На питання, як вплинула пандемія коронавірусу на сучасне мистецтвоекспертка зазначає: "Вона призвела до потужної активізації мистецьких пошуків і рефлексій на тему маски. В українському мистецтві зараз започатковано дуже багато поскарантинних проектів. Музей сучасного мистецтва Корсаків у Луцьку один із перших запустив такий проект, де художникам і навіть теоретикам пропонувалося відрефлексувати і показати своє бачення майбутнього. Художники використовують маску, як символ цієї епідемії. У фейсбуці на початку пандемії була створена сторінка під назвою "Ізоізоляція". Це унікальний феномен, коли абсолютно прості люди, які у більшості випадків не є митцями створювали якісь карантинні сюжети на тему відомих картин. І це не було просто фотографічним повторенням, а радше переосмисленням дуже відомих полотен. І дуже часто там як атрибут використовувалися маски. Про цей проект почали говорити по всьому світу. Крім того, зараз у центрі сучасного мистецтва "Білий світ" проходить також посткарантинна колективна виставка, на якій представлені дуже потужні українські автори, котрі звертаються до теми ізоляції та переосмислення самого себе в контексті цих подій. Це дуже цікаві творчі експерименти в сучасності".
На фото Світлана Стоян
