Період Другої світової війни історики та мистецтвознавці називають часом змін культурного середовища. За офіційними даними Україна втратила 130 тисяч цінних мистецьких творів з музеїв. Серед них зібрання цінних колекцій Київського, Дніпропетровського, Харківського і Львівського історичних музеїв.
"Вперше ці дані свого часу я ввів в науковий обіг, коли у 90-роках велася велика дискусія навколо російського закону про статус культурних цінностей, що перебувають на території РФ внаслідок Другої світової війни. Вони, захопивши з території окупаційної радянської зони величезні культурні цінності, мільйони музейних експонатів, мільйони архівних фондів, мільйони книг, вже зараз заднім числом оголосили, що це є власність РФ, як компенсація. За даними самих загальносоюзних (російських) джерел 40-их-50-их років вони наводили переліки найбільш визначних втрат по музеях і виявилося, що коли підрахувати, то саме на території України перебували ті музеї, які мали особливо важливі культурні цінності з точки зору мистецтва і вони втратили найбільше. І коли в повоєнний період з Німеччини повертали вивезені цінності Радянського союзу, а більшість їх було знайдено в американській спільно з британською зоною окупації, то при підрахунку виявилося, що з повернутих культурних цінностей до Радянського союзу, якщо взяти по музеях по найвизначніших експонатах, приблизно 74% найбільшої ваги культурних цінностей це були втрати з території України. На жаль, достеменно не відомо, яких культурних втрат зазнала власне Україна внаслідок Другої світової війни. На сьогодні не існує жодної точної статистики. Є приблизні цифри. Свого часу Міністерство культури назвало цифру, що Україна витратила 130 тисяч творів мистецтва. Проте певних зведених таблиць не існує. Ця цифра орієнтовна. Якщо вона спиралася тільки на дані художніх музеїв, то акт збитків культурних цінностей, які були втрачені взагалі музейною Україною показують що велика кількість творів мистецтва була вилучена з історичних, краєзнавчих музеїв, а не лише з художніх. Експерти заявляють, що загальний музейний фонд України до війни складав від 3 до 6 млн одиниць. При цьому це умовна цифра, тому що деякі музеї вели дуже своєрідно облік", – коментує експерт.
Про те, як у повоєнні роки проводився облік втраченої української культурної спадщини Сергій Кот зазначає: "Радянський союз, який з 1947 року відповідно до рішення ЦК комуністичної партії прийняв рішення, що вся ідеологічна робота в Радянському союзі має базуватися на великій перемозі у Великій вітчизняній війні. І саме цей рік є відправної точкою, коли ця ідеологема почала використовуватися для того, щоб постійно стверджувати цю велику перемогу Радянського союзу. А правда полягає в тому, що при всіх виступах радянської влади включно з Нюрнберзькими процесом, про те, які збитки завдала Німеччина та її союзники культурній спадщині України за всі роки Радянського союзу, точного обліку втрат так і не було проведено. Це нікому не було потрібно. Було дві хвилі спроб зробити такий облік. Це 1943 рік, коли почала діяти комісія завданих збитків німецько-фашистськими загарбниками. Списки завданих збитків складалися поспіхом. Німці, як люди системні не тільки грабували і вивозили культурні цінності. Вони намагалися вивозити музейну документацію, облікові книжки, картки, особливо в перші місяці після звільнення. В перші повоєнні роки було дуже важко провести об’єктивний облік. У більшості випадків люди працювали по пам’яті тих, хто залишився живим і не виїхав з України. Тому в описах збитків маємо дуже округлені цифри. Крім того, бути випадки коли просто палилися музеї, до прикладу, відступаючи, німецькі війська спалили Харківську картинну галерею із залишками того, що там залишилося після пограбування. Спалений був Полтавський краєзнавчий музей у 1943 році. Тому зрозуміло, що велика кількість експонатів загинула безслідно".
На фото: Сергій Кот День
