Що таке емоції, щастя та кохання з точки зору біології та чому дофамін усе-таки не є гормоном щастя, в ефірі програми "Модуль знань" пояснила біологиня та популяризаторка науки Ольга Маслова.
Ведуча:
Ольга Вернигоренко
– Від чого залежить наш хороший настрій?
– Взагалі, у нас все залежить від всього, як би банально це не звучало. З одного боку, ми дуже сильно прив’язані до того, що з нами відбувається і як на нас впливають різні зовнішні фактори, і з іншого боку, ми сильно прив’язані до того, що відбувається у наших клітинах, у мозку, і наскільки ефективно вони між собою спілкуються.
– Як науковці визначають ефективність "спілкування" клітин?
– Для цього є дуже багато методів різного ступеня садистськості. Дещо можна дізнатися, просто опитавши людину, а для чогось треба начепити на голову якісь електроди, взяти якісь аналізи… Є дуже багато різних методик, одна з них – це електроенцефалограма, коли на голову людині чіпляється спеціальний пристрій, який вимірює певні струми.
– Якщо людина усміхається, що це за емоція?
– Може бути дуже багато причин, чому людина усміхається, це можуть бути навіть не завжди хороші емоції, тому що еволюційні шляхи народження усмішки насправді не такі оптимістичні, як нам може здатися. Це насправді було демонстрування зубів, таке попередження, мовляв, я можу за себе постояти, я маю зуби, це моя територія. Тому усмішка – це насправді не таке вже й райдужне вираження емоцій.
На ці корені потім наклалося вже багато наших соціальних особливостей, і ми дійсно зазвичай маємо щось хороше, коли усміхаємося.
– Що таке щастя з точки зору біології?
– Біологи дуже часто над цим задумуються, єдине що проблема визначити, що таке щастя взагалі, не тільки для біолога. Якщо оцінювати щастя як якісь моментальні задоволення – це одні механізми. Якщо оцінювати його як якийсь тривалий стан організму, мозку, думки – це інша історія. Тому залежно від того, які саме елементи щастя ми розглядаємо, ми можемо говорити про різну клітинну основу цих емоцій.
Дуже часто можна почути такий вираз, що "дофамін – гормон щастя". Насправді його так називати у більшості випадків некоректно, тому що гормон – це речовина, яка діє на системному рівні і є складовою ендокринної системи. Коли ми говоримо про якісь речі, які пов’язані напряму з нервовою системою і з передачею сигналу між клітинами, ми говоримо про нейромедіатори, а не про гормони. Хоча насправді це одна й та сама речовина, але залежно від ролі, яку вона виконує, вона може бути і гормоном, і нейромедіатором. І в тій ролі, про яку ми говоримо, вона усе таки нейромедіатор.
– То правильніше називати дофамін "нейромедіатором щастя"?
– Дофамін – це не стільки нейромедіатор щастя, скільки нейромедіатор очікування щастя, неййромедіатор "за секунду до" щастя. Усі ми знаємо це відчуття, коли от-от, ну зараз, ну за секунду щось буде. І оце очікування іноді навіть яскравіше за те, що насправді потім буде.
Саме на цьому працюють усі залежності, на цьому працюють усі "заманухи". Вони ловлять нас на цей дофаміновий гачок. Ми весь час хочемо оновити емоції, відчути ось це "за секунду до".
А те відчуття, яке наступає після всього, коли ми отримуємо те, що хочемо, воно вже більше пов’язане з іншими каскадами міжнейронних взаємодій. Це більше серотонінові штуки, стан такого спокійного щастя, коли ми просто сидимо, і нам добре, тепло, спокійно. Тут уже працюють ендорфіни.
До речі, про ендорфіни теж цікава штука. Кажуть, що вони приносять радість. Насправді їх основна функція в організмі – робити нам неболяче. У нас весь час у тілі щось ламається. Ми про це навіть не знаємо. У нас відмирають клітини, лопаються капіляри. Але організм усе компенсує, все регенерує. Це такі дрібні побутові процеси, і якби ми на кожний пірваний капіляр звертали увагу, ми би вже померли від іпохондрії. А так ендорфіни це все прикривають і нам не боляче. А коли їх стає дуже багато – вже тоді ми відчуваємо оту додаткову ейфорію.
Фото pixabay
