Співачка Рашель стала першим продюсерським проектом Надії Мейхер, екс-вокалістки гурту ВІА Гра. У листопаді Рашель випустила свій другий кліп на пісню "Янголи", а зараз працює над альбомом, що має вийти вже у наступному році. Про пісню "Янголи", запис альбому, роботу з Надією Мейхер та пошук себе Рашель розповіла в ефірі "ДеньПРО".
Ведучі:
Марія Сизон, Роман Рудський
Марія Сизон: – Кажуть, що часом можна з першого погляду визначити, чи складуться у тебе стосунки з людиною, чи ні. А як у тебе склалося з піснею "Янголи"? Усе було з першого звуку?
– Насправді, коли мені вперше дали її послухати, вона мені не дуже сподобалася. Причому я ще подзвонила Надії Мейхер, своєму продюсеру, і сказала: "Надю, вона мені не подобається". А вона говорить: "Ну давай спробуємо".
Спершу в демці ця пісня була зовсім іншою. І вже потім на студії я зрозуміла, чого я хочу, і ми її записали.
МС: – Мабуть, додали до аранжування східних мотивів, щоб підкреслити твоє походження? (справжнє імя Рашель – Рашель Дауд, її батько сирієць – ред.)
– Так, але їх там небагато. Тому що ми на майбутнє готуємо щось більше, не хочемо усе одразу розкривати.
Роман Рудський: – Я так розумію, це твій перший україномовний трек. Чи не було мовних складнощів?
– Відверто кажучи, мені дуже сподобалося співати українською, тому що ця мова дійсно дуже мелодійна. Я дуже люблю різні мелізми, і українською їх робити значно комфортніше. Російська мова – більш сувора і груба. Нею можна співати, але українська мова красивіша. Тому українська, англійська… Можливо, колись заспіваю арабською.
МС: – Як вас звела доля з твоєю продюсеркою, Надією Мейхер?
– З Надею познайомився мій тато, ще дуже давно. Він приїхав до Києва, і якось сталося це знайомство. Він підійшов до неї і каже: "От у мене дочка співає". Вона досить упереджено до цього поставилася, бо, звісно, у нас вся Україна співає. І тато мені подзвонив, сказав, щоб я надіслала їй свої записи. Я надіслала. І тоді вона визвала нас до Києва і розпочалася робота.
Надя для мене як друга мама, вона мені дуже сильно допомагає. Вона зі мною на зв’язку 24/7, я можу навіть вночі їй подзвонити у паніці, вона заспокоїть і дасть пораду.
Ми з нею одразу знайшли спільну мову. Вона багато чому мене вчить і вже навчила, я їй за це дуже вдячна.
МС: – Останнім часом у твоєму оточенні, окрім Надії Мейхер, з’явилося багато професійних зіркових колег, наприклад Стас Шурінс, який є автором твоєї першої пісні "Побудь со мной". З ким ти ще співпрацюєш?
– Пісню "Янголи" написав Олександр Тищенко.
МС: – Ти вже розпочала роботу над першим альбомом?
– Так, зараз ми поступово записуємо альбом. До осені хочемо його вже завершити і, дай бог, вже буде концерт. Тому так, я в процесі роботи.
МС: – Пісні "Побудь со мной" і "Янголи" – абсолютно різні. Ми розуміємо, ти шукаєш себе, але ж альбом зазвичай має бути об’єднаним якоюсь певною стилістикою. Що це має бути?
– Коли ми записували пісню "Янголи", ми зробили величезний ривок уперед. Навіть якщо дивитися кліпи, у першому в мене різнокольорове волосся, у в другому я вже натуральна, така, яка я є. Мені Надя завжди так і говорила: "Будь сама собою".
Звісно, альбом буде з арабськими нотками, з арабськими мотивами. Це я так хочу і я так бачу. Стилістично альбом буде ближче до пісні "Янголи", я сподіваюся, що людям це сподобається.
РР: – А ти сама пишеш пісні?
– Чесно – вже почала пробувати. Я навіть клавіатуру придбала. Мені поки ще важкувато. Адже я ще шукаю себе. І окрім того, у мене значний багаж знань, я знайома з різними культурами: з арабською, англійською, американською, в мене родичі багато років живуть в Америці. Хочеться звідусіль взяти потроху. Але я в процесі, правда. Але я впевнена, що в мене все вийде.
РР: – Рашель на сцені та в житті – це одна й та ж людина?
– Так. Я не граю ні в кого і ні у що. Оскільки в мені є арабська кров, вогонь сам палає, як у житті, так, в принципі, і на сцені.
Я вже прийшла до того, що, мабуть, сцена – це моє покликання, це мій другий дім, і я отримую від цього максимальне задоволення.
РР: – Ти пам’ятаєш, коли ти вперше заспівала на сцені?
– Мені було 6, і я вже пішла у школу, у перший клас. Причому я з 6 років знала, що я буду співати, і це залишилося на все життя. Я навіть ніколи не думала про інші професії. І в школі, на День вчителя я співала пісню про бджілку, я досі це пам’ятаю.
МС: – Мабуть, ти просто себе так запрограмувала, "Я буду" і все.
– Так, я як танк, йду і не бачу перешкод.
Я ще така людина, я божевільний трудоголік. Буває таке, що я з кимось танцюю, робимо постановки, і я забуваю, що люди хочуть їсти, людям потрібно вийти. Я як машина, якщо я встала, то ми працюємо до кінця. Звісно, це не завжди добре, бо ми теж люди, і всім нам потрібен відпочинок.
Нещодавно я зрозуміла це для себе, зробила чотири вихідних дні, бо я влітку не відпочивала взагалі. У серпні я приїхала до Харкова, це моє рідне місто, один раз сходила до басейну, і на цьому все закінчилося. Я повернулася до Києва і знову почала працювати над собою. Я за два місяці схудла на 20 кг. Я повністю змінила свій ритм життя, харчування, я займалася кожен день. У мене неділя була єдиним вихідним, і все одно я вставала і йшла бігати на вулицю.
РР: – Які у тебе хобі, окрім музики?
– У мене дуже багато хобі. Я займаюся професійним балетом, займаюся сучасними танцями. Зараз я ще записалася на кросфіт, тобто тепер буду займатися взагалі кожного дня. Я пишу вірші, прозу. Єдине що малювати не люблю.
Матеріал підготувала Анастасія Руссу
