Організація Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року ухвалила Загальну декларацію прав людини. Про ситуацію із дотриманням прав людини в Україні в програмі "Культура.Live" розповіла виконавча директорка "Центру Громадянських Свобод" Олександра Романцова.
Ведучі:
Людмила Ляхевич, Денис Денисенко
"Всі 30 пунктів Загальної декларації розробляла спеціальна група й ще тоді були суперечки, чи треба робити з цього концепту договір, який кожна країна підпише і візьме на себе зобов'язання виконувати. Однак більшість зрозуміла, що на це не підуть не лише країни Радянського блоку, а й Африки та Азії. Тому було прийнято рішення створити саме розуміння того, а що ж ми включаємо в права людини. Ці пункти мали зупинити можливість створення чогось такого, як третій рейх, тобто людина мала бути захищена навіть від своєї власної країни", — розповіла Романцова.
Правозахисниця повідомила, що на момент заснування ООН було 56 країн, 48 з них проголосували за підтримку декларації, 8 утрималося й серед тих, хто утрималися були Україна та Білорусь.
"Найголовнішою, мабуть, є перша стаття, де йдеться про те, що кожна людина рівна, має людську гідність і мусить справедливо ставитися до кожного. Вона фіксує ті цінності, навколо яких всі інші будуються далі, аби захищати права людини. Сама система прав людини існує для того, щоб люди були забезпечені такими правами, які не допускають війни, щоб людям не потрібно було братися за зброю, аби захищати своє життя чи вибивати собі справедливий суд", — повідомила Романцова.
Виконавча директорка "Центру Громадянських Свобод" розповіла, що після того, як була створена Загальна декларація, була підтримана ідея створення регіональних об'єднань, наприклад, Африканського об'єднання, Загальноамериканської Ради, Ради Європи. Романцова наголошує, що це достатньо нова система, яку треба підтримувати, бо вона спроможна привести нас до цивілізованого способу вирішення суперечок.
"Якщо говорити про традиції Радянського Союзу, то радянська конституція була спрямована на захист соціальних прав без гарантування громадянських та політичних. Тобто країна мала забезпечити місце для праці, справедливе винагородження та якісний відпочинок. Однак, якщо немає свободи слова, то хто визначає, що таке достойна заробітня платня або що таке якісний відпочинок? За гарними словами люди часто не розуміють, що в них забирають механізми впливу", — говорила Романцова.
Правозахисниця зауважила, що дуже важливо розуміти, що є право, але є різниця стандартів їх реалізації та що серед фундаментальних прав, перш за все, є гарантії фізичної безпеки, свобода від рабства, тортур, захист життя, приватна свобода, механізми захисту висловлювання вашої думки.
"Права людини — це результат домовленості людей, що всі в світі цінні своєю наявністю. Коли ми говоримо про евтаназію, то нібито людина хоче позбавити себе життя, але зробити вона це хоче завдяки іншій людині. Це питання та інші відносять до четвертого покоління прав, де люди ще не домовилися про стандарти. Саме тому важливими є ці перші фундаментальні права, бо вони включають в собі механізми того, як можна домовлятися", — розповіла Романцова.
Також правозахисниця Романцова говорила, що всі люди рівні і мають право в рівних можливостях реалізувати власні права без дискримінації. Романцова наголошує, що коригуватися має стандарт, а не самі права людини та що важливо не чинити супротив людям, які намагаються вирівняти рівень прав для всіх, наприклад, для лгбт спільноти.
"Є люди, яким потрібно виконати набагато більше заходів, щоб отримати такі ж права, як у інших. Важливо говорити про права і свободи ще в школі, також певне право треба реалізовувати таким чином, щоб воно не порушувало права інших людей", — додала Романцова.
Прослухати детальніше можете за посиланням