На фото - Олег Сенцов
Життя і голодування Олега Сенцова - актуальна тема сьогодення, якій присвячено терміновий спевипуск на каналі "Культура".
Сестра політв'язня Наталія Каплан повідомила, що Олег продовжує голодування у російській колонії, він відмовляється від лікарні, практично не встає. За словами самого Олега, лікарі йому вже не допоможуть... У програмі беруть участь друзі Олега Сенцова, активісти, правозахисники. Як врятувати Олега Сенцова?
Перший спікер спецвипуску - Ольга Скрипник, очільниця Кримської правозахисної групи.
Є, окрім Олега Сенцова, велика кількість політв'язнів на теритиорії РФ. Ви особисто опікуєтеся політв'язнями з Криму. Який стан інших в'язнів? Яка реакція з їхнього боку?
Ольга Скрипник: Так, дійсно, ми опікуємося в першу чергу правами людини в Криму. Що стосується саме Олега Сенцова, то його дії, його протест, він відомий й іншим політв'язням Кремля, які нині незаконно утримуються в СІЗО Сімферополя. Серед них - Володимир Балух, багато кримських татар. Вони підтримують Олега Сенцова. Більш того, вони передають йому через адвокатів слова підтримки, намагаються писати листи. До Сенцова не допускають кореспонденції, я думаю, це такий спеіальний метод ізоляції. Певні політв'язні на підтримку його дій самі голодували. Така солідарність є, є вона і в російських тюрмах. Нам відомо про в'язнів РФ, які підтримують Олега Сенцова. Ми бачимо солідарність не лише в громадянському суспільстві, а й серед дипломатів, а також людей, які стали жертвами переслідувань і зараз також підтримують Олега, цікавляться станом його здоров'я. Зараз дійсно дуже великий ризик, тому що ми можемо просто втратити таку сильну людину, яка бореться за всіх!
Ви обмовилися про Володимира Балуха. Наскільки мені відомо, він теж голодує і вже значно довший термін, ніж Олег Сенцов. Це так?
Ольга Скрипник: Так. Володимир Балух - це людина, яку засудили за те, що вона підняла український прапор одразу після Майдана і не захотіла знімати його після окупації. 3 кримінальні справи проти нього заведені. За третьою кримінальною справою всього його засудили до 5 років позбавлення волі. Зараз ми чекаємо на апеляцію, але вона поки що не призначена. Свій протест Володимир почав ще в березні цього року. Після одного з вироків він повністю відмовився від їжі. Дуже рідко він приймає щось рідке - чай, мед, інколи фрукти або сухарі - для того, щоб не загинути в СІЗО. Ми зверталися до Володимира з тим, щоб він не допустив своєї смерті, бо головне, щоб усі наші в'язні повернулися живими. Він прислухався, але його протест у дуже обмеженій кількості їжі триває вже більше, ніж 4 місяці.
Дуже часто в ЗМІ і від правозахисників, від активістів ми чуємо словосполучення "примусове годування". Якщо йдеться про життя та смерть людини, то оці дії є порятунком цієї людини чи з точки зору закону вони є порушенням прав людини чи, навіть, тортурами?
Ольга Скрипник: Це дуже складне питання. З одного боку, навіть така держава як Росія, має зобов'язання для того, щоб захищати право людини на життя, особливо, якщо ця людина знаходиться повністю під контролем держави, наприклад, в колонії. З одного боку Росія має формальне право застосовувати певні підтримуючі терапії для того, щоб не було смерті людини через голодування. Але якщо говорити про суто медичний аспект, то також треба розуміти, що навіть така підтримуюча терапія через примусове голодування людини, все одно відтягує певні процеси - відмовляють працювати внутрішні органи, це все одно відбувається. І саме зараз знову ця хвиля ризику для Олега Сенцова через те, що можуть відмовити дуже важливі внутрішні органи через те, що він продовжує голодування, і це поже призвести до смерті.
Ви сказали, що працюють дипломати над вирішенням цих питань. Але ми неодноразово чули від активістів, що недієвий такий спосіб. Працюють якісь акції, які відбуваються по світу, зустрічі омбудсменів, дипломатів, що потрібно створити певний орган, який буде більш дієвішим. Якщо говорити про роботу дипломатів, то чому вона ефективна, але не до кінця?
Ольга Скрипник: Що стосується внутрішніх дій України, то так, дійсно, робиться все. Є певні зрушення, але, на жаль, це все відбувається дуже довго. Ми чекаємо п'ятий рік на створення координаційного органа при Президенті з питань звільнення бранців Кремля. Сподіваємося, що восени депутати повернуться до цього. Але зараз питання йде не на дні, а на години життя Олега Сенцова. І тут, безумовно, це лише певний тиск на Путіна. Тобто питання в тому, чим саме можна залякувати його або чим можна тиснути на Володимира Путіна, щоб він звільнив Олега Сенцова і не дав йому померти. І от тут, на мій погляд, дійсно недостатньо потужна міднародна солідарність, тому що можна знайти потужні санкції проти Росії так, щоб вони вдарили одразу по Москві. Або запропонувати щось Путіну, на що він може погодитися. Українська сторона пропонувала щонайменше 23 громадянина Росії на обмін. Путін відмовився поки що. Але, наприклад, як варіант, затриманий агент Росії на території США. На мій погляд, це може бути приводом перемовин із Путіним для того, щоб звільнити Олега Сенцова.
Сьогодні США оголосили про нові санкції проти Росії через отруєння Скрипалів на території Великобританії. Російським авіакомпаніям буде заборонено літати до Сполучених Штатів. Якщо такі потужні санкції зараз будуть оголошені Росії саме через справу Олега Сенцова, я думаю, що це, можливо, призведе до того, що його звільнять і ми зможемо врятувати його життя.
Мати Олега Сенцова зверталася особисто до Путіна, деякі діячі культури, політики, дипломати зверталися особисто до Володимира Путіна з проханням про помилування Олега Сенцова, навіть є акція в мережі "Потрібно діяти", де усім, хто до цієї справи причетний, пропонують писати особисті листи Володимиру Путіну. Як ви вважаєте, наскільки це доречно і дієво?
Ольга Скрипник: Я думаю, що це дієво для того, щоб інші громадяни розуміли, що відбувається. Але зрозуміло, що вплинути на Путіна можуть ті люди, ті дипломати і політики, які можуть у чомусь його обмежити. Тому всі ці дії повинни бути в сукупності з жорсткими економічними ударами, бо довгими перемовинами з Путіним ми просто не встигнемо врятувати Олега. Зараз потрібні певні рішучі дії, які можуть заблокувати активи РФ, обрізати програми, від яких залежить Російська Федерація.
----------------------------------
На фото - Семен Глузман
У травні 1972 року Семен Глузман був заарештований КДБ за антирадянську агітацію та пропаганду. Йому винесли вирок - 7 років ув'язнення у таборі і 3 роки у висилці. Він голодував 114 днів. Семен Глузман, дисидент, із нами на зв'язку.
Ми говоримо з величезною кількістю правозахисників і активістів. З вами розмову хотілося б направити в трошки інше русло. Перепрошуємо, якщо питання для вас будуть болючі. Цікавий людський фактор - яким чином можна зважитися на подібний крок, я маю на увазі голодування, і де шукати в собі сили для того, щоб підтримувати всередині вогонь, коли йде мова вже не про дні, а про тижні, місяці голодування?
(подається мовою оригіналу)
Семен Глузман: На самом деле каждый живет свою жизнь и эмоции у каждого свои. Я достаточно эмоциональный человек был в молодости, да и сегодня... И для меня была ситуация очень простая. Я, как и все мои друзья, ушедшие друзья уже лагерные - Валерий Марченко и многие другие, мы не имели илюзий по поводу советской власти. Мы знали, что советская власть навсегда. Никто не мог представить, что достаточно скоро, через несколько десятилетий она рухнет. Поэтому для меня это было противостояние конкретному тоталитарному злу, вооруженному ядерным оружием. Я слабый, находящийся в заточении таким образом мог выкрикнуть: "Я вас не боюсь" и сохранить свою личность. Или ты сохраняешь свою личность, или сохраняешь свой желудок... Это не значит, что подавляющее большинство политзаключенных объявляли голодовки. Нет! Некоторые сдерживали свои эмоции, некоторые, такие, как я, не могли сдержаться, характеры, ситуации разные... Мои голодовки были связаны с тем, что я требовал, чтобы восстановили законность в моем конкретном случае. Меня несправедливо наказали, посадили в карцер, лишили возможности переписки, лишили свиданий... Мы же фактически ни за что все сидели...
Пане Семене! Які емоції ви відчували на початку голодування?
Семен Глузман: В душе моей было два чувства. Во-первых, я был возбужден потому, что это же не ремесло протеста, это была эмоция протеста, и что-то близкое к ненависти, желанию отстоять свое человеческое достоинство. Нас лишили свободы, нас лишили будущего, нас лишили всего. Но они пытались еще лишить нас человеческого достоинства. А мы, большинство, не отступали. И поэтому объявление голодовки не было уж настолько серьезным поступком на всю жизнь. Конечно, мы все очень хотели жить, и не скрывали своих чувств, когда нас раз в два дня кормили через шланг, который они просовывали через пищевод принудительно. На самом деле, мы понимали, что таким образом наши муки, с одной стороны продлеваются, а с другой стороны продлевается наша жизнь. Но история с Сенцовым - это немножко другая история. Вообще Сенцов - это трагическая фигура, на мой взгляд. Это конечно же мужественный человек. Но мне было легче. Я был на едине со злом, о моей голодовке никто не знал, я не ждал помощи, это очень важно. А он же ждет помощи, он же ждет, что справедливость восторжествует! Он же объявил, с точки зрения Путина, абсолютно несуразное требование - освободить политзаключенных. Да Путин не может пойти на такое. Это невозможно для него. На самом деле, если говорить до конца правду, я думаю, я очень не хочу этого, но я трезвый человек и я понимаю, что он умрет и умрет, по видимому, скоро. Потому, что они не могут удовлетворить его требования. Выпустить политзаключенных - после этого Путин должен закончить жизнь самоубийством. Он тогда не Путин!
Тим не менше, ми всі сподіваємося, і цей ефір спрямований на те, щоб щось змінити, я сподіваюся, що наприкінці ми прийдемо до якогось рішення, що ми ще можемо зробити.
Семен Глузман: На самом деле, мы обязаны бороться за Сенцова и за всех остальных, не потому, что мы можем победить то зло, которое сегодня Россия, мы должны это делать ради себя. Мы должны, наконец, осознать, что мы и украинцы находимся в ситуации, где каждый из нас должен знать, что в ситуации какой-то очень неприятной за него заступится хотя бы часть. Мы не можем победить Путина, мы можем просить западные правительства, чтобы они давили на Путина. Они могут как-то продолжать давление и они, вроде бы, это делают. Я не думаю, что они охотно это делают, но они зависят от своих избирателей, поэтому они хотя бы демонстрируют заботу о Сенцове. А мы должны наконец понять, что мы все очень разные, что мы можем друг друга не любить и не знать в глаза друг друга, но когда с кем-то из нас что-то случается, мы должны быть все частью одного народа.
Прослухати повну версію спецвипуску за 9.08.2018 р.
