Марш рівності. Чи важливий і навіщо він потрібен?
В ефірі Українського радіо в програмі "Ранковий формат" свою думку висловив виконавчий директор громадської організації "Правозахисна ініціатива", експерт асоціації українських моніторів дотримання прав людини Михайло Каменєв.
Що таке Марш рівності?
Марш рівності - це мирне зібрання. Люди хочуть висловити свою позицію. Це зібрання не тільки представників ЛГБТ. Туди приходять багато політиків, люди, які не мають жодного стосунку до ЛГБТ, друзі ЛГБТ, їхні батьки, сім'ї. Це одне з мирних зібрань, яке відбувається в нашій країні.
Навіщо проводять Марш рівності?
Як будь-яке зібрання, воно присвячене актуалізації якогось питання. Учасники намагаються привернути увагу до порушень чи недостатньої кількості гарантій їхніх прав. Йдеться про банальні цивільні права, про які ми часто не замислюємся.
Це більше правозахисна акція. Це не є пропагандою.
На яких правах наголошують люди, які долучаються до цього маршу? Які для них проблеми найгостріші?
Мова йде, в першу чергу, про питання особистої свободи. Людина не може вільно висловитися про свою орієнтацію. Люди почуваються невільними. Якщо говорити про інші права, то це права, які стосуються в першу чергу людей, які не можуть офіційно взяти шлюб. Вони позбавляються низки дрібних прав, які є звичними для звичайних людей.
Чому навіть в інших європейських країнах, де триває процес урівнення прав, теж виникають марші, інші - на противагу, і дуже-дуже неоднозначна позиція суспільства щодо цього питання?
Суспільство, особливо його консервативні частини, церква досі не готові сприймати цю ідею щодо рівності в правах. Це проблема багатьох європейських країн. Водночас є дуже цікавий приклад Ірландії. Там нещодавно відбувся референдум. Ірландія - доволі релігійна країна, там дуже потужна католицька церква. Там референдум вирішив, що треба дозволити одностатеві шлюби.
Чому є спротив? Тому, що завжди, коли є якась контрверсійна ідея, якщо вона комусь не подобається, то завжди будуть люди, які захочуть висловити свою позицію. І це є абсолютно нормально. Це доводить, що в суспільстві існює плюралізм думок, і справді є свобода висловлення поглядів.
Якщо більшість у суспільстві ще не готова приймати питання рівності і одностатеві шлюби, чи є сенс пропагувати цю інформацію? Чи варто вирішувати це питання на користь меншості?
Треба правильно прокомунікувати цю ідею. Українське суспільство вже чує цю ідею. Те, що Марші рівності мають можливість відбуватись, те, що держава забезпечує їх проведення, доводить те, що суспільство змінюється.
Також я бачу, що останніми днями дуже потужно на всіх каналах у ЗМІ у прямому ефірі відбувається дискусія за участі радикальних супротивників і радикальних активістів із ЛГБТ. Це демонструє, що між ними відбувається діалог. Порозуміння наступить.
