Фото: Пресслужба ENLEO
ENLEO, ми з тобою давно не бачилися, чи все у тебе гаразд?
Так, все чудово, я дуже радий знову повернутися на сцену й займатися своєю роботою, тому що у моєму житті був певний проміжок часу, який треба було прожити. Мені було трохи складно. Не можу сказати, що це була депресія, але було трохи сумно, я багато думав і багато думок проживав у себе в голові. Після цього я зрозумів, що хочу змінитися сам і змінити жанр своєї творчості. Пісня "Психічне порушення" зовсім інша, вона не схожа на мою минулу творчість.
Ти говориш про бажання змінити жанр своєї творчості. Ти сумніваєшся в тому ENLEO, до якого ми вже звикли?
Я дуже люблю експерименти. Якщо музикант не експериментує, а залишається на своєму комфортному місці, він списується і, як мені здається, втомлюється. Можливо він зможе зробити один-два, максимум три альбоми, але далі його музика втрачатиме унікальність. Саме через це я й захотів спробувати новий жанр. Я не стверджую, що й надалі всі мої пісні будуть у стилі рок 90-х, можливо, наступна пісня звучатиме по-іншому, я поки у творчому пошуку.
Чим продиктоване твоє бажання більш рокового звуку? Це те, чого від тебе хочуть прихильники, чи, можливо, це твої очікування від себе?
Я завжди слухав жанр рок, він мені дуже подобався. Це та музика, яка зараз, на жаль, не представлена активно на українській сцені. Мені здається, у нас є всі жанри — від етно до електронної музики, але року взагалі немає. Є тільки старі бенди, які грали ще 10 років тому, вони щось випускають, але це ніхто не слухає, і мені від цього боляче. У світі рок-музика оживає, тому я хочу, щоб і в Україні це відбулося.
Тому ти й видав трек "Психічне порушення". Розкажи, яка історія цієї пісні?
Це була демка моєї минулої пісні "Чорне море". Ми сиділи на студії й вирішили спробувати якось змінити приспів. Вийшло взагалі все по-іншому, потім ми змінили акорди й звуки, так і вийшла зовсім не схожа на "Чорне море" пісня, хоча народилася вона на тлі саме цієї композиції. Назва "Психічне порушення" для мене завжди була ніби якийсь мем, але я зрозумів, що зараз це не так смішно, як було раніше, тому що кожен з нас більше чи менше має якісь психічні порушення в голові. Можливо просто хтось їх не помічає, але про такі складні часи та випробування, які випали на долю української нації, треба говорити. Все, що ми зараз проживаємо, не може минути без наслідків. Ця пісня не про депресію, вона більше про любов від психічного порушення. Я завжди пишу пісні таким чином, щоб кожен міг знайти в них хоча б якусь частинку своєї історії. Я розповідаю це так, щоб кожна історія мала кілька прочитань.
Мені хочеться накричати на світ за те, що відбувається з нашою країною впродовж багатьох років, — війна, вбивства, смерті
Я помітила, що в цій пісні ти співаєш з елементами "екстремального" вокалу. За що тобі хочеться накричати на світ?
Дуже багато за що. Я не хочу здатися слабким, але мене "вбивають" відключення світла. Це така базова потреба, до якої ми всі звикли, тому я дуже складно проживаю відключення електроенергії. Я не можу спати вночі, тому що мені жарко, я звик засинати під кондиціонером. Цей комфорт зараз виходить із мене з криками та болем. Також мені хочеться накричати за те, що відбувається з нашою країною впродовж багатьох років, — війна, вбивства, смерті. Нещодавно був приліт в лікарні "Охматдит", я живу неподалік і одразу пішов туди, щоб допомогти розбирати завали. Для мене там відкрилася страшна картина, яку живучи в Києві, я давно не бачив. Війна не десь там, вона просто тут і зараз, у кожного. Я досі, коли пригадую цю картину, хочу кричати. Саме тому мені подобається музика, в якій я можу енергетично відволіктися й віддати себе туди, тому що крик справді допомагає.
У чому ти знаходиш стійкість? Чи потрібна тобі допомога інших для того, щоб тримати баланс і бути в гармонії?
Я тримаюсь на своїх близьких: друзях, батьках і всіх, хто поруч зі мною, тому що останнім часом я постійно відчуваю емоційні гойдалки. Але я завжди втішаю себе тим, що мої проблеми зараз нічого не вартують. Мене підбадьорюють військові та люди з деокупованих територій, які пережили страшні трагедії, але продовжують посміхатися. Саме тому я не жаліюся на своє життя, хоча мені нелегко — так само, як і всім.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Мене вразило одне відео, яке ти нещодавно виклав у себе на інстаграм-сторінці. В ньому ти перепросив у вуличного музиканта за те, що спершу ти розкритикував його спів, а потім провів йому урок вокалу. Чи легко ти визнаєш свої помилки?
Так, дуже легко. Мені іноді здається, що я в усіх питаннях помиляюся. Я постійно заглиблююсь в себе й шукаю те, що я зробив не так. Якщо я зробив комусь боляче, я довго картатимусь за свій вчинок. Я намагаюся бути добрим до людей і якщо десь перебільшив, я завжди попрошу вибачення.
Кажуть, що кожен артист свого часу переживає "зіркову хворобу". Чи пережив ти це?
Коли я ще був підлітком, у мене був рок-гурт, у якому мій батько був нашим директором. Він мене постійно виховував як справжнього артиста, бо й сам колись був артистом і є музикантом. Тому можу сказати, що він просто не дав цій хворобі початись. Я ніколи не відчував на собі "зіркової хвороби", бо вважаю, що ми всі однакові люди.
Яких прем'єр, проєктів чи подій нам чекати від тебе найближчим часом?
3 серпня у Forsage Dance Club відбудеться мій перший літній концерт у Києві. Я виконаю всі пісні з альбому "Молодість", також прозвучить і моя нова пісня "Психічне порушення".
Редакторка текстової версії — Олена Кірста
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з артистами дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.