Ухвалюючи в квітні 2015 року закон про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, українські парламентарі констатували, що архіви є невід'ємним і незамінним елементом історичної спадщини українського народу і гарантують збереження людської пам'яті. Чи справді Державна архівна служба займається збереженням людської пам’яті?
– Державна архівна служба реалізує державну політику у цій сфері. А збереженням культурного надбання українського народу, зокрема архівних документів, займаються державні та інші архівні установи, які координуються і скеровуються Державною архівною службою.
Чим займається архівна служба?
– Служба має займатися розробкою документів щодо розвитку усієї архівної галузі. Безпосередньо в її управлінні наразі перебувають центральні архівні установи. Також вона якоюсь мірою скеровує державні архіви областей і міста Києва, а також галузеві архіви. Крім того, Державна архівна служба координує роботу Департаменту страхового фонду документації, а також у її підпорядкуванні перебуває Український науково-дослідний інститут архівної справи і діловодства, який займається науковими розробками у цій сфері.
Наразі структура виглядає так. Чи варто її зберегти – це дискусійне питання. Зокрема постає питання, що робити з обласними архівами, чи залишати їх у структурі обласних адміністрацій, подальша доля яких невідома, чи централізувати їх, робити їх філіями в областях абощо. Якщо заглибитися ще далі, на рівень районів та об’єднаних громад, теж постає питання, які архівні установи, з яким статусом будуть зберігати ці документи та обслуговувати користувачів.
У мене є плани стосовно усіх цих болючих питань. Але я не хочу давити своїм авторитетом, і я готовий послухати усі сторони, щоб ухвалити найбільш виважене рішення.
Чому ви вирішили податися на посаду голови Державної архівної служби?
– Протягом останніх десяти років складалася така ситуація, що ці роки для державної архівної сфери були втрачені через керівників, які були на посадах голови Державної архівної служби, фактично ми відстали.
Не буду голослівним: ви можете зайти на сайт Державної архівної служби і подивитися, що це за сайт. Це дуже класний сайт для 2002 року.
Рік тому у нас був неприхований конфлікт з керівництвом Державної архівної служби, я публічно виступив проти обмежень, які служба запроваджувала для користувачів, у тому числі на право вільного копіювання архівних документів.
На мій суб’єктивний погляд, архівна сфера перебуває у глибокій кризі. Якщо прийти і почати хоч щось робити – це вже буде позитивна динаміка.
У вас є команда, з якою ви будете працювати?
– У мене є люди, яким я хочу запропонувати окремі напрямки роботи. Усе це робиться крок за кроком. Є вакансії, у тому числі вакансія одного з заступників голови Державної архівної служби, на яку буде оголошуватися конкурс.
Є команда, є багато людей поза системою, які готові допомагати, і я думаю, що вже невдовзі ці позитивні зміни ми будемо бачити.
Вже зовсім скоро ви вступите на посаду. За що ви візьметеся у першу чергу?
– У нас є принципова домовленість, про яку ми говорили на співбесіді з заступником міністра юстиції та з самим міністром. Ми розуміємо, що той минулорічний наказ щодо обмеження прав копіювання користувачами має бути скасований. Це принципова річ, і ми з цього маємо розпочати.
Швидко ми можемо скасувати найбільш одіозні обмеження, а потім приступити до нового порядку користування архівними документами, чернетки якого в нас насправді є. Там доволі тривала процедура різних погоджень, громадських слухань і так далі. Але ці обмеження мають бути скасовані, це моя принципова позиція.
Слухай розмову повністю в ефірі Радіо Культура!
Фото pixabay.com
