war

Postman: Якщо любиш блукати лабіринтами, то самому там трохи простіше

21.12.2021 р., 11:58

Костянтин Почтар, відомий як Postman, випустив на цифрових музичних платформах альбом "Змінилось багато. Змінилось нічого". В ефірі "Вікенду Нової Музики" на "Радіо Промінь" артист розповів про те, чому цей альбом міг стати останнім, чи легко бути єдиним учасником в гурті, в яких незвичних місцях йому довелося виступати і яка нинішня доля групи 5 Vymir.

Програма:
Ведучі:

Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь

Якщо хочеш отримати щось нове, треба попрацювати з іншими людьми

Ксенія Івась: Розкажи, як створювався твій новий альбом?

Костянтин Почтар: Альбом називається "Змінилось багато. Змінилось нічого". Створювався він протягом карантину. І в якийсь момент, трішки більше ніж рік тому, після другої хвилі пандемії, коли всі мої концерти скасовували вже вдруге, я зрозумів, що в мене вже немає сил займатися цією штукою, битися з вітряками. Час закінчити й знайти якусь нормальну роботу. Нормальну в тому сенсі, що ходити туди з понеділка по п'ятницю і займатися тихими домашніми справами, чого я ніколи в житті не робив. Але вирішив, якщо це має бути кінець, то я хотів би записати ще один альбом. Не думаючи про те, що мені його треба презентувати наживо. Тобто зробити студійний альбом, використати можливості людські й технічні, щоб зробити якийсь шматочок мистецтва, який залишиться в історії. І з такою інтенцією я до створення цього альбому підійшов. За цей рік, поки він записувався, змінилося дуже багато, більше ніж нічого. І моя музична кар'єра отримала новий виток розвитку. Я вже не думаю зараз про те, що цей альбом буде останнім. Але в якомусь сенсі він щось завершив і, можливо, щось розпочав. Але що саме, я ще не знаю.

Ксенія Івась: З ким ти працював над цим альбомом?

Костянтин Почтар: Записувати його я почав вдома сам. Кілька треків ми звели на студії Lipky Zvukozapys в Києві, це робив мій колега з групи 5 Vymir Вадим Лазарєв. Але потім я зрозумів, що Вадима я дуже люблю, але ми працюємо разом дуже багато. Ми створили групу, коли нам було 12 років, в нас вже є певний викристалізований патерн того, як ми працюємо. І з нього дуже важко вийти. 

Якщо ти хочеш отримати щось нове, тобі треба попрацювати з іншими людьми. Мені завжди хотілося зробити щось разом із Лесиком Omodada (музикант Лесик Драчук – прим. ред..) із групи Tik Tu, якого я страшенно поважаю і фанатом музики якого я завжди був. І я йому написав, що хотів би попрацювати з ним у нього в студії над треками. Але не просто прийти записати, а щоб ми зробили щось разом, щоб йому було цікаво. І от, власне, перша частина альбому була створено в Тернополі, в студії "Шпиталь Рекордс" разом з Лесиком. Це була одна з незвичайних і цікавих, на рівні людському і творчому, колаборацій. Кожну з перших чотирьох пісень альбому ми зробили за один день – і записали, і придумали всі аранжування. Текст я придумував сам, а над аранжуванням і над інструментальним наповненням ми працювали вдвох. Лесик займався зведенням, мастерингом і всіма ефектами, які там є.

Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь

Моє головне бажання – бути музикантом і вести той спосіб життя, який я хочу

Ксенія Івась: А видання будуть тільки на цифрі чи ти плануєш випустити його на вінілі, як попереднє?

Костянтин Почтар: Ні, видання будуть тільки на цифрі й поясню чому. Попередній альбом City Freak теж складався з 8 треків, там були пісні англійською та українською мовами. Це був наш перший вініл. Звісно, ми трішечки ризикували. Окрім того, що ми видавали його під час пандемії, треба загалом бути об’єктивними: платівки продаються на концертах і на концертах не в Україні. Це основний ринок збуту. Ми нещодавно вже вийшли в "плюс". Я маю статистику продажу кожної платівки. І я розумію, що україномовний альбом, який випускається в контексті, зрозумілому для певної аудиторії, тут не продасться на вінілі. 

В мене немає бажання займатися якимось самоствердженням і кожен свій альбом видавати на вінілі через те, що це прикольно. Це все ж таки гроші, й не маленькі. Було б добре ці гроші повертати. Зараз з тим об’ємом можливостей, які є, я розумію, що я свою платівку в Україні не продам в такій кількості, тому на вінілі його не буде. І не буде навіть на СD. Це виключно цифровий реліз.

Ксенія Івась: Кажуть, "якщо хочеш іти швидко – іди один". Поділися, як воно – бути у групі, яка складається з однієї людини?

Костянтин Почтар: Дуже цікаво, дуже відповідально, що прирівнюється до складно. Але якщо ти любиш блукати лабіринтами, то самому там трохи простіше, бо тобі не треба нікого тримати за руку. І тебе ніхто не тримає теж. Це цікава пригода. 

В якийсь момент я зрозумів, що мені хотілося б робити щось відмінне від того, що ми робимо в групі 5 Vymir. Але я не готовий розпочинати якісь нові довготривалі музичні стосунки з іншими людьми. Моє головне бажання – бути музикантом і вести той спосіб життя, який я хочу. І зараз така можливість в мене є виключно граючи самому, в такому форматі, в якому я роблю це. Це мобільно й зручно. Я можу бути будь-де, будь-коли. Мені не потрібно багато для того, щоб зробити концерт. І акустичну гітару я, радше, використовую просто як інструмент, за допомогою якого я чимось з людьми ділюся. А люди чимось діляться зі мною у відповідь. 

Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь

В мене немає відчуття дому і це теж непростий момент

Ксенія Івась: Ти останнім часом проживаєш в іншій країні.

Костянтин Почтар: Я живу поміж двома країнами. В Україні просто не концертую.

Ксенія Івась: Ти поєднуєш мандри та музику, але в чому твоя найбільша пристрасть? 

Костянтин Почтар: Моя найбільша пристрасть – в пізнанні й відкриванні. Були дуже цікаві й щасливі моменти, коли мені вдавалось грати концерти в дуже дивних місцях. Наприклад, у монастирі XIV століття в Баварії. Це було просто неймовірне відчуття: ти розумієш, що шістсот років тому тут співали монахи, що це місце пережило безліч всього, а тепер ти тут граєш концерт. Я грав концерт у в'язниці в Польщі, в місті Катовіце, у жіночій колонії. Що теж було непростим, але цікавим досвідом. Прикольною несподіванкою було, коли мені через рік після того концерту в Instagram написала дівчина, яка тоді була на концерті. Вона потім вийшла з в’язниці, зареєструвалася в Instagram і вирішила через рік поділитися своїми враженнями про те, як то було.

Це такі моменти, які мене в чомусь стимулюють і надихають. Це такі історії, які з тобою не можуть трапитись, якщо ти залишаєшся на одному місці. Але водночас я свідомо чи несвідомо так само відмовляюся від певного такого патерна, який є у людей, які живуть в одному місці. В мене немає відчуття дому, як такого. І це теж непростий момент. Ти платиш щось за щось, як і в решті життя. Я поки плачу таку ціну, роблячи те, що я роблю.

Ксенія Івась: Ти написав пісню "Антарктида", яка присвячувалася 25-річчю існування української антарктичної станції "Академік Вернадський". Ти ще слідкуєш за станцією?

Костянтин Почтар: Так, звичайно. Нещодавно побачив фотографії паразитів, які живуть в рибах. Це було дуже цікаво. Виявляється, в кожній особині живуть якісь черв’ячки. Я слідкую за ними постійно, в них, мені здається, все класно. Вони дуже різноманітний контент пропонують на своїй сторінці в Instagram. Там можна прочитати й про хробаків, про кораблі, і про полярне сяйво.

Ксенія Івась: З огляду на те, як ти любиш мандри й пригоди, розкрий секрет свого тайм-менеджменту? Як ти встигаєш домовитися про концерти, спланувати тури, написати програму, відрепетирувати та відіграти її? 

Костянтин Почтар: Від якогось часу ми працюємо в Польщі з концертною агенцією, яка опікується моїми концертами в рамках тієї країни. В решті країн я все роблю сам. І раніше теж я все робив сам всюди. Просто зараз, маючи можливість не займатися організаційною роботою, я нею не займаюся. Тому окрім Польщі більше ніде не виступаю. Цього року в мене був один концерт в Берліні та один концерт в Празі. Але це теж були такі концерти, куди мене запрошували і я не займався організаційними питаннями.

Колись мені стало зрозуміло, що було б непогано рухатися з новим проєктом кудись далі, а не стукати в ті ж самі двері, в які ми стукали колись з гуртом 5 Vymir. Мій вечір виглядав так – я заходив у Facebook, шукав артистів з різних країн, які грають приблизно ту ж саму музику. Дивився, в яких клубах вони виступають, заходив на сайт клуба, записував адресу електронної пошти та кожному клубу писав листа. Перший тур в Німеччині був організований сааме в такий спосіб. Я написав десь 350 листів, мені відповіли десь на 7, з них 5 були "так". І потім, через деякий час, вдалося ці п’ять дат поєднати та зробити перший тур. Так це виглядало колись і я не знаю, який є ще інший спосіб, якщо ти хочеш влаштувати концерти, але не маєш контактів. Я не знаю, чи працює це зараз, бо зараз вже Facebook не так добре допомагає, як, скажімо, п'ять років тому. 

Ксенія Івась: В якому стані зараз група 5 Vymir?

Костянтин Почтар: Ми зіграли два концерти влітку, обидва були супер. І ми були налаштовані цієї осені записати перші треки до нового альбому. Через зайнятість одного з учасників гурту цього зробити не вдалося, тому ми перенесли запис пісень на пізніше. Тобто ми не займаємось групою активно, але група є. І це теж такий етап її існування.

Ксенія Івась: А ти маєш уже запрошення на концерти, плануєш десь виступати? 

Костянтин Почтар: Так, у мене буде в наступні два місяці 8 чи 9 концертів у Польщі. І, знову ж таки, поки немає впевненості, що вони відбудуться, тому що країни ЄС потроху закриваються на карантин. Загалом, я вірю, що все буде добре, але розумію, що все може бути по-різному.

Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь

Postman: Якщо любиш блукати лабіринтами, то самому там трохи простіше

Новини по темі