"Будь-хто може зайти на сайт rusaggression.gov.ua і ознайомитися з музеєм. Віртуальний музей російської агресії – це музей, де поки що можна побачити двадцять конкретних історій, подій тимчасової окупації Криму. Там немає експонатів в класичному розумінні, хоча є історії, пов’язані з предметами. Ми опрацьовуємо, як власне ці предмети будуть представлені окремим розділом у майбутньому. Зрештою після деокупації Криму він трансформується в музей російської агресії в місті Сімферополі", – розповів Антон Дробович.
Він додав, що ідея створення віртуального музею виникла в рамках експертних семінарів, які організовували правозахисники, представники прокуратури та громадянського суспільства: "Ми міркували про те, які бази даних створити про фіксацію злочинів. І під час одного з таких семінарів виникла ця ідея".
"Цей музей передовсім для мешканців України, громадян, в тому числі тих, хто залишився на окупованих, тимчасово непідконтрольних територіях. Війна з Російською Федерацією на сьогодні носить гібридний характер, в тому числі з використанням пропаганди, фейкових новин, зокрема, й щодо діяльності органів досудового розслідування та прокуратури. Й особливістю порталу є те, що вся інформація там перевіряється, вона є верифікована. Це інформація про об’єктивні дані, а не інтерпретації, суб’єктивне ставлення нас до тих подій, що відбувалися. Йдеться лише про той фактаж, який був перевірений і підтверджений належною доказовою базою", – пояснила Зера Козлиєва.
Вона наголосила, що віртуальний музей забезпечить інституційну пам’ять та збереже інформацію безвідносно до якихось подій, які, наприклад, можуть впливати на фізичне знищення певної інформації: "Також плюсом є те, що вся інформація розміщується в одному місці, тому люди, які нею цікавляться, можуть зайти на один портал і отримати повну картину подій".
"Експозиція музею складається з абсолютно різноманітних кейсів. Зокрема, відкриває її історія зникнення та знайдення мертвим Решата Аметова, яка розказує про людину, яка здійснювала ненасильницький протест проти окупаційної влади, а потім була викрадена і вбита. Це був батько трьох дітей, які залишились самі. Ця історія репрезентує взагалі весь факт насильницьких зникнень. Наприклад, випадки захоплення нафтових і газових родовищ або кейс про використання так званого військово-патріотичного злету, де російська окупаційна адміністрація збирає дітей і вчить їх стріляти зі зброї. Ці історії розповідаються з посиланнями, наприклад, на відеоматеріали, дані міжнародних організацій, фотографії очевидців, записи, зроблені на мітингах. Історії розповідають про окупацію в конкретних її формах, і для нас найголовніше, що вони про реальних людей, базовані на верифікованій інформації. Це дозволяє уявити, що відбулося в Криму з 2014 року і донині", – зауважив Дробович.
Він розповів, що в подальшому музей буде доповнюватися новими історіями: "Перші двадцять кейсів розказують про важливі події та є репрезентативними. Але це тільки початок: частина проєкту має стартувати найближчими місяцями. Ми доповнимо кейси та відкриємо блок про Донбас".
"На сайті музею є електронна пошта, якою можна звернутися до нас. Люди можуть звертатись, передавати інформацію й ми будемо ділитися нею з колегами з правоохоронних органів, з інших відомств. Якщо в когось є повний кейс, наприклад, в журналістів-розслідувачів або представників громадських організацій, які можуть самі на підставі зразків підготувати кейс, ми його точно опрацюємо", – розповів голова Українського інституту національної пам’яті.
Наостанок він додав, що всі матеріали, які наразі є у віртуальному музеї, викладені українською та англійською мовами: "В перспективі ми також додамо російську мову, щоб громадяни країни-окупанта або російськомовні громадяни з інших країн могли дізнатися інформацію".
Фото: rusaggression.gov.ua
